4 Питання. Кримінальна відповідальність співучасників

Студенти повинні мати на увазі, що кримінальна відповідаль­ність співучасників не завжди однакова. За простої співучасті (співвиконавстві) виконавець підлягає кримінальній відповідаль­ності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин (ч. 1 ст. 29 КК). При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27 КК.

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій решти співучасників. Організатор, підбурювач та пособник також підлягають відповідальності за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. При цьому обов'язкова вказівка на відповідну частину ст. 27 КК, яка є об'єднуючим показником дій організатора, підбурювача та посо­бника з діями виконавця в рамках інституту співучасті. Також відбувається кваліфікація співучасті у злочинах із спеціальним суб'єктом.

У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину решта співучасників також підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині (ч. 4 ст. 29 КК).

Організована група. Відповідно до ч. 1 ст. 30 КК організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає криміналь­ній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою гру­пою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювались його умислом. Суб'єктивним критерієм відповідальності є усвідом­лення організатором злочинного характеру діяльності членів та­ких об'єднань і бажання чи свідоме допущення того, щоб така ді­яльність ними була здійснена. Решта учасників підлягають відповідальності лише за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у зло­чині кожен з них.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Але на прак­тиці зустрічаються випадки, коли окремі співучасники виходять за межі цієї змови. В такому разі мова йде про ексцес виконавця.

Ексцес виконавця — це вчинення суспільно небезпечного ді­яння, що не охоплюється умислом решти співучасників.

Ексцес може стосуватися:

1. способу вчинення злочину — так званий кількісний ексцес — коли виконавець, виходячи за рамки домовленості з рештою співучасників, вчиняє однорідний із задуманим злочин (напри­клад, за домовленості вчинити крадіжку він учиняє грабіж);

2. неоднорідного злочину — так званий якісний ексцес — це вчинення виконавцем зовсім іншого порівняно із задуманим співучасниками злочину (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку виконавець вчинив убивство, замість знищення майна заподіяв тілесні ушкодження).

За ексцес виконавця решта співучасників відповідальності не несуть, не підлягають відповідальності за злочин, учинений ви­конавцем.

У випадках добровільної відмови виконавця від доведення злочину до кінця решта співучасників від кримінальної відпові­дальності не звільнюються. Для них відповідальність настає за готування до злочину.

Добровільна відмова співучасників регулюється ст. 31 КК.

Добровільна відмова — це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК). У разі добровільної відмови виконавця ре­шта співучасників підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від учинення якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст. 31 КК).

Добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добро­вільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звіль­нення від кримінальної відповідальності виконавця.

У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників вико­навець підлягає відповідальності за готування до злочину або за­мах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій його діяння було припинено (ч. З ст. 31 КК). Співучасники (організатор, підбурювач і пособник) не підля­гають відповідальності за добровільної відмови, якщо вони від­вернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняєть­ся. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів або знарядь вчинення злочину чи неусунення перешкод вчиненню злочину (ч. 2 ст. 31 КК).

5 питання. Причетність до злочину

Причетність до злочину — це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Причетні до злочину дії:

1. знаходяться за межами складу злочину;

2. здійснюються уже після закінчення злочину;

3. не мають зі злочином причинного зв'язку. Види причетності:

1. заздалегідь не обіцяне приховування злочину;

2. придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом;

3. неповідомлення про злочин;

4. потурання злочину.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину — це активна, умисна, але заздалегідь не обіцяна діяльність особи з прихову­вання злочинця, знарядь і засобів учинення злочину, слідів зло­чину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або сприяння іншим чином приховуванню злочину.

Згідно зі ст. 396 КК така діяльність є кримінально караною лише у випадку, коли вона пов'язана з приховуванням тяжкого або особливо тяжкого злочину. Таким чином, заздалегідь не обі­цяне приховування злочину невеликої чи середньої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 396 КК не підлягають кримінальній від­повідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин. Коло тих, хто не підлягає кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину, визначається законом.

