- •Спеціальна методика викладання математики
- •1. Методика розв'язування арифметичних задач
- •1.1. Задачі та їхня роль у навчанні і вихованні учнів допоміжної школи
- •1.2. Типи простих задач та їхня мета
- •Задачі на додавання
- •Задачі на віднімання
- •Задачі на множення
- •Задачі на ділення
- •1.3. Труднощі розв'язування арифметичних задач учнями допоміжної школи та помилки, які вони при цьому допускають
- •1.4. Організація роботи учнів над розв'язуванням арифметичних задач
- •1.5. Навчання учнів самостійному складанню задач
- •1.6. Перехід від розв'язування простих задач до складених
- •Порівняльний аналіз арифметичних задач
- •2. Усна лічба на уроках математики в допоміжній школі
- •2.1. Значення усної лічби для учнів допоміжної школи
- •2.2. Форми і прийоми усної лічби
- •2.3. Види вправ з усної лічби
- •5 Зупинок
- •2.4. Організація занять усною лічбою
- •3. Методика вивчення 1-го десятка
- •3.1. Причини виділення першого десятка в окремий концентр
- •3.2. Нумерація чисел в межах 1-го десятка
- •1. Знайомство з числом, кількістю і цифрою.
- •2. Визначення місця числа є числовому ряді.
- •3. Рахунок.
- •4. Порівняння чисел.
- •5. Склад числа.
- •3.3. Арифметичні дії з числами 1-го десятка
- •1. Знаходження суми або різниці шляхом перелічування.
- •3. Виконання арифметичних дій на основі знання складу чисел та складання таблиць додавання та віднімання у допоміжній школі.
- •4. Ознайомлення з переставною властивістю додавання.
- •5. Додавання і віднімання нуля і обчислення прикладів з відсутнім компонентом.
- •3.4. Розв'язування арифметичних задач в межах 10-ти учнями допоміжної школи1
- •4. Методика вивчення нумерації і арифметичних дій в межах 2-го десятка
- •4.1. Причини виділення другого десятка в окремий концентр
- •4.2. Вивчення нумерації чисел в межах 20-ти
- •Дев’ять на десять дев'ятнадцять
- •4.4. Розв'язування арифметичних задач у 2-му класі
- •5. Методика вивчення сотні у допоміжній школі
- •5.1. Причини виділення сотні в окремий концентр
- •5.2. Труднощі, які виникають в учнів допоміжної школи при вивченні сотні, та наочні посібники, які при цьому використовуються
- •5.3. Вивчення нумерації чисел в межах 100
- •1) Нумерація круглих десятків.
- •2) Вивчення нумерації круглих десятків.
- •3) Вивчення нумерації чисел 21-99.
- •5.4. Вивчення дій додавання і віднімання у межах 100
- •1. Додавання і віднімання без переходу через розряд.
- •2. Додавання і віднімання з переходом через розряд.
- •6. Методика вивчення множення і ділення
- •6.1. Формування в учнів поняття про множення і ділення
- •6.2. Навчання табличного множення і ділення в межах 100
- •6.3. Позатабличні випадки множення і ділення
- •6.4. Розв'язування задач у 3-4-му класах
- •7. Методика вивчення тисячі
- •7.2. Усна і письмова нумерація чисел в межах 1000
- •7.2.1. Знайомство з сотнею як новою лічильною одиницею та нумерація круглих сотень.
- •7.2.2. Утворення повних трицифрових чисел та їх запис.
- •7.2.3. Утворення неповних трицифрових чисел і їх запис.
- •7.3. Обчислення прикладів на додавання і віднімання в межах тисячі
- •1. Додавання і віднімання без переходу через розряд.
- •2. Додавання і віднімання з переходом через розряд.
- •8. Вивчення метричної системи мір
- •8.1. Метрична система мір та основні труднощі її засвоєння розумово відсталими школярами
- •8.1.1. Знайомство з мірами довжини.
- •8.1.2. Вивчення мір об'єму.
- •9.1.3. Вивчення мір маси.
- •8.1.4. Вивчення мір вартості.
- •8.2. Перетворення чисел, які виражаються метричними мірами
- •2. Додавання і віднімання іменованих чисел з перетворенням.
- •9. Методика вивчення мір часу
- •9.1. Час та особливості його вивчення учнями допоміжної школи
- •9.2. Перетворення чисел, виражених мірами часу і арифметичні дії з ними
8.1.4. Вивчення мір вартості.
Значення монет для розумово відсталих учнів в 1-му класі ще не зрозуміле. Вони усвідомлюють, що з допомогою грошей (а під грошима вони розуміють монети різного номіналу) можна купити ті чи інші речі. В більшості з них ще до початку шкільного навчання були знання про гроші, вони з ними виконували операції (в більшості випадків не рахункового характеру, а обмінного). Але при цьому чіткого усвідомлення вартості тієї чи іншої монети в них немає і часто більшу монету вони рахують і монетою більшої вартості. Тому формування цього поняття має винятково важливе значення для подальшої соціальної адаптації дітей зі стійкими інтелектуальними вадами. Крім того доцільно зазначити, що робота з монетами значно урізноманітнює урок математики, привносить в нього елемент цікавості, новизни, незвичності, дозволяє переключити школярів з однієї діяльності на іншу. Ці заняття допомагають учням засвоїти різні життєво-практичні поняття: ціна, вартість, здача, дорожче, дешевше, гроші тощо.
