Інвестиції. Крива попиту на інвестиції та фактори, що її визначають

Для забезпечення економічного зростання потрібні інвестиції. Одним із факторів, що визначають розмір економічного зростання, є обсяг основного капіталу. А він залежить від обсягу інвестицій.

Інвестиції — це затрати на будівництво нових заводів, на верстати і обладнання з тривалим терміном використання. Без інвестицій не можна досягти ні суттєвого підвищення продуктивності праці, ні збільшення реального обсягу ВЩІ. Інвестиції можуть здійснюватися за рахунок ресурсів підприємств, держави та зовнішніх вкладень. В умовах ринкової економіки основними є приватні інвестиції. Від чого ж залежить рівень видатків на інвестиції?

Приватні інвестиції визначають два основні фактори:

1) очікувана норма чистого прибутку, яку підприємці розраховують одержати від інвестицій;

2) ставка позичкового процента, тобто ціна, яку потрібно заплатити за грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

Якщо очікувана норма прибутку (напр., 10%) перевищує ставку позичкового процента (напр., 7%. 10% — 7% = 3%), то інвестування буде прибутковим і буде зростати, і навпаки. Іде мова про реальну, а не номінальну ставку процента, тобто, якщо відсутня інфляція. Отже інвестиції будуть здійснюватися тоді, коли норма очікуваного чистого прибутку перевищує реальну ставку процента. Цей взаємозв'язок між попитом на інвестиції і ставкою процента можна показати на графіку (рис. 3.36).

Рис. 8.36. Крива попиту на інвестиції

Держава може змінювати ставку процента і таким чином впливати на попит на грошовий капітал і на інвестиції. При високій ставці позичкового процента будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, які забезпечують високу норму прибутку. Отже, при високій нормі процента рівень інвестицій буде низьким. При зниженні процентної ставки він буде зростати.

На криву попиту на інвестиції впливають також інші фактори. Будь-який фактор, що викликає приріст доходу (прибутку) від інвестицій, буде зміщувати криву інвестицій праворуч А ті фактори, які зумовлюють зменшення прибутку від інвестицій, будуть зміщувати криву попиту на інвестиції ліворуч До таких факторів, що впливають на величину інвестицій, на лежать:

1) витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;

2) податки;

3) технологічні зміни;

4) наявний основний капітал;

5) очікування.

Інвестиції в Україні можуть здійснюватися за рахунок державного бюджету і коштів підприємств. Бюджетні інвестиції невеликі і відіграють незначну роль у зростанні економіки. Приватні підприємства також не мають достатніх коштів для інвестицій, оскільки багато підприємств є малоприбутковими або й збитковими. Тому державна політика спрямовується на залучення іноземних інвестицій.

56. рента. Диференційована рента. Капіталізоване значення ренти.

З точки зору марксистської економічної теорії рента є перетвореною формою додаткової вартості поряд з прибутком, зарплатою і відсотком. К. Маркс писав: «Яка б не була специфічна форма ренти, віємо її типам загально та обставина, що привласнення ренти є економічна форма, в якій реалізується земельна власність, і що земельна рента, в заспіваю чергу, передбачає земельну власність...». На поверхности явления рента выступает как плата за землю, что создает впечатление, будто бы сама земля порождает эту ренту. Однако трудовая теория стоимости это отрицает, так как стоимость может создаваться только живым трудом. Источником ренты является неоплаченный прибавочный труд наемных рабочих в сельском хозяйстве. Ця частина додаткової вартості, яку отримують підприємці, – орендарі земельних ділянок, сплачується ними землевласникам.

У трактуванні теорії чинників виробництва і теорії граничної продуктивності рента є винагородою, яка отримує власник природних ресурсів, зокрема землі, відповідно до граничної продуктивності цих чинників.

Суть одного з трактувань полягає в тому, що рента не є самостійною формою доходу, а є позиковим відсотком на той капітал, який вкладений в землю.

