56. Риси ринку монополій.

Монополія виникає тоді, коли на ринку існує лише один товаровиробник або продавець.

Монопсонія – на ринку існує лише один покупець і багато товаровиробників (ринок важкого військового обладнання)

Ознаки: існує один товаровиробник, продукція унікальна, немає близьких замінників, повний контроль над ціною, вступ в галузь заблокований (захист патенту, певний період – тимчасова монополія).

57. Вияв ринкових аспектів монополізованого господарства в роботі Дж. Робінсон „Теорія недосконалої конкуренції”.

Робінсон (1903-1986) у своїй роботі “Економічна теорія недосконалої конкуренції” (1933), як і Чемберлін, довела, що конкуренція за умов монополізації зустрічається, але видозмінюється, набираючи соціологічних недоліків.

Недосконалою конкуренцією Робінсон вважала такий тип ринку, який контролюється кількома фірмами-конкурентами (олігополіями), які змовляються з приводу контролювання цін та недопущення туди нових конкурентів, формуючи таким чином закритий ринок.

Проте конкуренція існує, але в новому вигляді і точиться між фірмами-монополістами, що ділять ринок. Вихід на такий ринок для інших фірм ускладнений: існує бар’єр патентного захисту, недостатність капіталів та ін.

Недоліки недосконалої конкуренції: низькі зарплати та експлуатація найманих робітників. За недосконалої конкуренції виникає так звана “цінова дискримінація”, коли один і той самий продукт збувається різним покупцям за різними цінами.

Тому Робінсон для подолання соціальних недоліків пропонувала:

а) ввести антимонопольну політику держави;

б) створювати профспілки, які б захищали інтереси найманих робітників.

Також до недосконалої конкуренції відносила чисті монополії (1 продавець) та монопсонії (1 покупець – цей термін ввела у науковий обіг Робінсон), та визначального впливу на ринок за ними не визнавала, оскільки ці явища досить рідкісні.

58. Теорії ефективної конкуренції й. Шумпетера. Т ф. Хайєка.

Одним з найвідоміших і найславетніших економістів першої половини ХХ ст. є Йозеф Шумпетер (1883—1950). Його теоретична спадщина надзвичайно широка та різноманітна. Історії й методології економічного аналізу присвячено такі його праці, як «Суть і основний зміст теоретичної політекономії» (1908), «Історія економічного аналізу» (1954), економічній динаміці — «Теорія економічного розвитку» (1912), теорії суспільного розвитку — «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942).

На думку Шумпетера, досконала конкуренція для суспільства — це стимул для мінімізації витрат і максимального наближення оплати праці до її граничної продуктивності. Для підприємця — це стимул для мінімізації витрат і максимізації прибутку.

Ефективна конкуренція, за Шумпетером, можлива тільки за умов економічної динаміки. Цей стан забезпечується якісно новим рівнем виробництва, що базується на безперервному запроваджуванні нововведень, новаторстві на всіх рівнях — технологічному, управління й організації виробництва, якості продукту, освоєння нових ринків збуту, сировини.

Тобто ефективна конкуренція — це конкуренція нового типу, побудована на новаторстві. Вона не зв’язана з традиційним ціно­утворенням, з досягненням верхньої межі рентабельності, а означає змагання в усіх сферах діяльності, вона відкриває нові можливості для вдосконалювання умов виробництва, змінює структуру взаємовідносин між виробниками, структуру попиту і пропозиції, умови формування витрат виробництва й цін. Ціноутворення більше не обмежується впливом самих тільки попиту і пропозиції.

Головним агентом ефективної конкуренції є підприємець-новатор, а її важливою умовою — монополізація виробництва, яка дає змогу нагромаджувати кошти для впровадження інноваційних програм. «Будь-яка успішна інновація веде до монополії, а будь-яка монополія сприяє інновації»[7], — писав він.

Конкуренція стимулюється тяжінням підприємця-новатора до отримування надприбутків за рахунок переваг, набутих не зменшенням витрат, а внаслідок повного усунення конкурента з ринку: конкурент-новатор руйнує навіть можливіть існування інших конкурентів.

Ф. Хайєк 1929 р. незалежно від Шумпетера сформулював ідею ефективної конкуренції, включивши в модель дещо інший чинник — монополію на інформацію, що його він зв’язував як з НТР, так і з характеристиками діяльності підприємця-новатора. Ф. Хайєк писав: «Практично кожен індивід має певні переваги щодо інших у тім розумінні, що він володіє унікальною інформацією, якій можна знайти вигідне застосування, але котру можна використати лише за умови, коли рішення, що залежать від цієї інформації, приймає він сам або бере в цьому активну участь»

Хайєк підкреслював, що така конкуренція дає стимули до виявлення вже накопичених знань або до пошуку нових, які можуть мати високу економічну цінність. Ринок, таким чином, є каталізатором і координатором пошукової активності, незалежно від того, чи він монополізований, чи ні. Навпаки, монополія надає незрівняно більші можливості, передусім матеріальні, для цього пошуку.

59. ”Велика депресія” 1929-33рр. “Новий курс” Ф. Рузвельта

Світова криза 1929-1933 років носила затяжний різкий характер, і поклала суперечливість між суспільним характером виробництва і індивідуально-монопольним видом привласнення. Надвиробництво товарів ускладнило збут цих товарів, при чому така диспропорція виникла е через те, що ринок наситився цим товаром, а через низьку купівельну спроможність.

Риси кризи:

Великомасштабність (зачепила всі галузі виробництва і всі верстви населення, промисловість відкинута на 25 років назад, світова торгівля впала на 60%, валюта знецінилась на 40%, це привело до масового банкрутства, зросту безробіття у 6 раз)

Криза почалася в жовтні 1929 року з краху на НЙ фондовій біржі, де в один день курс акцій провідних компаній США впав на 80%. В час перевиборів до влади приходить партія Демократів на чолі з лідером Франкліном Делано Рузвельтом, який за один 1932 рік вивів країну на рівень до передкризової економіки. Свою програму він назвав «Новим курсом», яка базувалася на ідеї Дж. Кейнса про необхідність втручання держави в економіку з метою стимулювання інвестицій в галузі, які мають стати ефективними з метою пом’якшення двох фаз економічного циклу (спад і депресія), а на інших фазах роль держави зменшується.

Рузвельт створює державний комітет по регулюванні банків, державний комітет у справах монополій, державні субсидії промисловості, спеціальні державні організації щодо безробіття, регулюваня мінімальної заробітної плати, сорокагодинний робочий тиждень. Створює найуспішнішу державну програму боротьби з депресивним регіоном (Тенесі), національну адміністрацію відновлення (інновації), адміністрацію регулювання сг, національне бюро з трудових відносин (біржа праці) та федеральна організації надзвичайної допомоги. Вводять примусове картелювання, де фірми поділили на 17 груп і прийняли «Кодекс чесної конкуренції», який містив більше 450 законів.