Приховування злочину здійснюється шляхом активних дій і виявляється у:

• наданні злочинцю сховища, транспортних засобів;

• знищенні слідів злочину;

• переміщенні знарядь злочину в інше місце;

• забезпеченні злочинця підробленими документами.

Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він по­требує самостійної кримінально-правової оцінки.

У ст. 256 КК передбачена відповідальність за найбільш небез­печний вид заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам зло­чинних організацій та укритті їх злочинної діяльності. Таке укриття може полягати, зокрема, у приховуванні: організаторів, керівників, рядових учасників злочинної організації або інших осіб, тобто тих, які, не входячи до складу злочинної організації, беруть участь у вчиненні нею певних злочинів як співучасники; знарядь чи засобів вчинення злочину; предметів, здобутих такою організацією в результаті здійснюваної нею злочинної діяльності.

Придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом, тягне за собою відповідальність за самостійний злочин відповід­но до ст. 198 КК. Даний злочин передбачає, що суб'єкт знає про майно, яке було здобуте злочинним шляхом.

Недонесення про злочин має місце тоді, коли особа, достові­рно знаючи про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин, не повідомляє про це відповідним органам влади.

Неповідомлення про злочин є причетністю до злочину як у випадку, коли воно не було заздалегідь обіцяним, так і у випадку, коли воно було обіцяне до моменту підготовки чи вчинення зло­чину. У ч. 7 ст. 27 КК прямо вказано, що не є співучастю обіцяне до закінчення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин.

На відміну від приховування злочину недонесення про злочин виражається у пасивній формі поведінки особи — бездіяльності. Обов'язок діяти певним чином (повідомити про злочин) може бу­ти як моральним, так і юридичним. Якщо заздалегідь не обіцяне неповідомлення про злочин створює умови, які сприяють зло­чинній діяльності учасників злочинної організації, вчинене слід кваліфікувати за ст. 256 КК.

Потурання злочину — це невиконання особою покладених на неї юридичних обов'язків з перешкоджання вчиненню злочину.

Потурання характеризується бездіяльністю особи. У разі, коли потурання було заздалегідь обіцяним і його змістом було усунен­ня перешкод для вчинення злочину, воно утворює співучасть у злочині (у вигляді пособництва). Якщо потурання не було зазда­легідь обіцяним, за наявності підстав воно може бути визнаним відповідним службовим зловживанням (наприклад, статті' 364, 423 КК). Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлег­лим, утворює спеціальний склад військового злочину (бездіяль­ність військової влади) і потребує кваліфікації за ст. 426 КК.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Кримінальна відповідальність співучасників.

5. Причетність до злочину.

6. Співучасть у злочині зі спеціальним суб'єктом.

Термінологічний словник

Виконавець (співвиконавець) — це особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом викорис­тання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримі­нальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбаче­ний КК.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб озна­чає спільне вчинення цього злочину кількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.

Група осіб без попередньої змови — це два чи більше вико­навців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це.

Добровільна відмова — це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Ексцес виконавця — це вчинення суспільно небезпечного ді­яння, що не охоплюється умислом решти співучасників.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину — це активна, умисна, але заздалегідь не обіцяна діяльність особи з прихову­вання злочинця, знарядь і засобів учинення злочину, слідів зло­чину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або сприяння іншим чином приховуванню злочину.

Злочинна організація — це стійке, ієрархічне об'єднання кі­лькох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної дія­льності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших зло­чинних груп.

Організатор — це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Організована група — це стійке об'єднання кількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізували­ся для готування або вчинення злочинів.

Підбурювач — це особа, яка умовлянням, підкупом, погро­зою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособник — це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, слі­ди злочину чи предмети, здобутті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Потурання злочину — це невиконання особою покладених на неї юридичних обов'язків з перешкоджання вчиненню злочину.

Причетність до злочину — це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Проста співучасть (співеиконавство) передбачає таке об'єд­нання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однакову роль.

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності.

Співучасть у злочині — це умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину в учиненні умисного злочину.

Форма співучасті — це об'єднання співучасників, які розріз­няються за характером ролей, що ними виконуються, за стійкістю об'єктивних зв'язків між собою.

