25. Економічні передумови і наслідки Великих географічних відкриттів.

Великі географічні відкриття – це епоха економічного опанування нових земель в світі з кінця 15 ст. до кінця 19 ст.

Основні економічні передумови Великих географічних відкриттів:

відсутність торгівельних шляхів на Схід;

брак обігових коштів в Європі;

певні технічні досягнення: поява каравел, астрології, барометру, астролябії, атласу та ін.

Великі географічні відкриття:

1492 р. – італієць Христофор Колумб, підтриманий Іспанією, вирушив на пошуки Індії, та відкрив Америку.

Португальський мореплавець Васко да Гама, у 1498р. відкрив морський шлях до Індії.

1519-1522 рр. – було здійснено першу навколосвітню подорож іспанською експедицією, очоленою португальцем Фердинандом Магелланом, який мав за мету віднайти альтернативний (західний) шлях в Індію, обігнувши Америку.

В період 16-18 ст. було відкрито північну Азію (російські мореплавці), Австралію та інші тихоокеанські землі (голландські мореплавці).

Основні економічні наслідки Великих географічних відкриттів:

Формування світового ринку: основні торговельні шляхи перемістились із Середземномор’я до Атлантики.

„Революція цін” у 16 ст. – ціни в Європі зросли в декілька разів внаслідок завезення в Європу іспанцями перуанського золота та мексиканського срібла.

Формування колоніальних систем розвинутих країн:

Іспанія, після відкриття Америки в 1492 р., колонізувала Центральну і значну частину Південної Америки;

Португалія, після відкриття морського шляху в Індію (1498), створила колонії на західному і східному узбережжі Африки, на західному узбережжі Індії, захопила в Південно-Східній Азії Моллукські острови (сьогоднішня Індонезія), Бразилію;

Нідерланди в середині 17 ст. заволоділи більшістю португальських колоній на сході;

Англія в результаті англо-голландських воєн (1652-1674рр.) ліквідувала нідерландські колонії.

Франція вступила на шлях колоніальних загарбань на поч. 18 ст.

26. Меркантилізм як концепція періоду зародження основ ринкових економічних відносин.

Внаслідок Великих географічних відкриттів, в умовах формування світового ринку, загострення конкуренції та посилення боротьби за переділ сфер впливу потрібна була концепція, що обґрунтовує необхідність економічної експансії національних держав.

Такою концепцією, заснованою на принципах географічного детермінізму, став меркантилізм, що являє собою систему економічної політики періоду становлення буржуазної держави.

Мислення меркантилістів значно відрізняється від економічних поглядів античного світу. Керівним принципом останнього був арістотелівський поділ господарства на економіку і хрематистику із засудженням останньої як «неморальної». У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хрематистика — «породження» грошей грошима. Меркантилісти шукають зв'язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. І це бути зумовлено особливістю епохи, коли домінував торговий капітал.

16-17 століття. Антуан Монкретьєн, Томас Ман, Вільям Петті, Джон Ло.

Праці – «Трактат з політичної економії», термін політична економія, закони господарства в державі, «Трактат про податки і збори», «Політична арифметика», «Дещо про гроші»

Сутність – специфічне визначення джерела походження багатства. Сфера обігу, багатство ототожнювалося з грошима, золотом. Вирішення економічних проблем – заборна вивозу благородних металів, обмеження імпорту, заохочення господарської діяльності.

Складова – політика протекціонізму, непотрібність конкуренції.

Афоризм Петті – «Праця є батько і найактивніший принцип багатства, а земля – його мати.»

Предмет дослідження – торгівля.(сфера обігу).