Leçon 3

Голосний звук [е]

Голосний звук [е] – чистий звук переднього ряду, за­кри­тий, неогублений. Звук [е] зустрічається тільки у відкритому складі.

Звук [е] зустрічається в таких позиціях слова:

звук	написання		положення	приклад
[е]	é	у всіх пози­ці­ях			été [ete]
	er	у кінці слова			parler [parle]
	ez	у кінці слова			assez [ase] nez [ne]
	ai	- у дієсловах je vais [ve] je sais [se] j’ai [ʒe] - у дієсл івних за­кін­ченнях -ai futur simple, passé simple je parlai [parle ] je parlerai [parlre] - у словах quai [ke] gai [ge] mai [me] aigu [egy]
	es	в односкладових служ­бових словах			mes [me] tes [te] ses [se] ces [se] les [le] des [de]
	et	Сполучник
	е	на початку слова пе­ред по­двійними при­голосними -сс-, -ff-, -ll-, -ss-			effet [efε] essai [esε] dessert [desε:r] ecchymose [ekimo:z]
	e	у групі -esce-			descendre [desɑ̃drə]

PHRASES

Amédée, répète: mes bébés, tes bébés, ses bébés.

Madeleine, répétez: mes élèves, tes élèves, ses élèves.

Elèves, préparez les textes et répétez ces verbes: fermer, laisser, traverser, préparer. C’est assez.

Thérèse est très gaie, belle et svelte. Elle fait de la nage. C’est vrai, elle a l’air parfait. Thérèse traverse la Seine et ses quais. Elle va chez sa mémé. Mémé part. Elle va à la mer avec Thérèse. Elle fait sa malle. Elle ferme la malle à clé. Elle est prête. Elle laisse sa malle à la gare.

C

c’est assez [sε-ta-´se] досить

faire de la nage займатися плаванням

c’est vrai це так, вірно

avoir l’air виглядати, мати вигляд

fermer à clé замикати на ключ

être prêt,-е бути готовим

n’est-ce pas? [¿nεs-´pa] чи не так?

c’est exact [sε-tεg-´zakt] це точно, вірно

’est l’été. Mais l’air est frais, n’est-ce pas?

Est-ce qu’elle est belle? Est-elle belle? – C’est exact, elle est belle.

Vocabulaire

répéter повторювати bébé m малюк élève m, f учень, учениця préparer готувати texte m текст verbe m дієслово fermer закривати laisser залишати assez достатньо gai, -e веселий svelte стрункий nage f плавання air m 1) вигляд; 2) повітря

vrai, -e справжній parfait, -e чудовий quai m набережна, перон chez до когось (додому) mémé f бабуся partir їхати avec qn, qch (разом) з кимсь, чимось clé (clef) f ключ prêt, -e готовий été m літо frais, fraîche свіжий exact, -e точний

COMMENTAIRE

• П рийменник chez вживається піс­ля дієслів на позначення місця пе­ре­бу­вання або напрямку пе­ред імен­­никами й займенниками, які по­зна­чають живих істот, і перед імен­ни­ка­ми, які позна­ча­ють професію.

Je vais chez ma mère / chez elle. – Я іду до своєї мами / до неї [додому].

Il est chez l’avocat. – Він у адвоката.

• Дієслово partir “їхати, іти” може вживатися як із зазна­чен­ням напрямку руху (куди?), так і самостійно. Перед гео­графічними назвами вживають прийменник pour:

Je pars pour Paris. – Я їду до Парижу.

Je pars. – Я їду.

• Зворот n’est-ce pas? вживають для утворен­ня роз­ді­ло­во­го питання як одного з різновидів загального пи­­тан­ня:

Elle est belle, n’est-ce pas? – Вона гарна, чи не так?