Навчальні завдання

1. Асистент аптеки Соколова помилково відпустила медсестрі Антоненко замість ліків, які вказані в рецепті, екстракт белладонн в кількості 18 г. Лікар терапевтичного відділення Огнева, не перевіривши ліки, відпущені аптекою, видала їх хворим по 5 г кожному. Троє з них отруїлися. Внаслідок вжитих заходів їх життя було врятоване.

Чи є громадянки Соколова, Антоненко і Огнева співучасниками злочину?

У чому полягає суб'єктивний зв'язок між співучасниками?

2. Начальник підготовчого цеху виписав фактуру на вивіз з території фабрики на адресу її філії 23 копи фланелі. Одночасно він виписав одну перепустку на дві автомашини, у тому числі й на ту, в якій була вкрадена тканина.

Сторож фабрики, не перевіривши вантаж, дозволив обом автомаши­нам виїхати з території фабрики.

Чи можна визнати сторожа співучасником викрадення державного майна?

3. Громадяни Гуляєв, Зайцев і Сидоренко, перебуваючи у стані сп'яніння, зустріли на центральній вулиці міста громадян Волкова і Користильова та вчинили сварку. Працівник міліції припинив пору­шення громадського порядку. Через декілька годин дебошири знову зустріли Волкова і Користильова і почали їх ображати словами нецен­зурної лайки, затіяли бійку, під час якої Сидоренко вихопив з кишені ніж і декілька разів ударив Волкова в груди та живіт. Потерпілий по­мер на місці події.

Вироком суду Сидоренко був визнаний виконавцем убивства, а Зайцев і Гуляєв були визнані винними в сприянні Сидоренку в цьому злочині.

Чи можна визнати Гуляєва і Зайцева співучасниками вбивства?

4. Працівник морської гавані громадянин Щеглов на території вантажного пірсу помітив пошкоджений контейнер. Через пролом у ньому він витягнув три пари взуття і забрав їх. Пізніше цей контейнер поміти-

ли вантажники Дубін, Яценко і Усов. Вони також взяли собі по декіль­ка пар взуття. Усього було викрадено товарів на суму, яка перевищува­ла більш як у триста разів неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян, установлений на момент учинення злочину.

Чи можна визнати вказаних осіб співучасниками крадіжки?

5. Громадяни Саленко, Стукалець і Гавриленко піднялись на п'ятий поверх дев'ятиповерхового будинку. Саленко залишився в ліфті для того, щоб тим ніхто не зміг скористатися, а Стукалець і Гавриленко, під виглядом працівників телеательє, проникли в квартиру громадянина Гаккеля. Там Стукалець приставив до шиї господаря квартири ніж і зажадав видачі йому грошей та інших коштовностей, а Гавриленко в цей час складав у сумку вироби з кришталю та інші цінні речі.

Яка форма співучасті мала тут місце?

6. Громадянин Клопер схилив громадянина Іванченка вчинити крадіжку речей з квартири громадянина Японського. Наступного дня Клопер показав Іванченку, де знаходиться квартира, накреслив її план, повідомив про наявність у ній речей, які цікавлять його, про час, коли Японський буде вдома один, і про те, як проникнути в квартиру за допомогою громадянки Євсеєнко. Клопер порадив Іванченку взяти з собою ніж або викрутку, щоб відкрити замок, якщо господарів не буде вдома.

Біля 22-ї години Євсеєнко, під виглядом працівника ЖЕКу, попро­хала відчинити їй двері та разом з Іванченком увійшла в квартиру. Там Іванченко, погрожуючи Японському ножем, відібрав у нього 10 старо­винних золотих монет і 9 ікон.

Визначте форму співучасті, види співучасників.

7. Громадянин Солдатенко часто пиячив, бив дружину, а потім вирішив її вбити. Щоб виконати свій намір, він вступив у злочинний зговір із раніше судимими Часовікіним, Ларіним і Чертенком, які за гроші дали згоду вчинити на дружину Солдатенка напад і вбити її. Солдатенко докладно виклав учасникам нападу план вчинення злочину, порадив узяти в потерпілої золотий годинник, гроші, показав стежку, якою йтиме з нею, де треба вчинити напад, хто повинен наносити удари.

