Тема 10. Суб'єкт злочину

1. питання. Поняття суб'єкта злочину та його ознаки.

2. питання. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність.

3. питання. Осудність.

4. питання. Неосудність.

5. питання. Обмежена осудність.

6. питання. Кримінальна відповідальність за злочин, вчине­ний у стані сп'яніння.

7. питання. Спеціальний суб'єкт злочину.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1 Питання. Поняття суб'єкта злочину та його ознаки

Переходячи до вивчення даної теми, студенти повинні затя­мити, що відповідно до ч. 1 ст. 18 КК суб'єктом злочину є фізи­чна осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може настати кримінальна відповідальність.

Законодавче визначення дає можливість виділити три обо-в'язкові ознаки, котрі характеризують суб'єкт злочину. Отже, це

1. фізична особа;

2. осудна особа;

3. особа, що досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Перелічені ознаки, які характеризують суб'єкт злочину, є обо­в'язковими для будь-якого злочинного діяння. Крім зазначених ознак, є ще додаткові, факультативні ознаки, які називають спе­ціальними, але вони притаманні не всім злочинам.

Відповідно до чинного КК суб'єктами злочину можуть бути (статті 6—8):

а) громадяни України;

б) особи без громадянства;

в) іноземці (крім дипломатичних представників іноземних держав та інших осіб, які мають дипломатичний імунітет).

2 Питання. Вік, з якого настає кримінальна відповідаль­ність

Досягнення встановленого законом віку є однією з обов'язко­вих умов притягнення до кримінальної відповідальності. За зага­льним правилом кримінальній відповідальності підлягають осо­би, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років (ч. 1 ст. 22 КК), — це так звана загальна дієздатність.

Разом із тим в ч. 2 ст. 22 КК передбачений так званий зниже­ний вік — виключна дієздатність — з якого може наставати кримінальна відповідальність. Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за:

• умисне вбивство (статті 115—117);

• посягання на державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охо­рони громадського порядку і державного кордону або військово­службовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю з надання правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443);

• умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, ч. З статей 345, 346, 350, 377, 398);

• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122, ч. 2 статей 345, 346, 350, 377, 398);

• диверсію (ст. 113);

• бандитизм (ст. 257);

• терористичний акт (ст. 258);

• захоплення заручників (статті 147 і 349);

• зґвалтування (ст. 152);

• насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153);

• крадіжку (ст. 185, ч. 1 статей 262, 308);

• грабіж (статті 186, 262, 308);

• розбій (ст. 187, ч. З статей 262, 308);

• вимагання (статті 189, 262, 308);

• умисне знищення або пошкодження майна (ч. 2 статей 194, 347, 352, 378, ч. 2, 3 ст. 399);

• пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277);

• угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітря­ного, морського чи річкового судна (ст. 278);

• незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2, 3 ст. 289);

• хуліганство (ст. 296).

Злочини, перелічені у ч. 2 ст. 22 КК, є умисними і в основному насильницькі та майнові. В основу встановлення можливості при­тягнення особи до кримінальної відповідальності з 14-річного ві­ку покладені такі обставини:

• рівень розумового розвитку особи, який дає підставу вважати, що особа в 14-річному віці вже розуміє (усвідомлює) суспільну небезпеку й протиправність діянь, зазначених у ч. 2 ст. 22 КК;

• значна поширеність цих злочинів серед підлітків;

• висока суспільна небезпека таких злочинів.

Особа у віці від 14 до 16 років не несе відповідальність за зло­чини, не передбачені у ч. 2 ст. 22 КК, навіть за умови, що вона брала участь у їх скоєнні як співучасник.

Студенти повинні приділити увагу особливій кримінальній правосуб'єктності, яка чинним кримінальним законом України спеціально не виділена. Але інколи склад злочину містить її ознаки. Суб'єктами окремих злочинів можуть бути особи, яким на момент учинення злочину виповнилося 18 років. Це стосуєть­ся і таких злочинів, як спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК), схиляння неповнолітніх до вживання одур­манюючих засобів (ст. 324 КК).

Суб'єктами злочинів проти правосуддя, які вчиняються суд­дям, можуть бути особи, які досягли 25-річного віку. З точки зору права вік — це встановлений документально пе­ріод життя людини. Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з нуля годин наступної доби. Для цього треба враховувати поясовий час, літній та зимо­вий час.

У разі, коли встановити точний вік особи, яка вчинила суспі­льно небезпечне діяння, документально неможливо, це робиться шляхом проведення судово-медичної експертизи. При встанов­ленні експертизою не дня народження, а року народження, днем народження вважається останній день цього року. Якщо судово-медична експертиза визначила вік у рамках певного періоду ро­ків, наприклад, приблизно 14—16 років, то вважається, що особа досягла мінімального із вказаного експертом віку (у наведеному прикладі — 14 років).

З питання. Осудність

Переходячи до вивчення даного питання, студент повинен звернутись до ст. 19 КК, де закріплено, що осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Таким чином, осудна особа — це фізична особа, котра за віком і станом психічного здоров'я може усвідомлювати свої діяння (усвідомлювати фактичну сто­рону і суспільну небезпеку) і керувати ними під час вчинення злочину.

Питання про осудність особи виникає лише в разі вчинення нею злочину. Тільки осудні особи здатні правильно усвідомлю­вати сутність вчиненого злочину, а також характер покарання, його вид, соціальне призначення. Зі станом осудності пов'язана реалізація мети кримінального покарання.

Осудність — це нормальний психічний стан людини, характе­рний для її певного віку. Вона характеризується двома критерія­ми: юридичним і медичним.

Юридичним критерієм осудності є факт вчинення злочину психічно здоровою особою, котра здатна повністю усвідомлюва­ти фактичну сторону і суспільну небезпеку свого діяння та керу­вати своїми діями під час вчинення злочину.

Медичний критерій характеризує здоровий стан психіки особи під час вчинення нею злочину, відсутність певних психіч­них захворювань, тобто можливість повною мірою усвідомлюва­ти характер своїх дій (бездіяльності), усвідомлювати як фактичну сторону, так і суспільну небезпеку свого діяння (бездіяльності), а також керувати своїми діями.