2.3. Технології геодезичних робіт щодо забезпечення вихідної документації для складання проектної документації та комп’ютерної обробки вихідних даних після здійснення геодезичних робіт

Для виконання топографічного знімання вибирають метод, яким буде виконуватися знімання території об’єкту. Вибір методу визначається характером ситуації і рельєфу території, що підлягає зніманню масштабом і формою знімання, існуючим фотометричним обладнанням.

Загальний порядок польових геодезичних робіт наступний:

а) планова геодезична основа

- рекогностування пунктів тріангуляції 4 класу;

- рекогностування пунктів полігонометрії 4 класу і 1 розряду;

- виготовлення центрів та реперів;

- побудова зовнішніх знаків пункту тріангуляції, закладка центрів та реперів, вимірювання напрямків на пунктах тріангуляції. Кутові та лінійні виміри в полігоном.

б) висотна геодезична основа:

- рекогностування ліній нівелювання;

- виготовлення та закладка реперів;

- нівелювання ліній.

Тема 3. Реєстрація речових прав на землю та нерухоме майно та їх обмежень

3.1. Основні засади запровадження в Україні кадастрово-реєстраційної системи

Ринкові перетворення, що відбуваються в Україні, зокрема, поглиблення земельної реформи, поширення процесу приватизації земель, розвиток ринку землі та іншої нерухомості, запровадження інституту земельної іпотеки потребують невідкладного вдосконалення засобів управління земельними ресурсами та нерухомим майном. На сьогодні однією з найактуальніших проблем в цьому відношенні є запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи, основними функціями якої були б реєстрація земельних ділянок, інших об’єктів нерухомості та прав на них. Крім реалізації функцій реєстрації та гарантування достовірності прав з боку держави, така система сприяла б розвитку та прозорості ринку землі, створенню його інформаційної інфраструктури, запровадженню іпотеки земельних ділянок, підвищенню ефективності та об’єктивності оподаткування, створенню привабливих умов для інвестицій та забезпечення їх захисту.

Складність проблеми запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи реєстрації земельних ділянок, інших об’єктів нерухомості та прав на них пов’язана з відсутністю відповідної законодавчої та нормативно-методичної бази, невизначеністю інституційних засад реєстрації, відомчим характером та різнорідністю баз даних, необхідних для здійснення реєстрації, відсутністю відпрацьованих механізмів реєстрації та міжвідомчого обміну інформацією, необхідністю розробки програмно-технічного та картографічного забезпечення тощо. Крім того, для цієї проблеми характерні соціально-економічні, науково-технічні, відомчі та фінансові аспекти. В цілому проблема запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи реєстрації земельних ділянок, інших об’єктів нерухомості та прав на них має інтегральний характер і повинна бути вирішена корпоративним шляхом за участі всіх причетних до цієї проблеми міністерств, відомств та установ.

З 2000 року Держкомзем відповідно до законодавства та за участю міжнародних експертів послідовно створює принципово нову для України систему реєстрації прав на нерухомість, що відповідає схваленим відповідними актами Ради Європи та запровадженим у країнах з розвиненою ринковою економікою принципам побудови кадастрово-реєстраційних систем.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначив правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів (преамбула закону).

Відповідно до частини другої статті 5 зазначеного Закону держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Пунктом "г" статті 15 та частиною першою статті 204 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, передача функцій з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень іншому відомству суперечить законодавству.

Створення такої системи передбачено трьома чинними міжнародними договорами, а саме:

• Угода про позику (Проект «Програмна системна позика - II») між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17.12.2003 р. (сума отриманої позики складає 175 млн. дол. США);

• Угода про позику (Проект «Позика на підтримку політики розвитку» між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 09.07.2005 р. (сума отриманої позики складає 251 млн. дол. США);

• Закон України "Про ратифікацію Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку" (сума передбаченої позики складає 195 млн. дол. США).

Умовою надання коштів позики за проектом Угоди (Проект «Друга позика на політику розвитку» між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку є початок функціонування єдиного реєстру прав на землю та нерухомість в рамках єдиного органу (сума передбаченої позики складає 500 млн. дол. США).

У листі від Уряду України до Світового банку за підписом Прем'єр-міністра України стосовно політики розвитку зазначено, що поліпшення інвестиційного клімату в Україні буде досягатися через створення та впровадження єдиної системи державної реєстрації прав на землю та нерухоме майно у складі державного земельного кадастру в рамках однієї державної установи, що включатиме консолідовані відомості про землю та нерухоме майно, їх правовий статус, а також кадастрові карти і плани.