1. Знаходження суми або різниці шляхом перелічування.

Виконуючи з учнями рахунок предметів, вчитель ставить запитання: "Скільки листочків?" Учень: "Один, два, три." Вчитель: "Скільки всього листочків?" Учень: "Один, два, три." Це досить типовий приклад: учень рахує, але не узагальнює свій рахунок, тобто не має поняття числа.

Навчання школярів арифметичним діям додавання і відніман­ня необхідно почати з формування у них вміння виконувати операції над предметними сукупностями. Така діяльність має супроводжу­ватись рахунком: "До одного листочка прилетів ще один листочок. Скільки їх стало? Це записується так: 1 + 1=2". Учні на партах додають до одного предмета ще один і перераховують результат. Запис таких прикладів спочатку виконує для зразка вчитель на дошці, потім – учні у зошитах. При цьому вони вчаться читати приклад: "До одного додали ще один, вийшло два". У процесі знайомства з додаванням і відніманням потрібно поступово привчати школярів коментувати свою діяльність. Спочатку вони вчаться пояснювати приклад після запису його обчислення в зошит. Це робиться для того, щоб учні мали зорові опори для їх словесного відображення. Поступово вчитель формує в школярів вміння словесно пояснювати приклад у процесі його запису і перед цим.

Навчати розумово відсталих вмінню виконувати операції додавання потрібно проводити у певній послідовності. В.В. Ек пропо­нує дотримуватись такого порядку дій:

а) перераховувати предмети однієї множини, потім іншої, об'єднати їх, а в кінці перерахувати сукупність;

б) визначити кількість предметів першої множини, запам'ята­ти це число, відрахувати певну кількість предметів з другої множини і прирахувати їх до першої;

в) запам'ятати перше число, перерахувати предмети другої множини, потім прирахувати їх. Сукупної множини у школярів немає. Рахунковий матеріал потрібний для конкретизації другої множини;

г) перерахувати не самі предмети, а їхні уявлення (самих пред­метів при цьому немає);

ґ) запам'ятати, яке число є сумою двох чисел¹.

Після знайомства з числом 3 школярі вчаться обчислювати приклади типу 2 + 1, 1 +2. Щоб вирішити приклад 2+1, потрібно відрахувати 2 предмети (2 червоних кружечки), а потім ще 1 предмет (зелений кружечок), об'єднати їх, перерахувати утворену множину і записати відповідь. Вчитель звертає увагу учнів на те, що коли вико­нують дії додавання, то предметів стає більше. Обчислення прикладу 1 + 2 для учнів допоміжної школи дещо складніше, адже у цьому випадку до меншої множини потрібно додати більшу.

Паралельно з додаванням вивчається дія віднімання. Перед введенням формули віднімання потрібно тренувати школярів у розкладання числа на два доданки: 3 = 2+1;3 = 1 + 2. Доцільно організо­вувати роботу таким чином, щоб школярі могли порівняти результати цих двох арифметичних дій між собою і виділити однакові цифри і місце, де вони знаходяться при виконанні дій додавання (2+1=3) і віднімання (3–2=1). Також потрібно проводити обчислення четвірок прикладів:

1+2=3 3–2=1

2+1=3 3–1=2

З назвами компонентів дій вчитель знайомить учнів у процесі вивчення числа 6 ("перший доданок", "другий доданок", "сума") і числа 7 ("зменшуване", "від'ємник", "різниця"). При цьому вимагати від учнів їхнього засвоєння у першому класі не обов'язково. Бажано домогтися того, щоб школярі розуміли, що від них вимагають у ви­словлюванні: "Знайди суму чисел 2 і 3", "Яка буде різниця чисел 5 і 4?". Для закріплення цього використовуються різні варіанти озву­чення однієї і тієї ж арифметичної дії:

• шість мінус два дорівнює чотири;

• від шести відняти два отримаємо чотири;

• різниця чисел шість і два - чотири;

• шість зменшити на два буде чотири.

