14. Особливості трипільської культури.

Поширена на території від Верхньої Наддніпрянщини і Південної Волині до Середньої Наддніпрянщини і Причорномор’я, культура розвивалася протягом 4-3 тис. до н.е.

Назву дістала від досліджуваного в 19 ст. укр.. археологом В. Хвойкою поселення поблизу с. Трипілля.

Утворилася на основі давніших автохтонних (місцевих, корінних) та неолітичних культур Балкано-Дунайського регіону і несла в собі традиції перших землеробських протоцивілізацій Близького Сходу і Південної Європи.

Племена жили у поселеннях, збудованих деревино-глинобитними наземними спорудами, розташованими переважно одним чи кількома концентричними колами (родові або племінні поселення з садиб).

Суспільний устрій – матріархат, згодом – патріархат. Головним заняттям було землеробство. Розводили велику й дрібну рогату худобу, свиней і коней. Тягловою силою були воли.

Ремесла – чинбарство, кушнірство, прядіння, ткацтво, обробка каменю. Освоїли вироблення міді, кування. Мали гончарний круг, виготовляли кераміку.

Мідно-камяний вік характеризувався першим поділом суспільної праці (скотарство від землеробства). Виникають центри металургії, обмін набуває постійного та регіонального характеру. Торгівля підтримувалася з сусідами, оскільки Трипілля було сполучною ланкою між Зх і Сх і мало найрозвинутішу в енеолітичну добу Балкано-Карпатську металургійну провінцію. Через ці землі проходив шлях, по якому торгували металом, гончарськими виробами. Трипільці експортували продукти на Кавказ, у Єгипет, Месопотамію, Малу Азію, на Балкани.

Зростання продуктивності веде до утворення надлишку продуктів, що зосереджуються в руках окремих родових груп або верхівок. Це веде до соціальних суперечностей, потреби в захисті окремих груп населення спонукала до консолідації племен на рівні союзів.

15. Особливості рабовласницької системи Стародавнього Сходу.

Система Стародавнього Сходу – це тип господарювання рабовласницького ладу, що відноситься до традиційної економічної системи.

Традиційна економічна система – це система, в якої економічні відносини сформовані та функціонують за традиціями (історичні умови, кліматичні, релігійні, ментальні).

Рабовласницька система господарювання буває двох типів – Східне Рабство і Античне Рабство.

Спільними рисами цих двох є зв-язок робочої сили з засобами виробництва, які пов’язані згідно традиції примусовим, а не економічним методом, тобто майже 95% утвореного багатства привласнюють рабовласники, тому тут низький тимул до росту продуктивності праці.

Особливими рисами Східного Рабства, або «азіатського» типу господарювання, є:

основна продуктивна сила держави – вільні селяни-общинники, ремісники;

патріархальне (природне) зростання чисельності рабів (ухиляння від податків, боргове рабство);

централізована система управління економікою;

державна власність на землю;

політична деспотія, або інша назва – „східна” деспотія – повне безправ’я підданих перед царем – саме тому такий тип суспільства називається суспільством східного чи “азійського” рабства.

У 1 тис. до н.е. країни Стародавнього Сходу внаслідок внутрішніх (деспотія) та зовнішніх (війни, що гальмували торгівлю) чинників занепадають.

16. Економічна думка в ранніх суспільствах: Вавілонії, Індії, Китаю.

Ранні цивілізації давньосхідного типу виникли на основі східної моделі розвитку передцивілізаційних суспільств, визначалися умовами іригаційного землеробства і колективними формами виробництва. Хронологічно вони охопили період кінця IV-ПІ тис. до н. е. - VIII ст. до н. е. Територіально - це Передньоазійський і Східно-середземноморський регіони випереджаючого розвитку, Північна Індія та Північний Китай.

В епоху енеоліту сформувався Єгипетсько-Месопотамський центр випереджального розвитку з двох найдавніших цивілізацій світу: Месопотамської (Шумеро-Аккадської та Вавилонської), Давньоєгипетської (періоди Раннього, Давнього, Середнього і Нового царств), а також виникла Хараппська цивілізація в долині річки Інд. У добу бронзи ранні цивілізації охопили територію Егеїди в Європі, Центральної та Східної Азії. Типовим прикладами цивілізації бронзового віку є Крито-Мікенська (Мінойська цивілізація на острові Крит і Мікенська на території півострова Пелопоннес у Південній Греції), Хетське царство, Шань-Інська цивілізація в басейні річки Хуанхе. У ранньозалізній добі ранні (локальні, архаїчні) цивілізації утворилися у Південній, Південно-Східній та Східній Азії. Найбільш досліджено цивілізації басейнів річок Янцзи, Меконгу, Гангу, господарською основою яких було іригаційне рисівництво.

Економічна думка цивілізацій Стародавнього Сходу аналізується на основі писемних джерел, що відображають господарську практику (переписи населення, земельні кадастри, звітність) і спроби її осмислення та регулювання (закони, настанови, повчання). Ці першоджерела мають переважно нормативний (рекомендаційний) характер, свідчать про зародження знань з конкретних економічних наук, зокрема статистики, обліку та аналізу, управління.

У середині І тис. до н. е. в добу "осьового часу" VIII ст. до н. е. давньосхідний тип ранньокласових суспільств вийшов на рівень традиційних регіональних цивілізацій (станово-класових суспільств ), які розглядаються як друга стадія доіндустріальної цивілізації.