38. Особливості промислового перевороту у Франції.

(з 20 – 70 рр. 19 ст.)

Повільний (довгий, затяжний) характер промислового перевороту у Франції відбувався внаслідок:

Слабкості власної інженерно-технічної думки (довгий час використовувались в основному гідравлічні двигуни, а парові були переважно на підприємствах англійських інвесторів).

Наполеонівської континентальної блокади¹², внаслідок чого Франція на довгі роки була позбавлена машинних і металургійних засобів, необхідних для механізації виробничого процесу.

Слабкості розвитку пролетаризації населення (переважна більшість населення являлась дрібними селянами).

Винаходи: візерунковий верстат, машина для хімічно-механічної обробки льону, метод прискореного відбілювання тканини хлором, фарбування тканин.

Основний інтерес французької буржуазії стосувався позичково-лихварської діяльності, внаслідок ментальної особливості народу (прагнення швидкого збагачення); так виникли рантьє – люди, які не займаються виробничою діяльністю, живуть виключно на проценти з власного капіталу.

Початок 19 ст. характеризує Францію як період грюндерства – ажіотажного заснування банків, бірж, нотаріальних контор, акціонерних товариств, що супроводжувалось махінаціями та спекуляціями фінансової буржуазії, яка переважно інвестувала капітал в іноземні уряди чи у французький уряд, що приносило величезні і гарантовані прибутки (так, наприклад, було створено акціонерне товариство у Франції, яке на вимогу єгипетського уряду і на правах концесії¹³ (85 років) інвестувало кошти в будівництво Суецького каналу (1869-1956 рр.).

Аграрна галузь – через високі митні збори на імпортну сільськогосподарську продукцію вигравали лише землевласники-аристократи, бо вони користувались технічними нововведеннями і витримували конкуренцію із збіднілими французькими селянами та, користуючись цим, піднімали ціни на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку. Так аграрна галузь занепадала, оскільки в ній домінували збіднілі дрібні селянські господарства.

Таким чином промисловий переворот у Франції здійснювався за рахунок англійських винаходів і французькі капітали повільно перетікали з фінансової у промислову сферу.

39. Особливості промислового перевороту у Німеччині.

Характерною рисою промислового перевороту в Німеччині є те, що він здійснювався не революційним (як в Англії, Франції), а еволюційним шляхом (урядовими реформами).

Запізнілий характер промислового перевороту був пов’язаний із:

Засиллям феодалізму, власне роздрібненістю німецьких держав (близько 300 держав, кожна з яких з власною грошовою, метричною, митною, законодавчою системами) та їх слабкості окремо протистояти англійській і французькій економічній експансії.

Відсутності тривалий час власних винаходів та капіталів (через ізольованість країни від торгівельних і морських шляхів, відірваності від колоніальних загарбань).

Поштовхом до здійснення промислового перевороту було створення першого в історії митного союзу (об’єднання північно-німецьких держав в 1833 р. на базі безмитної торгівлі). Це сприяло:

накопиченню капіталів та їх інвестуванню відразу у великі заводи-гіганти, фабрики з новітніми англійськими технологіями (насамперед у важку промисловість);

розбудова залізниць, що набула масштабного характеру та сприяла вітчизняному машинобудуванню;

мілітаризація економіки (значне фінансування воєнно-промислового комплексу – Німеччина готувалася до війни з Францією) та грюндерство, яке фінансувало промисловість.

Винаходи. Хімічна промисловість: у 1856 р. - відкриття анілінових фарбників, що започаткувало виробництво фарб; запровадження фармацевтичної продукції, вибухових речовин, каучуку; винайдення покладів калійних солей та фосфору, що започаткувало нову науку агрохімію, пов’язану з виробництвом і застосуванням мінеральних добрив.

„Прусський” шлях розвитку сільського господарства:

Едикт „Про сільське господарство” Уряду Прусії (1807-1811 рр.) звільнив кріпаків - все населення отримувало право власності на землю (щоправда за великий викуп).

Таким чином земля швидко сконцентрувалась в руках юнкерів (феодалів) та гросбауерів (фермерів – капіталістів), які почали застосовувати досконалу техніку та мінеральні добрива і згодом досягли лідерства у експорті спирту, який робили з картоплі та цукрового буряку. А успіхи в землеробстві збільшили кормову базу і сприяли розвитку тваринництва (насамперед молочного).