Стандартні елементи сторінки-шаблона

Побудова сторінки-шаблона починається з формування модульної сітки. Після визначення положення всіх допоміжних ліній, можна розмістити стандартних елементів на сторінці-шаблоні: верхній і нижній колонтитули, колонцифра (номер сторінки) і верхня лінійка (лінія, що виділяє сторінку зверху) – деякі з елементів, що розташовані на сторінці-шаблоні.

Лінійка і верхній колонтитул переходять зі сторінки-шаблона на всі сторінки публікації. Звичайно ширина лінійки складає 8 пунктів. До складу верхнього колонтитула, як правило, входять назва книги і заголовок верхнього рівня. Лінійка і колонтитул розміщаються у верхній частині всіх сторінок публікації, їх введення до складу сторінки-шаблона дозволяє забезпечити однаковість. Можна також передбачити окремі колонтитули для стовпчиків у межах стовпчика. У програмі PageMaker можна використовувати додаткові сторінки-шаблони. Наприклад, одна сторінка-шаблон може відповідати внутрішнім сторінкам розділів з набором у вигляді двох стовпчиків, лінійкою і колонтитулів, інша – з лінійкою і колонтитулом іншої структури та одним стовпчиком для верстки змісту та ін.

Автоматична нумерація сторінок

Розташовані на сторінці-шаблоні колонтитули технічно являють собою звичайний текстовий матеріал. Для створення на сторінці-шаблоні текстового блоку необхідно: встановити всередині текстового блоку точку вставки і натиснути комбінацію клавіш <Ctrl>+<Shift>+<3> – у тексті з'явиться символ колонцифри. Колонцифру можна розмістити на будь-якій сторінці публікації, але звичайно її розміщають на сторінці-шаблоні. Перед колонцифрою повинний бути префікс (номер розділу), що введений у відповідне поле діалогового вікна параметрів публікації при її створенні. Це – важливий момент, оскільки даний префікс не вставляється перед колонцифрою автоматично, його необхідно ввести з клавіатури. Цей префікс повинен бути аналогічний тому, який є у діалоговому вікні параметрів, інакше номера, надруковані на сторінках, не будуть відповідати номерам у предметному покажчику і змісті.

Настройка тексту за вертикалями

Одна з вимог якості публікації є вирівнювання рядків у колонках і на сторінках. Текст вирівнюють за базовими лініями рядків. Базові лінії позначені тонкими сірими штрихами. Таке вирівнювання в ідеальному варіанті тексту здійснюється автоматично, тому що всі рядки тексту мають однакову висоту. Таким чином, якщо вирівняти верхні межі текстових блоків – перші рядки, всі інші повинні бути на одному рівні. У реальному тексті відбувається зсув рядків тексту відносно один одного як результат дії різних факторів.

Параметри документа, зміна яких приводить до зсуву рядків у суміжних колонках: кегль, інтерліньяж, відбиття перед абзацами і після них, лінії перед абзацами і після них, вкладена в текст графіка, кегль і інтерліньяж стилю форматування абзаців основного тексту.

Частково можна автоматизувати процес вертикального настройка тексту, використовуючи сітку інтерліньяжу і режими вирівнювання програми PageMaker за направляючими і лінійками.

Сітка інтерліньяжу

Текстовий матеріал всередині блоків вирівнюється за сіткою інтерліньяжу. Це послідовність горизонтальних ліній, перша з яких проводиться за верхнім краєм текстового блоку, а наступні розміщаються на рівній відстані одна від одної з певним кроком. Якщо текст вирівняний за сіткою інтерліньяжу, то базові лінії рядків збігаються з лініями сітки. Саме таким способом досягається вертикальне вирівнювання.

Сітка інтерліньяжу невидима. Для її установки необхідно відкрити діалогове вікно Paragraph Specifications (Параметри абзацу), натиснути на кнопці Rules (Лінійки)), а потім – на кнопці Options (Властивості). У відкритому вікні Paragraph Rules Options (Властивості лінійок абзацу) знаходиться поле Grid Size (Крок сітки), у якому необхідно задати в цьому полі число кратне інтерліньяжу основного тексту.

