3. Методологія вивчення історії економічних вчень. Визначення понять школи і напрямку в економічних теоріях.

Історія економічних вчень вивчається за допомогою певних методів пізнання. Метод – це сукупність принципів побудови, форм і способів наукового пізнання. Вивчення курсу передбачає використання системи взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих методів:

Діалектичний метод – метод пізнання, який базується на використанні

законів і принципів філософії, зміст яких полягає в зв'язку і взаємозалежності

економічних явищ та процесів.

Метод наукової абстракції пізнає реальні економічні процеси шляхом

відокремлення основних та найважливіших (абстрагованих) ознак певного

явища.

3.Історичний та логічний методи досліджують економічні процеси в

єдності. Історичний метод вивчає виникнення, розвиток, зміну процесів в

історичній послідовності. Логічний метод досліджує економічні процеси в

логічній послідовності.

Системний. Сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як

цілісного системного процесу в усій різноманітності його внутрішніх і

зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.

Сукупність методів, що застосовується для вивчення є методологією.

Основними методологічними засадами вивчення дисципліни є такі:

- поступовий, послідовний процес нагромадження наукових досягнень, продовження та розвитку ідей попередників;

- висування гіпотез та їх спростування в процесі емпіричних перевірок(шляхом експерименту або спостереження);

- зміна парадигми (фундаментальної картини предмета наукового аналізу) науковими революціями;

- співіснування та конкурентна боротьба кількох науково-дослідних програм.

Наукова школа – об’єднання різних вчених навколо наукової ідеї, яку підтримують, розвивають і часто потім заперечують або змінюють, через що виникає інша наукова школа. Як правило, економічні школи носять імена засновників (якщо можна знайти окремого автора з чіткою позицією, наприклад - кейнсіанська школа), або називаються за географічним принципом (австрійська школа).

Щодо основних напрямів та наукових шкіл, які відомі в історії економічної думки, то вони розглядаються в історико-логічній послідовності за схемою: економічні погляди мислителів та населення стародавнього світу, економічні погляди мислителів античності, економічні вчення середньовіччя, теорії меркантилістів та зародження класичної політичної економії, економічна теорія фізіократів, класична школа в політичній економії, завершення традицій та критика класичної політичної економії, соціалістичні економічні теорії та їх еволюція, історична школа і соціальний напрям в політичній економії, економічні теорії граничності, новітні теорії моделювання добробуту та економічного зростання, неолібералізму, монетаризму, інституціоналізму. Дані напрями та школи впорядковують процес пізнання розвитку економічної науки від давнини до сучасності, процес еволюції та нагромадження нових якісних елементів, що сприятимуть посиленню знань з даної дисципліни.