- •Спеціальна методика викладання математики
- •1. Методика розв'язування арифметичних задач
- •1.1. Задачі та їхня роль у навчанні і вихованні учнів допоміжної школи
- •1.2. Типи простих задач та їхня мета
- •Задачі на додавання
- •Задачі на віднімання
- •Задачі на множення
- •Задачі на ділення
- •1.3. Труднощі розв'язування арифметичних задач учнями допоміжної школи та помилки, які вони при цьому допускають
- •1.4. Організація роботи учнів над розв'язуванням арифметичних задач
- •1.5. Навчання учнів самостійному складанню задач
- •1.6. Перехід від розв'язування простих задач до складених
- •Порівняльний аналіз арифметичних задач
- •2. Усна лічба на уроках математики в допоміжній школі
- •2.1. Значення усної лічби для учнів допоміжної школи
- •2.2. Форми і прийоми усної лічби
- •2.3. Види вправ з усної лічби
- •5 Зупинок
- •2.4. Організація занять усною лічбою
- •3. Методика вивчення 1-го десятка
- •3.1. Причини виділення першого десятка в окремий концентр
- •3.2. Нумерація чисел в межах 1-го десятка
- •1. Знайомство з числом, кількістю і цифрою.
- •2. Визначення місця числа є числовому ряді.
- •3. Рахунок.
- •4. Порівняння чисел.
- •5. Склад числа.
- •3.3. Арифметичні дії з числами 1-го десятка
- •1. Знаходження суми або різниці шляхом перелічування.
- •3. Виконання арифметичних дій на основі знання складу чисел та складання таблиць додавання та віднімання у допоміжній школі.
- •4. Ознайомлення з переставною властивістю додавання.
- •5. Додавання і віднімання нуля і обчислення прикладів з відсутнім компонентом.
- •3.4. Розв'язування арифметичних задач в межах 10-ти учнями допоміжної школи1
- •4. Методика вивчення нумерації і арифметичних дій в межах 2-го десятка
- •4.1. Причини виділення другого десятка в окремий концентр
- •4.2. Вивчення нумерації чисел в межах 20-ти
- •Дев’ять на десять дев'ятнадцять
- •4.4. Розв'язування арифметичних задач у 2-му класі
- •5. Методика вивчення сотні у допоміжній школі
- •5.1. Причини виділення сотні в окремий концентр
- •5.2. Труднощі, які виникають в учнів допоміжної школи при вивченні сотні, та наочні посібники, які при цьому використовуються
- •5.3. Вивчення нумерації чисел в межах 100
- •1) Нумерація круглих десятків.
- •2) Вивчення нумерації круглих десятків.
- •3) Вивчення нумерації чисел 21-99.
- •5.4. Вивчення дій додавання і віднімання у межах 100
- •1. Додавання і віднімання без переходу через розряд.
- •2. Додавання і віднімання з переходом через розряд.
- •6. Методика вивчення множення і ділення
- •6.1. Формування в учнів поняття про множення і ділення
- •6.2. Навчання табличного множення і ділення в межах 100
- •6.3. Позатабличні випадки множення і ділення
- •6.4. Розв'язування задач у 3-4-му класах
- •7. Методика вивчення тисячі
- •7.2. Усна і письмова нумерація чисел в межах 1000
- •7.2.1. Знайомство з сотнею як новою лічильною одиницею та нумерація круглих сотень.
- •7.2.2. Утворення повних трицифрових чисел та їх запис.
- •7.2.3. Утворення неповних трицифрових чисел і їх запис.
- •7.3. Обчислення прикладів на додавання і віднімання в межах тисячі
- •1. Додавання і віднімання без переходу через розряд.
- •2. Додавання і віднімання з переходом через розряд.
- •8. Вивчення метричної системи мір
- •8.1. Метрична система мір та основні труднощі її засвоєння розумово відсталими школярами
- •8.1.1. Знайомство з мірами довжини.
- •8.1.2. Вивчення мір об'єму.
- •9.1.3. Вивчення мір маси.
- •8.1.4. Вивчення мір вартості.
- •8.2. Перетворення чисел, які виражаються метричними мірами
- •2. Додавання і віднімання іменованих чисел з перетворенням.
- •9. Методика вивчення мір часу
- •9.1. Час та особливості його вивчення учнями допоміжної школи
- •9.2. Перетворення чисел, виражених мірами часу і арифметичні дії з ними
5. Додавання і віднімання нуля і обчислення прикладів з відсутнім компонентом.
Знайомство з нулем відбувається після вивчення числа і цифри 5. Потрібно зазначити, що розумово відсталі раніше зустрічаються з цифрою 0, аніж з числом нуль. Вперше цю цифру вони бачать на лінійці, коли йде закріплення числового ряду, при використанні її для креслення тощо. В жодному разі 0 не виступає як цифра, яка позначає певне число. Поняття про 0 вводиться на основі відлічування предметів по одному від заданої множини і способом відлічування рівних чисел. 0 як характеристика пустої множини вводиться на цих вправах і показує, що віднявши від будь-якого числа всі одиниці, дістаємо все менші числа і нарешті отримуємо 0. тобто пусту множину.
