Декларація міністрів закордонних справ щодо співробітництва народів карпатського єврорепону

Неофіційний переклад

Ми, Міністри закордонних справ Республіки Угорщина, Республіки Польща і України,

будучи надиханими бажанням європейських народів щодо вільного спілкування та співробітництва, збереження відносин на основі традиційних демократичних євро­пейських політичних та культурних цінностей, а також принципів та практики ринкової економіки, розвитку транскордонного співробітництва задля зниження розмежува­льної ролі державних кордонів,

сьогодні провели зустріч у місті Дебрецен, під час якої висловили повну підтримку наших Урядів щодо намірів органів самоврядування та місцевих державних адмініс­трацій регіону Карпатських гір та річки Тіса утворити Карпатський Єврорегіон як формат для подальшого розвитку конструктивних відносин між різними учасниками з Угорщини, Польщі, Словаччини та України.

Ми підтверджуємо, що Асоціація є відкритою для територіального спілкування та влади Румунії. Ми вітаємо її готовність та бажання взяти участь у Карпатському Регіоні. Ця Декларація відкрита для підписання Румунією та Словаччини.

На наше переконання, утворення Карпатського Єврорегіону зробить значний внесок у зміцнення дружби та процвітання народів цього регіону, сприятиме імпле­ментації принципів Заключного Акту Конференції з Безпеки та Співробітництва у Європі, який було підписано у Гельсінкі у 1975 році, Паризької Хартії про Нову Європу, яку було підписано у 1990 році, інших документів НБСЄ. Це допоможе реалізації за­ходів, що вживаються Радою Європи та Європейським Співтовариством, і спрямова­ним на розвиток регіонального співробітництва.

Учасники Карпатського співробітництва організовуватимуть свою спільну роботу та керуватимуться основними принципами цієї роботи на основі їхніх вільних рішень у відповідності до положень Конституцій та чинного законодавства своїх держав.

Міністр закордонних справ Республіки Угорщина

Міністр закордонних справ Республіки Польща

Міністр закордонних справ України

м. Дебрецен, 14 лютого 1993 року

Додаток 8

Лист міністра закордонних справ україни а. М. Зленка голові ради безпеки оон д. Хеннею

Міністерство закордонних справ України

Його Високоповажності

Серу Девізу Хеннею

Голові Ради Безпеки ООН

Шановний Пане Голово,

Відповідно до пункту 1 статті 35 Статуту Організації Об'єднаних Націй та згідно з правилом 3 Тимчасових правил процедури Ради Безпеки прошу негайно скликати засідання Ради Безпеки для розгляду ситуації, яка виникла внаслідок прийняття 9 липня 1993 року рішення Верховної Ради Російської Федерації відносно українського міста Севастополь.

У постанові російського парламенту стверджується про так званий "російський федеральний статус міста Севастополь в адміністративно-територіальних кордонах міського округу станом на грудень 1991 року", доручається Раді Міністрів - Уряду Російської Федерації "розробити державну програму забезпечення статусу міста Се­вастополь, надавши відповідне доручення міністерствам і відомствам Росії", Центра­льному банку Росії доручається "передбачити фінансування відповідних статей бю­джету міста Севастополь через свої відділення", Комітету Верховної Ради Російської Федерації з конституційного законодавства доручено "підготувати Закон Російської Федерації федерального статусу міста Севастополь".

Таке рішення Верховної Ради Російської Федерації не може кваліфікуватися інакше, аніж грубе нехтування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, зокрема пункту 4 статті 2 Статуту ООН, що є наявним втручанням в її внутрішні та зовнішні справи та несумісними з цілями та принципами Організації Об'єднаних Націй. Таке рішення є також грубим порушенням зобов'язань щодо членства Росії в ООН, участі в Нараді з Безпеки та співробітництва в Європі, з двосторонніх українсько-російських угод, зокрема Договору між Україною та Російською Федерацією від 19 листопада 1990 року, зареєстрованого в Секретаріаті ООН відповідно до Статуту Організації, згідно зі статтею 6 якого "Високі стороні визнають та поважають тери­торіальну цілісність" України та Росії.

Реалізація зазначеного рішення Верховної Ради Російської Федерації російськими органами призвела б до адекватних дій з боку України з метою захисту свого суве­ренітету і територіальної цілісності. Розвиток ситуації, що склалася б через це, може загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки.

Україна розглядає зазначене рішення Верховної Ради Російської Федерації як таке, що не має жодних юридичних підстав, та не породжує жодних правових наслідків для України. Питання статусу міста Севастополь є виключною компетенцією України. З 1954 року після передачі Кримської області зі складу Кримської області Росії до складу України уповноваженими на той час органами і згідно Конституції України від 1978 року, Конституції РРФСР 1978 року і Конституції СРСР 1977 року, Севастополь є складовою частиною України, як місто республіканського підпорядкування, тобто однією з адміністративно-територіальних одиниць України.

Україна, проголосивши своє бажання жити в мирі, злагоді, взаємній повазі з усіма державами світу, в першу чергу зі своїми сусідами, рішуче відкидає будь-які терито­ріальні претензії до себе та закликає Раду Безпеки Організації Об'єднаних Націй ви­користати увесь свій авторитет з метою скасування протиправного рішення парла­менту Російської Федерації, запобігання подальших рішень, які можуть поставити під загрозу міжнародний мир і безпеку в усьому світі, і надати кваліфікацію рішенню Верховної Ради Російської Федерації з точки зору відповідності цілям та принципам Статуту ООН, принципам Гельсінського заключного Акту, Паризької Хартії для нової Європи та іншим основоположним принципам міжнародного права.

Анатолій Зленко

Міністр закордонних справ України

14 липня 1993 року

Додаток 9