Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІЕ та ЕД / vidpovidi_do_ekzamenu.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
546.82 Кб
Скачать
  1. Бреттон – Вудська система . Еволюція кількісної теорії грошей

Бреттон-Вудська валютна система (золотодоларовий і золотодевізний стандарт) почала своє функціонування після підписання угоди на Бреттон-Вудській конференції в 1944р. Згідно угоди, ліквідувалися всі існуючі раніше валютні блоки; основними інструментами міжнародних розрахунків були золото й долар США; курси національних валют фіксувалися щодо долара; долар прирівнювався до золота за визначеним паритетом (тройська унція) на основі фіксації ринкової ціни на золото; заборонялася вільна торгівля золотом, тобто розмінність валют на золото повинна здійснюватися за посередництвом долару. Організаційними інституціями виступали МВФ і МБРР. Згідно з цією угодою, золотодевізний стандарт зберігався лише в міждержавних відносинах, статут створеного Міжнародного валютного фонду зобов'язав його членів здійснювати урядові операції з золотом тільки за офіційною ціною (35 дол. = 1 тройська унція або 31,1 г) для підтримання незмінного вмісту американської валюти. Світова грошова система базувалась на нерозмінних кредитних грошах, і проголошувався статус долара і фунта стерлінгів як резервних валют - особливої категорії конвертованих національних валют, що використовувались як міжнародні платіжні та резервні засоби.

  1. Сучасні концепції кількісної теорії грошей м. Фрідмена, д. Хікса.

Сучасний монетаризм.

Безумовним лідером монетаризму, який рішуче виступив у 60-х рр. ХХ століття проти теорії і практики кейнсіанського регулювання економіки, є Мілтон Фрідмен – професор Чиказького університету, представник Чиказької школи неолібералізму.

Теоретичною основою сучасного монетаризму виступають: кількісна теорія грошей, яка започаткована ще у 16 столітті, продовжена Д. Юмом та Д. Рікардо; дослідження неокласичної школи початку ХХ століття, насамперед, рівняння обміну І. Фішера і теорія касових залишків кембріджської школи;

теорія відносних цін А. Маршалла, модель ринкової рівноваги Л. Вальраса.

У своїй інтерпретації кількісної теорії грошей М. Фрідмен виходив з того, що гроші для економічних агентів є одним із видів капітальних активів, формою володіння багатством. Тому він використовує «портфельний підхід» до грошей і вважає, що попит на гроші залежить від рівня особистих доходів,

рівня цін (зміни купівельної спроможності грошей), доходності інших фінансових активів (акцій і облігацій) та величини процентних ставок (які відображують витрати, пов’язані із заощадженням грошей). При цьому, на відміну від Дж. Кейнса, М. Фрідмен вважав вплив процента на грошовий попит

незначним й нехтував ним.

  1. Теорія раціональних очікувань, її передумови та наслідки використання.

Теорія раціональних очікувань, за якою економічні суб’єкти здатні діяти раціонально, передбачувати наслідки економічної політики уряду й нейтралізовувати її своїми діями, - це одна з трьох основних шкіл (течій) сучасних неокласичних ідей. Вона виникла у 70-80-х рр. ХХ століття і отримала назву від Ф. Модільяні. Її ще називають «нова класична макроекономіка» (Дж. Тобін), «нова класика». Засновником та ідейним лідером теорії раціональних очікувань є професор Чиказького університету Р. Лукас.

Роберт-Емерсон Лукас (1937 р. н.) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1995 р.). Народився в м. Якіма, штат Вашингтон, США. Закінчив історичний факультет Чиказького університету.

Гіпотеза раціональних очікувань (РО) вперше була запропонована у 1961 р. Дж. Ф.

Мутом в статті, присвяченій ринку товарів і цінних паперів.

Нові класики вводять поняття «раціональних очікувань». Вони вважають, що економічні суб’єкти формують очікування, виходячи із усієї доступної інформації, а також знань про закономірності функціонування економіки, уявлень, стосовно майбутньої політики уряду та її наслідків.

Ґрунтуючись на теорії РО, нові класики довели, що оберненої залежності між інфляцією та безробіттям не існує навіть в короткому періоді (на відміну від монетаристів, які визнавали короткострокову криву

Філіпса)

З теорії РО випливають два суттєвих висновки:

1) гроші є не просто нейтральними (по відношенню до реальних змінних, як то зайнятість, обсяги виробництва), а супернейтральними. Якщо монетаристи визнавали нейтральність грошей лише в довгостроковому періоді, то нові класики стверджують, що вони є нейтральними й в

короткостроковому періоді;

2) раціональні очікування економічних суб’єктів нейтралізують, а тому роблять неефективним державне регулювання економіки у будь-яких формах – чи то бюджетне, чи то грошово-кредитне.

Безумовною заслугою нових класиків можна вважати те, що вони чи не вперше в економічній науці аргументовано довели, що очікування людей впливають на реальний перебіг економічних і політичних процесів; що як це не парадоксально, цінові очікування людей стають ідентичними фактичній динаміці цін.

  1. Економічна думка в Україні в часи козаччини.

Соседние файлы в папке ІЕ та ЕД