Відповідно до теорії фізіократов рента – це чистий продукт природи, єдиний дохід, який реально отримує суспільство.

Існує ще одне трактування, яке вважає ренту несправедливим паразитичним доходом. У Сполучених Штатах критика в адресу рентних платежів набула форми руху за єдиний податок, який отримав значну підтримку в кінці XIX століття. Воно було породжене гучною книгою Генрі Джорджа "Прогресс і бідність". Джордж вважав, що існування ренти не справедливе, і що цей дохід повинне отримувати суспільство в цілому, а не власники землі. Тому він пропонував обкласти земельну ренту повним (100%) податком і використовувати на суспільні потреби, а всі інші податки відмінити.

Види ренти

Земельна рента.

Особливою формою ренти є земельна рента, пов'язана з аграрними стосунками. Земельна рента виступає як частина додаткового продукту, що створюється виробниками, що господарюють на землі. Земельна рента – це певна сума, яку землевласник отримує від орендаря – підприємця, що узяв земельну ділянку в тимчасове користування за орендну плату. Земельна рента утворюється не лише у зв'язку з орендою землі для сільськогосподарського виробництва, рента має місце і в тих випадках, коли земля орендується підприємцями для споруди будівель і споруд, розробки її надр. Земельна рента виступає в двох основних формах - абсолютною і диференціальною, що обумовлене існуванням двох видів монополій на землю: монополії приватної власності на землю і монополії на землю як об'єкт господарювання.

Абсолютна рента

Абсолютна рента є результатом монополії приватної власності на землю з боку певного класу суспільства. Насправді, власник землі саме в цьому своїй якості, знаючи, що земля необхідна всім – для сільськогосподарського і промислового виробництва, - змусить того, що бажає користуватися землею, платити за неї орендну плату. І дійсно, в англійській мові слово "рента" означало спочатку оренду або орендну плату, і ця категорія виявляється зі всією ясністю і визначеністю одночасно з виникненням капіталістичного суспільства. У цій орендній платі поміщено дві частини: одна відповідає відсотку на капітал, вже вкладений в землю і невіддільний від неї (меліорація, іригація, споруди і так далі ); інша існує завжди і відповідає передачі права користування землею, або, як говорив Рікардо, користування вихідними і незруйновними властивостями землі. Утворення абсолютної ренти пов'язане з тим фактом, що унаслідок відсталості сільського господарства в порівнянні з промисловістю органічна будова капіталу, вкладеного в сільське господарство, нижче за органічну будову капіталу, вкладеного в промисловість, і, отже, в сільському господарстві частка змінного капіталу (що йде на заробітну плату) пропорційно вище, ніж в промисловості. Звідси витікає, що додаткова вартість, що створюється в сільському господарстві, вище за середній прибуток, і вартість продуктів вища за капіталістичну ціну виробництва. Пропорційному розподілу додаткової вартості, що створюється в сільському господарстві, перешкоджає земельна власність, яка, представляючи монополію, сама претендує постійно на частину цієї додаткової вартості і привласнює різницю між вартістю і ціною виробництва. Земельна власність, таким чином, завищує ціну сільськогосподарських продуктів на суму, яку вона стягує як абсолютної ренти, і яка представляє, отже, рід податку, що накладається на суспільство. Слід підкреслити, що історична відсталість сільського господарства в порівнянні з промисловістю, що є один з головних проявів закону нерівномірності капіталістичного розвитку, виникає не з природи землі, а з суспільних стосунків. Приватна земельна власність, що перешкоджає вкладенню капіталів в землю і що привласнює собі все зростаючу частину додаткової вартості, є одній з головних причин цієї відсталості. Пояснення виникнення абсолютної ренти виходить з факту нижчого органічного складу капіталу в сільському господарстві в порівнянні з промисловістю.

