41. «Ніш» (німецька історична школа) та ідея індивідуальності економік світу.

Першою науковою школою економічної історії є НІШ, завдяки якій у 19 столітті ЕІ зародилася як новий економічний предмет.

Представниками НІШ є Фрідріх Ліст, Карл Бюхер, Гільдбрант, які запропонували вивчати не просто дію економічних законів (економ. теорія), а досліджувати ще особливості та специфіку прояву цих економічних законів та їх дію на ЕВ у просторі і часі.

42. Кризи перевиробництва та значення економічного вчення к. Маркса та ф. Енгельса.

Процес переходу економічної системи з ринку вільної конкуренції до монополістичного ринку характеризувався рядом невеликих, але все частіше системних криз збуту товарів та кризи перевиробництва.

В районі 1860-70рр напружується т.з. «робітниче питання» через жорстку експлуатацію робочої сили на фабриках (робочий день 12-16 годин, 6-7 днів на тиждень без соц.. виплат щодо інвалідності, лікарняних, при мінімальній зар.платі та мін.гарантій безпеки) це викликало хвилю народних повстань.

В суспільстві змінюється соціальна структура, а саме 2.5% населення становило клас капіталістів, 50-70 – клас пролетарів. Зявляється новий елітний прошарок між ними – до 5% люди вільних професій (юристи, лікарі, журналісти, інженери),до 10% - другий елітний проміжок (клерки, менеджери, дрібні торговці-лавочники) та 15-20% - дрібні селяни (фермери, сільські ремісники). Така рідкість між класами привела до конфлікту під лозунгом «Свобода! Рівність! Братерство!» (причина-підгрунтя появи нової пролетарської політекономії за ідеєю К. Маркса, Ф. Енгельса, що реалізувалася В. Леніним)

Криза системи вільної конкуренції заключалася в тому, що перевиробництво товарів виникло через нерівномірність (дисбаланс). Відновлення основного капіталу в промисловості, через те, що маса виробленого товару не знаходила платоспроможного споживача, через те виникло затоварення складів, цехів, магазинів, росли запаси, а замовлення зменшувались, тому ціни почали зменшуватися, це привело до закриття фабрик, зростання безробіття – коло замкнулося. Така криза перевиробництва пройшла хвилями.

1825 р – перша, 1836, 1847-49, 1861 і 1873-78 – величезна промислова криза, яка в сша зменшила ввп на 32%.

В жовтні почалася криза з краху на Віденській фондовій біржі (продаються цінні папери), яка перекинулася на всі промислові країни – з цієї дати вважається початок кінця існування ринку вільної конкуренції і її перехід в нову якість – комунізм через соціалізм (командна (планова) ек.сма) та регульований ринок до змішаної ек.сми.

Пізніше відбулися в 1882-85, 1893-97 слабкі кризи, які не були світовими.

Так закінчилась найкраща з точки зору темпів зростання ек сма, яка за 30 останніх років 19 ст давала 3.5 темпів росту ВВП. Найкращі показники за останні 200 років.

43. Економічні передумови і наслідки першої світової війни. План Дауеса, його наслідки.

Країни Антанти занепокоїло критичне становище Німеччини (погана виплата репарацій та близькість нового воєнного конфлікту через пауперизм населення), тому в 1924 р., в Лондоні був підписаний новий репараційний план, розроблений міжнародним комітетом експертів з репарацій під керівництвом Чарльза Дауеса (віце-президент США в 1925 – 1929 рр.).

Основна мета плану – забезпечення виплат репарацій шляхом відновлення економічного потенціалу Німеччини, зокрема:

• Надання кредитів та інвестицій, з метою піднесення німецької економіки, а зрештою й погашення нею репарацій країнам Антанти, оскільки ці країни мали великі борги перед США, накопичені під час війни. Кредити і інвестиції йшли в основному на оновлення основного капіталу важкої промисловості, яку конверсували¹⁴ із врахуванням новітньої техніки та технологій.

• Визначення каналів збуту німецької продукції (виключно у СРСР) та форми розрахунків за неї (сировина). Це робилося з метою недопущення німецьких товарів на міжнародні ринки, щоб не створювати конкуренцію союзним країнам, особливо Англії і Франції, які там панували.

Таким чином, за планом Дауеса, США надавала німецьким монополіям величезні позики (загальна сума вкладень сягала 27 млрд. золотих марок), що спричинило вже в 1927 р. досягнення нею передвоєнного економічного рівня. За період дії плану Дауеса Німеччина повернула репарації у сумі 10 млрд. золотих марок, США отримали великі прибутки у вигляді процентів з позик і дивідендів від прямих інвестицій.