Поняття про вартість – одне зі складних для учнів допоміжної школи. Якщо діти з нормальним психофізичним розвитком ще до початку шкільного навчання мають значний практичний досвід, зіштовхуючись із грошима як мірою вартості, то більшість розумово відсталих школярів через малу допитливість, недостатню спостережливість, інертність, пасивність не знають вартості монет, не диференціюють поняття "кількість" і "вартість" монет (велику за розміром монету вони схильні рахувати і монетою більшої вартості). Тим часом вивчення мір вартості має виняткове значення при підготовці дітей до самостійного життя. Крім того, їхнє вивчення сприяє закріпленню нумерації натуральних чисел.
Починається знайомство з монетами вже в 1-мукласі. Вивчення кожної монети доцільно пов'язувати з числом і цифрою, з якою знайомляться школярі. На цьому етапі вчитель старається сформувати У розумово відсталих учнів вміння диференціювати поняття "монета" і "копійка". Така диференціація відбувається вже після вивчення числа і цифри 2. При цьому вчитель ставить запитання: "Скільки копійок?", "Скільки монет?", "Візьми 2 копійки", "Візьми дві монети", "Скільки в тебе грошей?" В цей же час школярі вчаться розмінювати монети і замінювати одні на інші.
Оскільки в цей період навчання розумово відсталі учні ще не можуть тривалий час спостерігати за діяльністю інших, тому при вивченні мір вартості необхідно використовувати фронтальну роботу, в якій би брали участь всі школярі. Для цього можна використати гру в "Магазин", але при цьому з особливими правилами. Вона проводиться так: вчитель роздає дітям всі монети однакової вартості і пропонує всім школярам купити один і той же предмет, наприклад, цукерку вартістю 2 копійки. Учні повинні сказати, скільки потрібно монет, щоб виконати цю покупку, яка вартість цих монет, скільки грошей у них залишиться. Педагог ставить школярів перед необхідністю відповідати на запитання: "Скільки грошей не вистачає для покупки? Скільки потрібно добавити?" Можливий і інший варіант: вчитель виставляє декілька предметів різної ціни і учні самостійно вирішують, які предмети вони зможуть купити, а на покупку яких у них не вистачає грошей. Всі операції з монетами необхідно відобразити в зошитах: монети замальовуються, обводяться, приклади записуються, після вивчення літер вони проставляються в прикладах на обчислення вартості.
Знайомство з мірами вартості в 1 -му класі доцільно організовувати в такій послідовності: визначення зовнішнього вигляду монети: колір, форма, розмір, цифра, яка на ній викарбувана;
розмальовування і обведення монет з використанням простого і кольорових олівців;
називання вартості монети, позначення її словом;
порівняння монети з копійкою, визначення вартості монети;
диференціація монети і копійки;
знайомство з предметами, які можна купити за цю монету;
розмін і заміна монет;
8) організація гри "Магазин", коли учні купують предмети, розплачуючись за них однією монетою, виконують розмін і заміну монет.
При організації роботи з монетами у 1-му класі доцільно, щоб вони були в достатній кількості у кожної дитини. При цьому на перших етапах рекомендується використовувати справжні гроші, і лише починаючи з 2-го класу, поступово переходити до їхніх замінників. Але навіть в цих випадках дітям необхідно показати справжні гроші: і металеві, і паперові, розповісти про їхню вартість, пояснити, де виготовляються гроші, значення нанесених на них захисних водяних знаків тощо. Така інформація необхідна для дітей для їхньої подальшої соціальної адаптації.
Розмінювання і заміну монет найкраще, як показує досвід, проводити під час повторення чисел 1-5, коли учні вже знають склад їхніх чисел. Розмінювання монет потрібно пов'язати з розв'язуванням задачі практичного характеру. Наприклад: "Цукерка коштує 5 коп. Яку монету можна дати продавцю, щоб купити цукерку? Покажіть цю монету. (Учні показують монету в 5 коп.) У Петра немає монети вартістю 5 коп., але в нього є монети по 1 коп. Чи може Петро на них купити цукерку? Скільки монет по 1 коп. потрібно Петру віддати?" Отже, замість монети вартістю 5 коп. можна віддати п'ять монет по 1 коп., тому що 1 коп. + 1 коп. + 1 коп. + 1 коп. + 1 коп. = 5 коп. Монету вартістю 5 коп. замінили (розміняли) п'ятьма монетами по 1 коп.
Знайомство з монетою в 10 коп. проводиться після засвоєння учнями поняття "десяток". Вчитель пояснює, що 10 монет по 1 коп. утворять десяток копійок, тобто монету вартістю у 10 коп. Він знайомить учнів з розміном 10 коп. будь-якими монетами.
З розміном монети в 1 гривню учні знайомляться після вивчення нумерації в межах 100 (3-й клас). У цей період вчитель показує школярам монети вартістю 50 коп. і 1 гривня, також знайомить їх з купюрою вартістю 1 гривня і пояснює, що вони за своєю вартістю однакові. На уроках ручної праці доцільно виготовити монетну касу, в якій були б замінники і паперових, і металевих грошей (не більш ста гривень і ста копійок).
Учні на уроці грають в "Магазин", "Пошту", вирішують приклади і розв'язують задачі, де числа мають назву "грн." і "коп.", складають таблиці.
|
предмети |
ціна |
кількість |
Вартість |
|
альбом |
2 грн. |
3 штуки |
? |
Кожен табличний випадок є приводом для виконання додаткових обчислень. У всіх випадках вчитель звертає увагу школярів на те, за допомогою яких купюр або монет можна заплатити за покупку, якими отримати здачу, систематично пропонує оцінити свої купівельні можливості.