32. Вільям Петті - засновник теорії трудової вартості.

Петті (1623-1687) називають Колумбом політекономії, за винайдення статистики та абстрактного методу дослідження економічних процесів.

Петті шукав особливості праці (обмінну вартість), які б дозволяли їй стати критерієм обміну. Такою він вважав працю, затрачену на видобування дорогоцінних металів (золота і срібла) та карбування з нього монет. А інші товари здобувають вартість лише у порівнянні їх з працею, затраченою на виробництво грошей: “Якщо хто-небудь може добути з перуанського ґрунту і доставити в Лондон одну унцію срібла в той час, протягом його можна виробити один бушель хліба, то перша являє собою природну ціну іншого”. Таким чином, всі решта вартості, крім вартості затраченої на виробництво грошей – споживчі вартості.

Петті розділяє природну та ринкову вартість:

• природна вартість – створюється працею і землею і дорівнює сумі середніх прожиткових мінімумів дорослої людини на день (вартість хати дорівнює в Петті кількості щоденних пайків, спожитих будівельниками).

• ринкова вартість – залежить від попиту і пропозиції.

Його заслугою є виробниче походження багатства: ”Праця – батько і активний принцип багатства, а земля - його мати”.

Гроші, за Петті, – особливий товар, що виконує функції загального еквівалента. Вартість грошей, як і всіх товарів, створюється працею, а мінова вартість – створюється порівняно з іншими товарами на основі трудових витрат. Кількість грошей визначається розмірами торгово-платіжного балансу – тобто визначається кількістю реалізованих товарів, їх цінами і швидкістю обігу грошей в різних угодах. Повноцінні гроші можуть бути і паперовими, випущеними банком.

33. Основні положення праці а.Сміта ''Дослідження про природу та причини багатства народів"

Адам Сміт (1723 – 1790) – видатний англійський економіст, справжній

творець класичної політичної економії

„Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776). Ця праця складається із п’яти книг. У першій книзі, яка називається „Причини збільшення продуктивності праці й порядок, згідно з

яким її продукт природним чином розподіляється між різними классами народу”, досліджуються найважливіші чинники зростання багатства нації, викладено теоретичні основи вчення про працю як джерело багатства, про розподіл праці, про вартість, про ціноутворення, гроші, прибуток, різні форми

доходів. У другій книзі під назвою „Про природу капіталу, його нагромадження та застосування”, досліджуються суть і структура капіталу, способи його нагромадження. Третя книга називається „Про розвиток добробуту у різних народів”. Тут досліджується історія розвитку народного господарства європейських країн від часів падіння Римської імперії. У четвертій книзі „Про системи політичної економії” дається аналіз меркантилістської та фізіократичної економічних систем. У п’ятій книзі, „Про

прибутки правителя або держави”, досліджуються питання фінансово-податкової політики держави, її витрати, доходи та борги.

А. Сміт вводить поняття. „економічної людини”. Ця людина як суб’єкт економічних відносин:

• незалежна, здатна самостійно приймати рішення;

• прагне керуватися у своїй діяльності особистими егоїстичними

економічними інтересами і потребами;

• здатна раціоналізувати свою діяльність з метою максимізації

вигод;

• достатньо поінформована про ситуацію на ринку.

Багато уваги приділив –

описанню принципу „невидимої руки”, під яким розумів стихійні об’єктивні закони ринкової економіки, які діють незалежно від волі і бажань окремих людей. Невидима рука ринку – це механізм стихійної координації економічної поведінки суб’єктів господарювання та узгодження їх власних

інтересів за умов вільної ринкової конкуренції;

– обґрунтуванню переваги економічної політики держави, заснованої на принципі „лесе фер” („laissez faire”, від фр. – дозволяти діяти, не заважати йти своїм ходом). Суть цього принципу у тому, що природний порядок, заснований на ліберальної економічної ідеї вільного підприємництва та невтручання держави в господарську діяльність, не має порушуватися ніякими зовнішніми чинниками.