Визначте форми співучасті, види співучасників.

8. Громадянин Зінченко організував озброєну групу в складі чотирьох осіб. Протягом п'яти місяців вони нападали на магазини й окремих громадян. Переховувати викрадені речі їм допомагали громадяни Єременко і Моргунов.

Визначте форму співучасті та види співучасників.

9. У подружжя Чернових склалися украй неприязні стосунки. Після чергової сварки громадянка Чернова вирішила вбити чоловіка. Для здійснення свого наміру вона залучила громадянина Губенка. Той погодився на це за грошову винагороду. Чернова привела його до себе на квартиру, передала йому сокиру і показала кімнату, де в цей час спав її чоловік. Після вбивства тіло кинули в озеро.

Визначте форми співучасті, види співучасників.

10.Група підлітків — Маслов, Симоненко, Решетов та інші пішли увечері до парку, щоб побити своїх знайомих, з якими в них були неприязні стосунки. Не знайшовши необхідних їм осіб, Маслов узяв у Решетова обріз рушниці та набої і разом із Симоненком на мотоциклі поїхали їх шукати.

Варіант 1. По дорозі Маслов і Симоненко домовилися, що як тільки знайдуть своїх суперників, то Маслов застосує зброю, і Симоненко не­гайно відвезе його з місця події. За пропозицією Маслова Симоненко заїхав у двір одного з будинків, де стояла група підлітків. Один із них став підходити до мотоцикла. Коли між ними залишалося біля п'яти метрів, Маслов зробив прицільний постріл, яким спричинив підлітку тяжкі тілесні ушкодження. Після скоєного Симоненко і Маслов від'їхали з місця події.

Варіант 2. Маслов попрохав Симоненка заїхати у двір, в якому мо­жуть бути хлопці, які їх цікавлять. При цьому він сказав, що у випадку виникнення сварки треба негайно тікати. У дворі Маслов несподівано вистрелив у хлопця, який підходив до них, і крикнув: «Поїхали!» Пост­ріл виявився смертельним. Коли поверталися додому, Симоненко ска­зав, що не було необхідності вбивати людину.

Чи є Симоненко співучасником спричинення тілесних ушкоджень (варіант 1) і вбивства (варіант 2)?

11.Громадяни Скачко і Мальований проникли в квартиру громадянки Чак і стали збирати речі. Скачко складав їх у мішок, а Мальований обшукував кишені одягу. У цей час повернулась сусідка Чак по квартирі. Мальований ударив її палицею по голові і, коли та впала, став обшукувати її кишені. Скачко, почувши якийсь грюкіт у вітальні, вийшов із кімнати і, побачивши жінку, що лежить на підлозі, вибіг на вулицю. За ним вибіг з викраденими речами і Мальований.

Суд визнав Скачка і Мальованого співучасниками розбійного нападу.

Чи правильно вирішив суд? Визначте форму співучасті.

12. Громадянин Мироненко, повернувшись додому з місць позбав­лення волі, дізнався від громадянина Спиридонова про те, що його по­друга була в інтимних стосунках з іншим чоловіком. Це повідомлення викликало в нього напад ревнощів. Домовившись вчинити розправу над суперником, Мироненко і Спиридонов викликали його на вулицю, за­вели в кущі, де Мироненко збив останнього з ніг, потім наніс йому ве­лику кількість ударів, від яких той помер на місці. Спиридонов взяв у Мироненка предмет, яким було вчинено вбивство, й, ідучи додому, ви­кинув його у рівчак. Мироненко і Спиридонов визнані винними в убив­стві з особливою жорстокістю.

Визначте види співучасників вчиненого злочину.

13.Громадянка Блохіна звернулась до громадянина Фузіка з проханням побити громадянина Любченка, за що обіцяла щиро віддячити. Фузік залучив до участі у виконанні злочину свого сусіда громадянина Григоренка, сказавши йому про обіцянку Блохіної. Остання пояснила Фузіку і Григоренку, як проникнути в дім, порадила спровокувати сварку, а сама залишилася на вулиці. Побиття Любченка тривало 10 хвилин. Смерть настала внаслідок великої кількості тілесних ушкоджень.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

14.Громадянин Сильченко одержав повістку про призов на строкову військову службу. За порадою знайомого під час проходження медичного огляду симулював сліпоту на одне око, але був викритий.

