27. «Революція цін» та нагромадження первісного торгівельного капіталу. Мануфактури.

Великі географічні відкриття – це епоха економічного опанування нових земель в світі з кінця 15 ст. до кінця 19 ст.

Основні економічні передумови Великих географічних відкриттів:

відсутність торгівельних шляхів на Схід;

брак обігових коштів в Європі;

певні технічні досягнення: поява каравел, астрології, барометру, астролябії, атласу та ін.

Великі географічні відкриття:

1492 р. – італієць Христофор Колумб, підтриманий Іспанією, вирушив на пошуки Індії, та відкрив Америку.

Португальський мореплавець Васко да Гама, у 1498р. відкрив морський шлях до Індії.

1519-1522 рр. – було здійснено першу навколосвітню подорож іспанською експедицією, очоленою португальцем Фердинандом Магелланом, який мав за мету віднайти альтернативний (західний) шлях в Індію, обігнувши Америку.

В період 16-18 ст. було відкрито північну Азію (російські мореплавці), Австралію та інші тихоокеанські землі (голландські мореплавці).

Основні економічні наслідки Великих географічних відкриттів:

Формування світового ринку: основні торговельні шляхи перемістились із Середземномор’я до Атлантики.

„Революція цін” у 16 ст. – ціни в Європі зросли в декілька разів внаслідок завезення в Європу іспанцями перуанського золота та мексиканського срібла.

Формування колоніальних систем розвинутих країн.

Первісне нагромадження капіталу – це процес переходу від феодальної економіки до ринкової (капіталізація економіки). Здійснення первісного нагромадження капіталу зумовило формування основних соціально-економічних умов ринкової економіки, а саме:

Створення класу майбутніх підприємців внаслідок зосередження значних грошових капіталів завдяки колоніальним війнам, піратству, работоргівлі, оподаткуванню, державним позикам, протекціонізму, жорсткому поневоленню та пограбуванню людей.

Створення майбутніх найманих робітників - значної частини населення, позбавленої феодальної залежності, без засобів виробництва і засобів існування.

Класичний (інтенсивний) процес первісного нагромадження капіталу відбувався в Англії (15ст. – друга половина 18 ст.).

Основні фактори становлення індустріального суспільства (16 – 18 ст.):

В економічній сфері: великі географічні відкриття, перехід до мануфактур;

В політичній сфері: утворення централізованих держав (на відміну від феодально роздроблених);формування грошової, податкової, законодавчої систем⁷ країн;

В соціальній сфері – з’являються дві нові соціальні верстви населення: підприємці та наймані робітники;

Мануфактура (від лат. manus – рука, factura – виготовлення) – це підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці і вільнонайманій робочій силі. Її виникненню сприяло удосконалення знарядь праці та технології виробництва (широке застосування водного колеса, шахтових підйомників, доменних печей, вітрильників та тощо).

Типи мануфактур:

Розсіяна мануфактура (16ст. – до середини 17 ст.) – підприємство, організоване купцем чи лихварем, що надавав ремісникам (переважно сільським), відокремленим територіально, гроші та необхідні засоби виробництва для виготовлення напівфабрикатів чи кінцевої продукції. Особливість розсіяної мануфактури полягла в територіально відокремленому поділі праці щодо виробничого циклу.

Змішана мануфактура – проміжна форма від розсіяної до централізованої, тобто поєднання відокремлених виробництв та централізованих, щодо стадій виробництва кінцевого продукту.

Централізована мануфактура (середина 17 - кінець 18 ст.) – об’єднання робітників в одному приміщенні, що посилило спеціалізацію, удосконалило технологію, робочі інструменти і засоби праці, підвищило їх продуктивність та підготувало перехід до машинної техніки у період промислового перевороту.

Мануфактури виникали насамперед у текстильній промисловості, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні.