Декларація про відносини між україною і канадою

Міністр закордонних справ України й Державний Секретар закордонних справ Канади,

зустрінувшись 22 вересня 1991 року в Оттаві,

керуючись положеннями Статуту ООН, Заключного акта Наради з безпеки і спів­робітництва в Європі, її наступних документів та Паризької Хартії для нової Європи; пам'ятаючи про історичні зв'язки між народами України і Канади; бажаючи розвивати і поглиблювати контакти на всіх рівнях і заохочувати обміни в галузях політики, науки, техніки, освіти і спорту, а також в інших сферах;

проголошують, що у визначенні характеру і форми майбутніх відносин між Укра­їною і Канадою вони поважатимуть вільно та демократично висловлений вибір народу України і керуватимуться принципами міжнародного права.

Анатолій Зленко Барбара Ж. Макдугал

Оттава, 22 вересня 1991 року

Додаток 4

Лист міністра закордонних справ україни а. М.Зленка голові 46-ї сесії га оон с. Шіхабі

Його Високоповажності,

Пану Саміру Шіхабі,

Голові 46 сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй м. Нью-Йорк

Шановний пане Голова,

Маю честь повідомити Вас, що 1 грудня 1991 року в результаті Всеукраїнського референдуму народ України вільним волевиявленням підтвердив Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року. За такий вибір проголосували 90,32 відсотків учасників референдуму.

Референдум проходив з додержанням усіх демократичних норм, що підтверджу­ється свідченнями іноземних спостерігачів, в тому числі від Європейського парламенту та Бюро по вільних виборах Наради по безпеці та співробітництву в Європі.

Відтепер, у відповідності з волею свого народу, незалежна демократична Україна виступатиме в міжнародних відносинах цілком самостійно, поза будь-яких полі­тичних наддержавних утворень. Вона проводитиме курс на розвиток рівноправних, дружніх відносин з усіма країнами світу, в тому числі й державами-суб’єктами ко­лишнього СРСР.

Повідомляючи про історичну подію в житті українського народу, хотів би наго­лосити, що як держава-засновниця Організації Об'єднаних Націй Україна й надалі діятиме у повній відповідності з цілями і принципами Статуту Організації, спрямо­вуючи свої зусилля на зміцнення міжнародного миру і безпеки, розв'язання у тісній співпраці з іншими членами міжнародного співтовариства гострих глобальних проблем сучасності.

Україна підтверджує свої міжнародні зобов'язання. Разом з тим вона вважає себе правонаступницею прав і обов'язків за міжнародними договорами колишнього СРСР, які не суперечать її Конституції та інтересам.

Україна проводитиме курс на те, щоб в майбутньому стати постійно нейтральною без'ядерною державою. У своїй Заяві від 24 жовтня 1991 року "Про без'ядерний статус України" Верховна Рада України підкреслила, що наявність на території Української держави ядерної зброї колишнього СРСР, що перебуває під контролем його структур, є тимчасовою і що Україна домагатиметься повного знищення цієї зброї та компонентів її базування в мінімальні строки. Україна сприятиме ратифікації і додержуватиметься

положень Договору між США і СРСР про скорочення стратегічних наступальних озброєнь 1991 року в частині, що стосується її території. Вона мав намір приєднатись до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава та укласти з МАГАТЕ відповідну угоду про гарантії.

Україна вважає для себе обов'язковим виконання відповідних положень Договору про звичайні збройні сили в Європі 1990 року. Як європейська держава, Україна ви­рішила приєднатись до Хельсінкського Заключного акта та інших документів, при­йнятих державами-учасницями Наради по безпеці і співробітництву в Європі. У без­посередній участі в загальноєвропейському процесі та європейських структурах вбачається можливість створення надійних гарантій для безпеки України на євро­пейському континенті, сприятливих умов дня розв'язання економічних проблем, бу­дівництва громадянського, глибоко демократичного суспільства.

Україна підтвердила свою відданість ідеї утвердження верховенства Закону та поважання прав людини. Вона суворо дотримуватиметься Загальної декларації прав людини, ратифікованих нею міжнародних Пактів про права людини та інших відпо­відних міжнародних документів.

Хочу Вас запевнити, що Україна робитиме все від неї залежне, щоб нарощувати свій внесок у колективні зусилля міжнародного співтовариства, спрямовані на досягнення високих цілей Організації Об'єднаних Націй.

Прошу Вас, пане Голова, прийняти запевнення у моїй найвищій повазі.