Визначте види співучасників. Чи є знайомий Сильченка співучасни­ком ухилення від призову на строкову військову службу?

15.Громадяни Козиба, Амелін і Межуєв протягом року вчиняли крадіжки. Раніше судимий громадянин Даниленко порадив їм проникнути в будинок директора магазину і з цією метою дав їм «фомку». Нею злочинці виламали двері, забрали різні речі, господарю нанесли декілька ножових ран.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

16.3 метою перевірки документів інспектор ДАІ зупинив автома­шину, що рухалась на великій швидкості. З неї вийшли два пасажири. Один із них зненацька вдарив автоінспектора ножем у груди, а другий — по голові пляшкою. Інспектор знепритомнів й упав. Нападники зі сло­вами «готов» сіли в автомашину і зникли з місця події. Автоінспектору були завдані тяжкі тілесні ушкодження. Завдяки вжитим заходам зло­чинці були затримані і притягнуті до кримінальної відповідальності.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

17. Громадяни Бровченко і Литвин шляхом шахрайства відібрали в трьох фермерських господарствах 19 корів. Для їх продажу була залу­чена громадянка Лебеденко, яка вписала в підготовлені Бровченком фі­ктивні довідки, начебто корови належать їй і її родичам. Одержавши від продажу гроші, Бровченко, Литвин і Лебеденко поділили їх між собою. Чи є Лебеденко співучасницею шахрайства?

18.Громадянин Коршунов украв зі складу 10 шкурок песця, 17 шкурок чорнобурки і 267 шкурок норки. Викрадене склав у два чемодани, завантажив їх у таксі, яким кермував його знайомий громадянин Корнієнко, і відвіз додому. За проїзд дав водієві 7 шкурок норки.

Після порушення кримінальної справи Корнієнко залишені йому шкурки добровільно доставив у міліцію.

Чи можна визначити Корнієнка співучасником злочину?

19.Громадянин Єрохін разом із громадянином Сахно їхали в автомашині. По дорозі Єрохін погодився підвезти громадянина Кузьменка до сусіднього містечка. На шляху до місця призначення Єрохін зупинив машину і з хуліганських спонукань став бити Кузьменка монтувальнею. Сахно теж наніс попутнику декілька ударів палицею по крижах, після чого запропонував більше не бити потерпілого, який спробував утекти. Однак Єрохін наздогнав Кузьменка і ще наніс тому декілька ударів по голові. Залишивши потерпілого, Єрохін і Сахно поїхали. Смерть Кузьменка настала від вдавленого перелому кісток черепа.

Чи є в даному випадку співучасть у вбивстві? Чи можна притягнути Сахна до кримінальної відповідальності за недонесення?

20.Громадянин Котенко систематично скуповував у злодіїв-рецидивістів викрадені речі і перепродував їх на базарі за більш високими цінами.

Чи є Котенко співучасником розкрадання?

21.Завідуючий складом державного підприємства громадянин Сидоренко викрав партію підзвітних йому товарів і запропонував купити їх громадянину Францеву. Після недовгого вагання той погодився купити ці товари.

Чи є Францев співучасником розкрадання державного майна?

22.Водій автотранспортного державного підприємства під час одержання на продовольчій базі консервованої свинини завантажив автомашину ще 6-ма неврахованими ящиками і намагався їх вивезти. Охоронник бази виявив це. Водій дав йому один ящик консервів і той його пропустив.

Чи можна визнати охоронника співучасником вчиненого водієм розкрадання?

23.Сторож Рибкін побачив, що двоє невідомих виламують двері та намагаються проникнути в склад. Боячись нападу злочинців, він залишив пост і втік. Невідомі викрали товарів на суму більше 40 мінімальних заробітних плат.