Диференціальна рента

Аналізуючи таке поняття, як чиста економічна рента, ми свідомо розглядали землю і земельні угіддя, повністю абстрагуючись від способів їх використання в практичному господарському житті. Природно, що різні ділянки землі розрізняються по родючості, кліматичним особливостям, місцю розташування, і далеко не всі з них придатно до універсального використання. Земля в Краснодарському краю має масу переваг для обробітку зернових культур, а в області Калінінграда — для будівництва лижних курортів. З цієї причини (тут спостерігалася вражаюча одностайність абсолютно всіх економістів починаючи з Давида Рікардо) не всі земельні угіддя приносять рівні доходи у вигляді земельної ренти на ринках конкуруючих продавців. Диференціальна рента є найбільш поширеною формою земельної ренти .Ето різниця між суспільною і індивідуальною вартістю сільськогосподарської продукції. Утворення диференціальної земельної ренти викликане відмінністю а родючості і місці розташування землі і ефективності додаткових витрат праці і засобів на землю. Диференціальна рента — це поняття, що фігурує не лише на ринках земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції; вона виникає як економічна категорія в разі використання будь-якого роду ресурсів, що немає повністю однорідними в кожному їх класі. Так, адвокати в середньому заробляють більше, ніж водії вантажного автотранспорту, що сполучається з відповідними в цих випадках вкладеннями в людський капітал. Звичайно, у кожному конкретному випадку існують свої тонкощі. Наприклад, адвокат, що володіє особливим даром переконувати засідателів присяг і пом'якшувати суддівські серця, отримує диференціальну ренту, що набагато перевершує альтернативну вартість здобутої ним освіти.

Монопольна рента.

В сільському господарстві є ще один різновид ренти – монопольна рента. Виняткові природні умови деколи створюють можливості для виробництва рідких сільськогосподарських продуктів – особливих сортів винограду, деяких видів цитрусових, сподіваючись і так далі. Такі товари продаються за монопольними цінами, верхня межа яких незрідка визначається лише рівнем платоспроможного попиту. В результаті монопольні ціни можуть значно перевищувати індивідуальну вартість таких продуктів. Це і дозволяє землевласникам отримувати монопольну ренту. Отже, монопольна рента – ця особлива форма земляної ренти, яка з'являється при монопольних цінах на виключно рідкі і невідтворні в інших місцях землеробські продукти і корисні копалини. Таким чином, в сільському господарстві, як і в інших галузях, капіталісти-підприємці отримують рівний прибуток на рівновеликий капітал. Виплата ренти землевласникам здійснюється не порушуючи закон вартості, а відповідно до нього. Проте оскільки конкуренції не удається здолати бар'єр приватної власності на землю, землевласники "перехоплюють" у промислових капіталістів значну частину додаткової вартості у вигляді ренти.

Економічна рента.

Економічна рента визначається як будь-який дохід, віднесений до виробничих витрат, який перевершує його альтернативну вартість. Класична теорія економічної ренти сходить до праць економістів XVIII століття. Прибічники класичної школи розглядали землю в рамках виробничих можливостей і переваг розташування конкретних ділянок землі. Вони вважали, що пропозиція землі в цьому сенсі абсолютно нееластично. Проте не можна не погодитися з наступною тезою: як би не була висока ціна земельної ренти, кількість землі строго визначена. З іншого боку, навіть наїнізшая рента не здатна змінити фізичну кількість землі, що знаходиться у розпорядженні суспільства. У загальноекономічному сенсі економічна рента є різниця між реальною ціною ресурсу і тією мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати. Мінімальну ціну пропозиції якого – або ресурсу на даному галузевому ринку визначають альтернативні витрати продавців ресурсу. Якщо ціна падає нижче за мінімальну ціну, то власники ресурсу вважатимуть за краще або пропонувати його на інших ринках, або взагалі утриматися від продажу. Таким чином, перевищення отримуваного доходу над альтернативними доходами утворює економічну ренту власників ресурсів. Економічну ренту можна розглянути на прикладі заробітної плати працівників. Кваліфіковані працівники можуть отримувати стійкий надлишковий дохід, тобто економічну ренту, яка аналогічна поняттю надлишку виробника на ринку продукту.