2. Знайомство з додаванням і відніманням через викорис­тання прийомів прилічування та відлічування по 1,2 є перехідним етапом від операцій над конкретними множинами до дій над числами.

Прилічування - це прийом, коли до вже відомого числа додається друге відоме, яке розбивається на 1 і прилічується послідовно по 1: 6+3=6+1+1+1=7+1+1=8+1=9. Відлічування - це прийом, коли від відомого числа відраховується друге відоме, яке розбивається на 1 по 1: 8–3=8–1–1–1=7–1–1=6–1=5. Вони в своїй основі містять вміння розкладати число на його складові частини. Отже, перед тим, як почати зі школярами роботу над його вивченням, доцільно повторити склад чисел першого десятка.

Використовуючи прийом прилічування, учні на конкретних предметах до множини по одному додають предмети. При цьому потрібно вимагати від них відповіді на питання: "Скільки стало?" Вивішена табличка з множиною предметів і наочне додавання до неї предметів по одному дозволяє учням чітко прослідкувати відношення числівника до множини. Рахунок всім класом є досить популярним в допоміжній школі. Він розвиває мовлення учнів, корегує дефекти вимови. Але потрібно зазначити, що рахунок хором не стимулює у школярів усвідомлення складу числа. Отже, зловживати цим видом роботи у допоміжній школі не потрібно.

Використовуючи прийоми прилічування і відлічування, не потрібно брати числа, більші за 3. Це недоцільно. Головне - домогтися того, щоб учні усвідомили суть цих арифметичних дій, зрозуміли залежність між компонентами арифметичних дій додавання і відні­мання, навчились не забувати, скільки одиниць вони повинні ще добавити або забрати. Це є основою майбутнього обчислення прикладів з переходом через розряд.

Прийом прилічування дозволяє використовувати розповіді на рух. Наприклад, вчитель викликає до дошки Миколу і Максима і ставить запитання. "Скільки дітей біля дошки? До дошки вийде Тамара. Скільки стало дітей? До дошки вийде Андрій. Скільки стало дітей? Скільки дітей спочатку вийшло до дошки? По стільки виходило потім? Як ми можемо записати це арифметичними діями?" Організа­ція таких ігрових ситуацій вносить пожвавлення в діяльність учнів, викликає цікавість і формує не лише систему математичних знань, а й емоційно-позитивне ставлення до такого складного навчального предмета, як математика.

Можна також використовувати розповіді за картинками. Вони відрізняються від попереднього прийому тим, що вчитель ілюструє свою розповідь відповідними малюнками або рисунком на дошці. При цьому потрібно слідкувати за тим, щоб педагог сам не називав кількість предметів (в цьому випадку така робота втрачає сенс), а вимагав цього від учнів: "Микола приніс горнятка під каву (виставляє три горнятка). Хто скаже, скільки горняток приніс Микола? А малень­ка Оксана принесла тарілочки (показує одну тарілочку) Скільки тарілочок принесла Оксана? Чи вистачить поставити горнятка на тарілочки? Скільки потрібно ще тарілочок для цього?".

Використання таких прийомів на уроках математики у допо­міжній школі дозволяє досить швидко сформувати у розумово відста­лих учнів вміння виконувати прилічування предметів і записувати це у вигляді арифметичних дій.

Після знайомства з прийомом прилічування і засвоєнням алгоритмів виконання даної дії потрібно перейти до обчислення прик­ладів через відлічування. Зразу зауважимо, що як обернений рахунок є важким для розумово відсталих учнів, так і формування вміння відлічувати предмети з множини є завданням складнішим порівняно з прилічуванням, оскільки він в своїй основі містить усвідомлення оберненого рахунку. Тому для того, щоб учні швидше усвідомили цей матеріал, доцільно розкладати від'ємник на одиниці: 5 — 2 = 5 — 1–1 = 4–1=3. Це обов'язково потрібно закріплювати через викорис­тання практичної роботи з наочним матеріалом.