Чи можна визнати сторожа співучасником злочину, вчиненого неві­домими?

24.Громадянин Трошкін помітив невідомого, який намагався вкрасти його теля. За допомогою сусідів він затримав злодія і почав його бити. Односельці припинили розправу і вирішили доставити злодія в міліцію. Але як тільки вивели того з двору на вулицю, Трошкін знову накинувся на злодія, схопив за горло і задушив. Присутні при цьому сусіди не втручалися в дії Трошкіна.

Чи є в їх бездіяльності причетність до злочину?

25. Громадянин Котенко вдарив громадянина Русанова кулаком в об­личчя, від чого той упав. Потім продовжував ногами бити лежачого. По чувши голоси людей, що наближалися, Котенко разом з громадянками Денисовою і Обросовою, які були присутніми на місці події, втекли.

Русанов помер від одержаних ушкоджень. Дізнавшись про його смерть, Денисова і Обросова домовилися приховати скоєне вбивство. На допитах обидві заперечували причетність до цього злочину Котенка.

Чи можна притягнути Денисову і Обросову до кримінальної відпо-відальності за приховування злочину?

26.Громадянин Толмаченко розповів громадянину Черв'якову про те, що він побив громадянина Добриніна і забрав у нього гроші. Про погрозу потерпілому ножем Толмаченко не сказав.

Чи можна Черв'якова притягнути до кримінальної відповідальності за недонесення?

27.У міському саду громадянин Порошин ударом в обличчя збивгромадянина Найденка з ніг і став бити його ногами. Громадянин Латишев намагався відтягти Порошина від Найденка. З великими труднощами йому вдалося це зробити і відвести Порошина додому. Наступного дня Латишеву стало відомо, що Найденко від одержаних ушкоджень помер. Про те, що Найденка бив Порошин, Латишев нікому не сказав.

Чи можна притягнути Латишева до кримінальної відповідальності за недонесення?

28.Громадяни Крутий, Коломиєць і Ткалич домовилися про вчинення вимагання. Крутий запропонував Коломийцю знайти відповідну кандидатуру, а Ткаличу — помічника з машиною. Сам пообіцяв приготувати засоби для «впливу» на жертву. Коли все було підготовлено, злочинці вчинили напад на одного з керівників кооперативу, затягли його в машину, завезли в ліс і, погрожуючи вбивством, стали вимагати велику суму грошей. Свій намір розправитися з потерпілим вони підтверджували демонстрацією розпеченої на газовій плиті арматури, натягуванням на голову поліетиленового пакета для припинення доступу повітря і т. ін.

Яка форма співучасті є в діях Крутого, Коломийця і Ткалича?

Запитання та завдання для перевірки знань

/. Назвіть види співучасників, передбачені кримінальним за­конодавством.

Варіанти відповідей:

а) виконавець;

б)ініціатор;

в)організатор;

г) укривач;

д) пособник;

є) підмовник.

2. Назвіть форми співучасті у відповідності до кримінального законодавства України.

Варіанти відповідей:

а) співвиконавство;

б)причетність до злочину;

в) злочинна група;

г) співучасть з розподілом ролей;

д)злочинне співтовариство;

є) організована злочинність.

3. Створення організованої групи являє собою

Варіанти відповідей:

а) закінчений злочин;

б)незакінчений злочин.

4. Злочинна організація являє собою об 'єднання

Варіанти відповідей:

а) двох осіб;

б)трьох осіб;

в)чотирьох осіб;

г) більше чотирьох осіб.

5. Вкажіть обов 'язкові ознаки співучасті у злочині.

Варіанти відповідей:

а) участь у злочині двох або більше осіб;

б)спільність дій;

в) зговір співучасників;

г) спільність мотивів і мети;

д)навмисний характер їхньої діяльності;

є) взаємна обізнаність співучасників про діяльність кожного з них.

6. Злочинна організована група являє собою об'єднання

Варіанти відповідей:

а) двох осіб;

б)трьох осіб;

в) чотирьох осіб;

г) більше чотирьох осіб.

7. У чому відмінність причетності до злочину від співучасті?