Підготовка до цього проводиться на предметних посібниках, потім на картинках і. нарешті, па числах. Наприклад, декілька учнів викликаються до дошки (3 школяра). "Скільки учнів є біля дошки? – запитує вчитель. - За парту сяде Надя. Скільки учнів сіло за парту? Скільки залишилося? За парту сяде Петро. Скільки учнів сіло за парту? Скільки залишилося? Сяде за парту Сергій. Скільки учнів сіло за парту? Скільки учнів залишилося біля дошки?" Вчитель пояснює, що коли не залишилося жодного учня, то можна сказати, що залишився нуль учнів. Тепер виконується запис: 3-3 = 0 (педагог обов'язково повинен звернути увагу на те. що відсутність предметів позначають цифрою 0). Потім вирішуються ще приклади, у яких різниця дорівнює 0. Потрібно провести порівняння множини, яку позначає цифра 1 і множини, яку позначає цифра 0, шляхом встановлення того, що 0 позначає відсутність предметів у множині й є меншим за 1, він повинен стояти перед нею.
Ознайомившись з цим, ми можемо повертатись до розгляду лінійки і таким чином пояснити, чому перед і у числовому ряді стоїть 0. Після того, як розумово відсталі учні зрозуміють значення 0, можна починати роботу з запису його відповідним знаком – 0.
Вводити число нуль (0) у якості від'ємника, а потім і доданка потрібно на якомога більшому числі вправ. Зміст дій з нулем буде краще зрозумілий учням, якщо нуль як від'ємник і нуль як доданок буде вводитися неодночасно. Потім поступово переходимо до вправ на диференціацію прикладів, у яких нуль буде виступати і доданком, і від'ємником.
Вправи на диференціацію повинні включати всі можливі поєднання:
3–3= 2–1= 2+1= 0+2=
3–1= 2–2= 2+0= 1+2=
Останнє число, яке вивчається в 1-му класі, є число 10, або один десяток. Вчитель частіше вимагає від школярів вживання і одного, і другого виразу: десять одиниць - один десяток. Працюючи з рахівницями, учні поступово вчаться не перераховувати десять кісточок. Наприклад, обчислюючи вираз 10–6 =.., учень має знати, що всі кісточки першої дротини рахівниці складають десять одиниць. Отже, він просто зразу ж відкладає 10 кісточок, а потім від них відраховує 6. Якщо виконується приклад на додавання і сума дорівнює 10, він зразу ж замінює 10 кісточок першої дротини на 1 кісточку другої.
У 1-му класі закріпленню дій додавання і віднімання сприяють:
- складання прикладів з даною відповіддю (наприклад,
+=6, –=6);
- розкладання будь-якого числа на два доданки
(8 = +; 10 = +);
- доповнення будь-якого одноцифрового числа до даного або до 10.
Корисно показати учням і залежність зміни суми від зміни доданків, а також зміни залишку від зміни зменшуваного.
Вчитель повинен звертати увагу учнів на те. що сума завжди більше кожного з двох доданків (або дорівнює одному), а залишок завжди менший зменшуваного (або дорівнює йому). Зменшуване більше або дорівнює від'ємнику в іншому випадку дію віднімання виконати не можна.
Приклади з трьома компонентами варто зіставляти з такими, які мають два компоненти і виявляти їхню відмінність Вчителю варто пам'ятати, що розумово відсталі першокласники приклади з трьома компонентами часто вирішують так само, як і з двома, тобто виконують одну дію і відразу записують відповідь, вважаючи завершеним обчислення прикладу, наприклад:
4 + 2 – 3 = 6, а потрібно
6
4 + 2 – 3 = 3.
Попередженню таких помилок сприяє формування у них вміння планувати майбутню діяльність. Цьому сприяє постановка перед виконанням арифметичних дій запитань типу; ''Прочитай приклад. Скільки дій потрібно виконати? Яка перша дія? Яка друга дія7"' Потім доцільно вимагати від учнів розповісти послідовність майбутніх операцій. Наприклад: "У прикладі потрібно скласти (додати) і відняти. Спочатку я буду складати (додавати), потім віднімати, запишу відповідь". Можна дозволити учням спочатку писати результат першої дії над знаком дії, наприклад: 5 + 4 – 2 = 7. Це один із прийомів самоконтролю, до якого варто готувати школярів з 1-го класу. Вони повинні привчатися до перевірки правильності розв'язання прикладів. У 1 -му класі при виконанні дій додавання і віднімання в межах даного числа вводяться приклади з відсутнім компонентом. Його позначають точками, пустими квадратиками, знаком запитання, наприклад: ... + 1 =4; + 2 = 4; ?-2 =4.