Для вирівнювання за встановленою сіткою абзацу тексту необхідно встановити прапорець Align next paragraph to grid (Вирівняти наступний абзац за сіткою). Базова лінія першого рядка наступного абзацу сполучається з найближчою лінією невидимої сітки.

Прапорець також знаходиться на керуючій палітрі в режимі Paragraph (Абзац). У рядку вводу задається розмір сітки інтерліньяжу в пунктах, а кнопки під рядком вводу включають/виключають режим вирівнювання.

Невидима сітка відраховується від верхньої межі текстового блоку. Тому немає потреби застосовувати вирівнюванням за базовими лініями, якщо верхні межі стовпчиків або суміжних текстових блоків не вирівняні за однією лінією. Це можна здійснити, встановивши режим Snap Те Rulers (Вирівняти за лінійками) меню View (Вигляд).

Розмітка лінійок і створення сітки направляючих

При вирівнюванні тексту за вертикалями необхідно розмітити відповідно до сітки інтерліньяжу вертикальну лінійку. Для цього необхідно відкрити за допомогою команди діалогове вікно Preferences (Установки) і встановити замовлену розмітку вертикальної лінійки з кроком, рівним значенню інтерліньяжу. Основні розподіли вказують розташування ліній сітки, за якими вирівнюються базові лінії тексту.

Для переглядання результатів роботи з вирівнювання рекомендується встановити сітку базових ліній за допомогою доповнення Grid Manager (Модульна сітка). Крок сітки базових ліній встановити аналогічно кроку сітки інтерліньяжу. У результаті сторінка покриється сіткою горизонтальних направляючих. Помістити їх за об'єктами командою Send Guides to Back (Направляючі назад), щоб випадково не зрушити. Можна також блокувати доступ до направляючих командою Lock Guides (Закріпити направляючі).

При завданні режиму вирівнювання за сіткою для всіх стилів абзаців, що відрізняються за вертикальними розмірами від основного тексту необхідно зменшити або скасувати відбиття в стилі абзацу або тільки в даному абзаці. Якщо текст розбитий на безліч рубрик із заголовками і підзаголовками, то домогтися вертикального вирівнювання в ньому дуже складно. Інколи, можна зменшити вдвічі сітку інтерліньяжу, тоді відбиття стануть більше відповідати стилям, а абзаци тексту в сусідніх колонках будуть або вирівняні, або зміщені на половину інтерліньяжу відносно один одного. Це все-таки краще, ніж зовсім не структурований текст.

Вертикальна виключка з кратними відбиттями

У випадку дуже простої верстки застосовують виключку з кратними відбиттями: усі вертикальні розміри повинні бути кратні інтерліньяжу основного тексту, тоді виключка за вертикалями буде автоматичною без застосування спеціальних режимів.

Перш ніж задавати розміри тексту необхідно відрегулювати співвідношення кегля та інтерліньяжу основного тексту. Якщо потім кегль або інтерліньяж зміняться, відбиття можуть стати невідповідними.

Метод вертикальної виключки з використанням кратних розмірів не вимагає додаткового вирівнювання тексту за вертикалями (за винятком випадків, коли використане відбиття перед заголовком, а даний заголовок знаходиться вгорі стовпчика). Однак стислість вертикальних розмірів інтерліньяжу використовується при верстці. Так, за основу побудови сітки інтерліньяжу (Grid) дійсно береться інтерліньяж основного тексту. Якщо абзаци основного тексту набрані з відбиттями, вони в більшості випадків складають половину інтерліньяжу. Тоді зсув абзаців відбувається регулярно, тобто всі непарні абзаци вирівняні, усі парні зміщені. При цьому зберігається чіткість розміщення тексту в колонках.