Анатолій М.Зленко,

Міністр закордонних справ

Київ, 4 грудня 1991 року

Додаток 5

ЛИСТ МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ А. М. ЗЛЕНКА ГОЛОВІ РАДИ МІНІСТРІВ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ДЕРЖАВ - УЧАСНИЦЬ НБСЄ, ФЕДЕРАЛЬНОМУ МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНА Г. Д. ГЕНШЕРУ

Шановний Пане Голово,

Маю честь повідомити Вас як Голову Ради Міністрів закордонних справ дер- жав-учасниць НБСЄ, що Україна вирішила приєднатись до Заключного акта, який був підписаний 1975 року в Хе'льсінкі, і стати безпосередньою учасницею Наради по безпеці і співробітництву в Європі.

Інформуючи Вас про це рішення, хотів би зазначити, що воно приймалося у від­повідності з "Заключними рекомендаціями консультацій в Хельсінкі", зокрема п.п.54та 65 цих рекомендацій, де вказується, що участь в НБСЄ зможуть взяти усі європейські держави, Сполучені Штати і Канада та що вони братимуть участь як суверенні і не­залежні держави в умовах повної рівності.

Всеукраїнський референдум від 1 грудня 1991 року підтвердив Акт проголошення незалежності України і тим самим переконливо продемонстрував волю народу суве­ренної України мати власну незалежну державу.

Україна неодноразово порушувала питання про надання їй можливості брати безпосередню участь у процесі НБСЄ. Зокрема, воно було поставлене Головою Вер­ховної Ради України Л.М.Кравчуком у посланні до учасників загальноєвропейської зустрічі на найвищому рівні, що відбулася в Парижі в листопаді 1990 року.

Пану Г.Д.Геншеру

Голові Ради міністрів закордонних справ

Держав - учасниць Наради по безпеці та

співробітництву в Європі,

Федеральному міністру закордонних справ

Федеративної Республіки Німеччина

м. Бонн

5 грудня 1991 року Верховна Рада України у своєму зверненні "До парламентів і народів світу" підкреслила, що незалежна Україна готова приєднатися до Хельсінкського Заключного акта, Паризької Хартії та інших документів НБСЄ. Верховна Рада закликала парламенти та уряди країн-учасниць НБСЄ підтримати намір України стати безпосередньою та повноправною учасницею загальноєвропейського процесу.

Україна повністю поділяє та підтримує цілі та принципи основоположних докуме­нтів НБСЄ і докладе всіх зусиль для перетворення їх в життя, спираючись на свій досвід багаторічного членства в ООН та інших міжнародних організаціях.

Українська держава вважає, що безпосереднє включення у процес НБСЄ допо­може їй надійно зміцнити свою зовнішню безпеку, яка нерозривно пов’язана із створенням системи колективної безпеки в Європі. Активна участь України у все­бічному загальноєвропейському співробітництві створить сприятливі умови для розв'язання її економічних проблем, успішного будівництва громадянського су­спільства, яке спиратиметься на принципи плюралістичної демократії та в якому повністю забезпечуватимуться верховенство закону, права людини і основні сво­боди, права національних меншин.

В свою чергу будівництво єдиної, мирної і процвітаючої Європи, безсумнівно, по­требує прямої участі такої крупної європейської держави, як Україна, готової взяти на себе всі зобов'язання і всю відповідальність, що випливають з факту приєднання її до процесу НБСЄ. Як підкреслюється в Заяві Президії Верховної Ради України від 22 ли­стопада 1991 року про Договір про звичайні збройні сили в Європі, Україна - одна з держав - правонаступник колишнього Союзу PCP вважає обов'язковим виконання положень Договору щодо усіх збройних сил, які перебувають на її території. Вона встановлює, що її Збройні сили підпадають під дію Договору і розглядає свою без­посередню участь в НБСЄ як важливу умову для ефективного виконання зобов'язань, що випливають для неї з положень Договору.

Україна суворо додержується свого рішення стати без'ядерною державою. Наяв­ність на її території ядерної зброї, що й надалі залишається під єдиним централізо­ваним контролем, є тимчасовою. Україна неухильно проводитиме політику, спрямо­вану на повне знищення цієї зброї та компонентів її базування в мінімальні строки і якнайшвидше приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як дер­жави, що не володіє ядерною зброєю.

Хотів би висловити впевненість, що Ви, пане Голово, з-розумінням поставитесь до рішення України стати безпосередньою учасницею процесу НБСЄ і сприятимете тому, щоб на черговій сесії Ради НБСЄ 30-31 січня 1992 року в Празі Україна одержала можливість зайняти своє місце в колі держав-учасниць НБСЄ. В разі необхідності я був би готовий провести обмін думками з порушених питаннях.

Прошу Вас, пане Голово, зміст мого листа довести до відомі представників дер- жав-учасниць в Раді НБСЄ.

Прийміть, пане Голово, запевнення у моїй найвищій повазі.

Анатолій М. Зленко Міністр закордонних справ

Київ, 12 грудня 1991 року

Додаток 6

ВИСТУП