Варіанти відповідей:

а) причетність утворюють необережні злочини, а співучасть — лише умисні;

б)за причетності, на відміну від співучасті, діяння не перебуває у причинному зв'язку зі злочинним результатом;

в)співучасть завжди тягне кримінальну відповідальність, а причетність — лише у випадках, спеціально передбачених законом;

г) причетність визначається як у діях, так і в бездіяльності, а за співучасті — тільки в діях.

8. Відмінність організованої групи від злочинної організації полягає в:

Варіанти відповідей:

а) кількісному складі;

б)ієрархічності;

в) тяжкості вчинюваних злочинів;

г) стійкості;

д) єдності планів; є) розподілі ролей.

9. Організатор несе відповідальність за

Варіанти відповідей:

а) організацію вчинення злочину;

б) будь-які злочинні дії, вчинені виконавцем;

в) діяння, вчинені виконавцем в межах домовленості.

10. Ексцес виконавця являє собою

Варіанти відповідей:

а) помилку в об'єкті злочину;

б) неспроможність виконавця вчинити злочин;

в) вчинення виконавцем злочину, що не охоплюється умислом решти співучасників.

11. Наявність двох суб'єктів у вчиненні злочину характерна для:

Варіанти відповідей:

а) групи без попередньої змови;

б) групи за попередньою змовою;

в) організованої групи;

г) злочинної організації.

12. Придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом, — це:

Варіанти відповідей:

а) вид співучасті;

б) не є видом співучасті.

13. За недонесення про злочин кримінальній відповідальності підлягають:

Варіанти відповідей:

а) особи з 14 років;

б) особи з 18 років;

в) близькі родичі.

Нормативно-правові акти

Постанова ПВС від 27 березня 1992 р. № 3 «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини».

Постанова ПВС від 1 квітня 1994 р. № 1 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини».

Постанова ПВС від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

Постанова ПВС від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм».

Постанова ПВС від 7 жовтня 1994 р. № 12 «Про судову практику в справах про хабарництво».

Рекомендована література

Алексеев В. А., Борисов И. Н., Емельянов А. С. Организованная преступ­ность: криминализация функций участников преступных формирований // Сов. гос. и право. — 1991. —№ 10.

Аминев Т., Биккшин И. К понятию организованной группы // Соц. закон­ность. — 1990. — № 9.

Бажанов М, Сташис В. Про застосування ст. 19 КК України // Право України. — 1994. — № 9.

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые про­блемы.—К., 1986.

Быков В. Виды преступных групп // Рос. юстиция. — 1997. — № 12.

Быков В. Совершение преступления группой лиц по предварительному сго­вору // Законность. — 1999. — № 3.

Всеволодов В. Деякі ознаки, що визначають організовану злочинність // Право України. — 1994. — № 5—6.

Гринберг М. С. Соучастие в неосторожных преступлениях // Сов. гос. и право. — 1990. — № 8.

Захарян Г. Соучастие и индивидуализация наказания // Соц. законность. — 1990.—№5.

Звечаровский И. Совершение преступления в соучастии: проблемы квали­фикации // Законность. — 1999. — № 11.

Егорова Н. Понятие «преступная группа» и «групповое преступление» // Там же. —№ 2.

Кваша О. Об'єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. — 1999. — № 1.

Ковитиди О. Ф. Неудавшееся соучастие в преступлении // Весы Фемиды. — 1998, —№ 1(8).

Мельник М. І. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів організо­ваними угрупуваннями: Проблеми удосконалення законодавства // УАВС. На­ук, вісник.— К., 1996. — Вип. 1.

Нарбутаев Э. Укрытие преступлений // Соц. законность. —1991. — № 11.

Осин В. Правовые возможности борьбы с организованной преступностью // Сов. юстиция. — 1990. — № 15.

ПинаєвА. О. Питання вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за злочини, вчинені організованою групою // Вісник Академії прав, наук України. — X., 1997.

Тайбаков А. Сопричастность при неосторожной форме вины // Законность. — 2000.—№6.

Фріс П. І знову про відповідальність за організовану злочинність // Право України.—1995. —№ 1.