Будівельна рента

Що стосується землі, що призначається для строїтельственних цілей, то А. Сміт показав, яким чином рента з цієї землі, як і з інших неземлевласницьких ділянок, регулюється в своїй основі власне землевласницькою рентою. Ця рента характеризується, по-перше, тим переважаючим впливом, який тут на диференціальну ренту надає місце розташування (воно дуже важливе, наприклад, при обробітку винограду і для будівельних ділянок у великих містах); по-друге, очевидною і щонайповнішою пасивністю власника, активність якого полягає (особливо по відношенню до копалень) просто в експлуатації суспільного прогресу, в який власник нічого не привносить і в якому він нічим не ризикує; і, нарешті, переважанням монопольної ціни у багатьох випадках. Будівельну ренту необхідно підвищує не лише зростання населення і потреба, що зростає разом з ним, в житлах, але і зростання основного капіталу, який або приєднується до землі або розміщений на ній, як всі промислові будови, залізниці, товарні склади, доки і так далі. Змішення плати за наймання, оскільки вона представляє відсоток і амортизацію капіталу, вкладеного в будинок, з рентою просто за землю неможливо тут, особливо в тих випадках коли в Англії, землевласник і будівельний спекулянт суть абсолютно різні особи. В цьому випадку слід брати до уваги два моменти: з одного боку, експлуатація землі в цілях виробництва або добувної промисловості, з іншої – земля є простором, який необхідний як умова всякого виробництва і всякої людської діяльності. І в тому і в іншому випадку земельна власність вимагає своєї дані. Попит на будівельні ділянки підвищує вартість землі як простори і основи, в той же час завдяки цьому зростає попит на елементи землі, які служать будівельним матеріалом.

Лісова рента

Земельна рента в лісокористуванні специфічна. Лісові землі як об'єкт лісокористування в економічному сенсі коштовні не самі по собі, а комерційними ресурсами - деревиною на Корню, продуктами побічного користування, рекреацією. У цьому принципова відмінність між сільським і лісовим господарствами і обумовлено його єдиною причиною - надзвичайною тривалістю відтворювального циклу лісових екосистем. Не випадково в російському лісовому законодавстві земля і ресурси розглядаються в єдності, як щось ціле, об'єднуються загальним поняттям - лісовий фонд. Платежі за лісокористування залежать від родючості грунтів опосередковано. Рентообразующимі чинниками є показники якості і запасу лісових ресурсів. Тому земельну ренту в лісокористуванні правомірно називати лісовою рентою. Лісова рента належить власникові лісового фонду. При державній власності на лісовий фонд лісова рента, як правило, оподатковується. Будь-які платежі за лісокористування є рентний податок. Рентний податок може бути менше, рівний або більше ренти. Рентний податок встановлюється менше ренти або не береться зовсім у випадках: 1) на орендаря-лісокористувач покладаються витрати по лісовідновленню і відтворенню лісових ресурсів; 2) окрім відтворення лісових ресурсів арендатору-лесопользвателю довіряється інвестувати рентний дохід як суспільний ресурс в розвиток лісопромислового виробництва (з розрахунку, що підприємці це зроблять успішнішим, ніж держслужбовці). Рентний податок встановлюється рівним ренті, якщо: 1) відтворення лісових ресурсів здійснюється державними органами управління лісами за рахунок бюджетних коштів; 2) частина лісової ренти, що перевищує витрати на ведення лісового господарства, використовується на соціальних і інші загальнодержавні цілі. Лісовий податок перевищує ренту, коли він встановлюється без обгрунтувань і розрахунків. Перевищення лісового податку над рентою може мати лише негативні наслідки: зниження рентабельності лісозаготівель і заробітної плати робітників.