4. Ознайомлення з переставною властивістю додавання.

У 1-му класі учні вивчають деякі властивості додавання. Вчитель показує, що коли до двох червоних кружечків додати один зелений - вийде три кружечки. І навпаки: якщо до одного зеленого кружечка додати два червоних, також вийде три кружечки. Такі вправи підводять розумово відсталих школярів до розуміння пере­ставної властивості додавання. Вчитель звертає увагу на перестановку груп предметів, чисел у прикладах і незмінність при цьому результату. Такими вправами вчитель підводить дітей до формування доступних для них узагальнень.

Переставний прийом полегшує обчислення в тому разі, коли до меншого числа потрібно додати більше. Якщо, наприклад, до 3 + 6, то можна було б виконати додавання по одиниці: 3 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1, або групами: 3 + 2 + 2 + 2 (для цього потрібно вже знати, що 6 = 2 + 2 + 2), 3 + 2 + 4 (якщо відомо, що 6 = 2 + 4). Але легше навчити розумово відсталих дітей переставляти доданки, розмірковуючи так: 3+6 = 6 + 3. Зрозуміло, що для знайомства з прийомом перестановки потрібно попередньо розглянути переставну властивість суми, пока­завши, що від перестановки доданків сума не змінюється. Цей прийом не викликає значних труднощів у розумово відсталих, хоч і вимагає певного розвитку логічного мислення. Але його поступове введення дозволяє вчителю повільно підвести школярів до його розуміння. Він дає змогу розглянути випадки додавання чисел 5, 6, 7, 8, 9, адже з його допомогою вони зводяться до вже раніше вивчених випадків додавання чисел 1, 2, 3, 4. Його також доцільно вводити при складанні таблиці додавання. В цьому випадку кількість прикладів, які повинні засвоїти школярі, зменшується практично вдвічі. Отже, використання цього прийому дає змогу раціоналізувати систему вивчення додавання в межах 10.

Учнів спеціальної школи потрібно навчити коментувати свою діяльність. Спочатку вчитель сам коментує виконані дії, а школярі лише повторюють. Поступово самостійність дітей при коментуванні збільшується, а допомога з боку вчителя зменшується. Потрібно пам'ятати, що дітям важче спочатку пояснити свою діяльність при вирішенні приклада, аніж правильно виконати саму операцію. Тому у допоміжній школі потрібно навчити дітей вирішенню математичних проблем, а вже потім формувати вміння коментувати свою діяльність. Це обумовлено тим, що діти в такому випадку опираються на певне наочне підкріплення, яке вже записано в зошиті і їм значно легше перевести математичні дії у словесний план. Але такі форми роботи використовуються на початку вивчення математичного матеріалу. Поступово потрібно вчити дітей коментуванню своєї діяльності під час виконання завдань, а потім і перед цим.

Вже в 1 -му класі при вивченні чисел першого десятка важливо звернути увагу учнів на те, що додавати можна будь-які числа, а відні­мати - лише від більшого менше, що вирішити приклад типу 3 – 4 – неможливо. Якщо вчитель не звертає на це увагу; то розумово відсталі школярі допускають помилки під час складання і обчислення прикла­дів на віднімання: віднімають від меншого числа більше, складають приклади типу 5–7 = 2.