Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІЕ та ЕД / vidpovidi_do_ekzamenu.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
546.82 Кб
Скачать
  1. Суспільно-економічні погляди ф. Прокоповича, г. Гребінки, с. Величко.

Помітну роль у розвитку соціально-економічної думки України в кін. XVI – поч. XVII ст. відіграла Києво-Могилянська колегія. Особливо значна роль відводиться її випускникові, а із 1711 р. ректору Феофану Прокоповичу (1681 – 1736 рр.). Історик, філософ, літератор, політичний і релігійний діяч в

економічних поглядах був прихильником меркантилізму, проповідував політику активного господарського і торгового балансу, якого, можна було досягти шляхом розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконалення системи державних органів управління і економічного протекціонізму. Ф. Прокопович вважав, що розвинена економіка

– запорука загального добробуту і соціальної злагоди.

  1. Соціально-економічні погляди я. Козельского та г. Сковороди.

Яскравим виразником прогресивної економічної думки України 18 ст являється філософ і народний просвітитель Яків Козельський (1729 – 1795 рр.).

Науковець одним із перших в Україні досліджував економічні категорії простого і розширеного відтворення. Під першим він розумів виробництво без прибутку, а під другим – розширення виробництва за рахунок посилення гноблення кріпосних селян. Науковець вважав, що сільськогосподарська праця не є єдиним джерелом утворення “чистого продукту”, праця стає джерелом

багатства у будь-якій сфері виробництва. Найефективнішою формою власності Я. Козельський вважав дрібну приватну власність, а спонукальним мотивом господарської діяльності дрібного власника – особисту вигоду.

У цей же період цікаві економічні ідеї висловлював Григорій Сковорода (1722 – 1794 рр.) – народний філософ, великий гуманіст і мислитель. Центральне місце у його економічних поглядах займала проблема

людини та роль праці у її житті. Науковець виходив із того, що кожна людина повинна пізнати власну внутрішню природу, а природу людини визначає її здатність до праці. Пізнання людиною своєї внутрішньої природи та вибір роду діяльності за здібностями робить працю радісною, суспільно корисною, а людину – щасливою.

Водночас Г. Сковорода гнівно засуджував і висміював марнотратство ідармоїдство, паразитизм і прагнення непомірного збагачення в українському суспільстві. Філософ вважав, що саме ці вади негативно впливають на людину і вона втрачає людську сутність і гідність.

  1. Розвиток економічної думки в період підготовки до здійснення реформи 1861 р.

Розстановка класових сил та формування напрямків суспільно-економічної думки в період підготовки та здійснення реформи в Україні не відрізнялись, по суті, від аналогічних процесів у Росії. Поразка у Кримській війні (1853–1856), загострення кризи кріпосної системи, зростання селянських заворушень стали поштовхом для розвитку антикріпосницького руху.

Навколо питання про скасування кріпацтва загострюється ідейна боротьба представників різних напрямів суспільно-економічної думки. Вже у сорокових роках формуються ліберально-дворянський та революційно-демократичний напрями, які відображали інтереси протилежних класів – поміщиків і селян.

ВасильНазарович Каразин (1773–1842) – учений та громадський діяч, один із засновників Харківського університету. У питаннях ставлення до кріпацтва він стояв на позиціях дворянського лібералізму, тобто не виступав за негайне і повне визволення селян, закликаючи лише до обмеження зловживань поміщи-ків. Каразин був за поміщецьке землеволодіння, яке розглядав як капітал, що приносить певний зиск його власникові.

Аполон Олександрович Скальковський (1808–1898)2 – працівник канцелярії, а з 1841 року голова статистичного комітету Новоросійського генерал-губернаторства. Його праці відображають різні сторони життя Новоросії: історія, етнографія, географія, статистика, економіка. Найвідоміша його праця з економіки є «Досвід статистичного опису Новоросійського краю» (1850–1853), яка містить величезний матеріал щодо процесів економічного розвитку півдня України.

Д.П. Журавський (1810–1856) – видатний учений, економіст, статистик 40–50 років дев’ятнадцятого століття. З 1851 року – учений секретар і редактор статистичного відділу «Комісії для обстеження Київської учбової округи» при Київському університеті. Найбільш значна його праця – тритомник «Статистичний опис Київської губернії.»

Д.М. Струков – ліберальний економіст, інспектор сільського господарства півдня Росії. У працях 50–60-х років («Про земельне володіння і користування» та інші) Д. Струков намагається з'ясувати умови успішного функціонування сільського господарства, перспективи його розвитку. Однак ці умови він не зв’язував із поліпшенням техніки, агротехніки тощо. Запоруку успішного розвитку сільського господарства він вбачає у вільній праці й забезпеченій власності, тобто заміні феодальних відносин капіталістичними.

Підсумовуючи цей період розвитку вітчизняної економічної думки, слід зазначити, що були різні погляди в українських вчених: це щодо звільнення селян з кріпацтва, шляхи його звільнення, розвитку капіталістичних відносин. Це далі вплинуло на диференціацію поглядів у пізніші часи.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке ІЕ та ЕД