GRAMMAIRE

Impératif (наказовий спосіб)

Наказовий спосіб вживають для вираження прохання, по­бажання, поради або наказу. Для утворення форм нака­зо­во­го способу використовують форми 2-ої особи однини та 1-ої та 2-ої особи множини дієслова в теперішньому часі без осо­бо­во­го займенника-підмета:

tu parles → parles → parle!

nous parlons → parlons!

vous parlez → parlez!

Attention! Дієслова І групи + дієслова aller і envoyer (які належать до ІІІ групи) втрачають своє кінцеве -s у 2-ій особі однини.

va! allons! allez!

envoie! envoyons! envoyez!

Форми дієслів ІІ та ІІІ групи залишаються незмінними:

fais! faisons! faites!

Виняток становлять дієслова être, avoir, savoir, які мають особ­­ливі форми творення наказового способу:

être: sois! soyons! soyez!

avoir: aie! ayons! ayez!

savoir: sache! sachons! sachez!

Відсутність артикля при звертанні

При звертанні артикль перед іменником не вживається:

Elèves, préparez les textes! – Учні, приготуйте книжки!

Pluriel des noms et des adjectifs

(Множина іменників і прикметників)

За загальним правилом множина іменників та прик­мет­ни­ків утворюється додаванням до форми однини закінчення -s, яке при цьому не змінює вимову іменника або прик­мет­ни­ка:

la table [la-´tabl_ə] – les tables [le-´tabl_ə]

clair [klε:r] – clairs [klε:r]

Féminin des noms et des adjectifs

(Жіночий рід іменників і прикметників)

За загальним правилом жіночий рід іменників та прик­мет­ни­ків утворюється додаванням на письмі закінчення -е німе до форми чоловічого роду:

clair [klε:r] – claire [klε:r]

gai [ge] – gaie [ge]

Якщо іменник або прикметник закінчуються на будь-який приголосний, то в жіночому роді приголосний, який не вимовлявся, починає вимовлятися за правилами читання:

un avocat [œ̃-na-vɔ-´ka] – une avocate [y-na-vɔ-´kat]

gris [gri] – grise [gri:z]

Іменники або прикметники, які в чоловічому ро­ді закінчуються на -е німе, не змінюються в жіночому роді:

un élève [œ̃-ne-lε:v] – une élève [y-ne-lε:v]

papa svelte [pa-pa-´svεlt] – mémé svelte [me-me-´svεlt]

Питальне речення

У французькій мові питання буває двох типів:

- загальне, яке ставиться до всього речення і вимагає відповіді “так” або “ні”;

- спеціальне, яке ставиться окремо до членів речення (під­мета, присудка, додатка, означення, обставини) за до­по­мо­гою питальних слів і займенників. У відповідь воно ви­ма­гає додаткової інформації.

Q uestion générale

(Загальне питання)

Загальне питання може бути утворено трьо­­ма способа­ми – за допо­мо­гою питаль­ної

інтонації, інверсії (про­с­тої або склад­ної) та питального зво­ро­­ту est-ce que.

Побудова питального речення за допомогою

простої інверсії

Проста інверсія робиться в реченні, в якому підмет вира­же­­ний особовим займенником. У такому випадку в питаль­но­му реченні підмет-займенник ставиться після дієслова-при­суд­ка:

Tu vas à la gare. – Vas-tu à la gare?

Ти ідеш на вокзал. – (Хіба? Чи?) Ти ідеш на вокзал?

Якщо дієслово в 3-ій особі однини на письмі закін­чу­єть­ся на голосний, між дієсловом і займенником-підметом встав­ляється літера -t-:

Elle va à la mer. – Va-t-elle à la mer?

Il cherche sa veste. – Cherche-t-il sa veste?

Якщо підмет виражений займенником 1-ої особи од­ни­ни je, проста інверсія робиться лише з дієсловами avoir, être, savoir, devoir, faire, pouvoir:

ai-je sais-je fais-je

suis-je dois-je puis-je

З іншими дієсловами просту інверсію не роблять, а пи­та­ль­не речення утворюють за допомогою питального зво­ро­ту est-ce que (див. нижче).