Способи завдання атрибутів форматування

При роботі над публікацією одне з основних питань – вибір шрифтового оформлення залежно від призначення і характеру публікації. Для роботи необхідно задати тексту саме ці характеристики – атрибути форматування. У програмі передбачено для цього декілька елементів керування:

– діалогове вікно Character Specifications (Параметри шрифту);

– меню Туре (Текст);

– керуюча палітра.

Діалогове вікно Character Specifications.Діалогове вікно Character Specifications (Параметри шрифту) дозволяє визначити усі без винятку атрибути форматування символів. Одночасно можна багато атрибутів. Деякі з них (наприклад, величина підрядкових і надрядкових індексів, розмір капітелі) можна змінити тільки з діалогового вікна Character Specifications (Параметри шрифту). Виклик діалогового вікна Character Specifications (Параметри шрифту) здійснюється командою Character (Шрифт) меню Туре (Текст) або за допомогою комбінації клавіш <Ctrl>+<T>. На керуючій панелі для виклику вікна атрибутів шрифту знаходиться кнопка з підказкою Character Specs. На ній зображена велика буква А.

Меню Туре.Меню Туре (Текст) із системою підміню дає швидкий доступ до деяких атрибутів форматування символу. Цей спосіб завдання параметрів набагато швидше, ніж використання вікна Character Specifications.

Керуюча палітра.Цей елемент інтерфейсу містить команди керування – атрибутів, що задаються в програмі. Форматування за допомогою керуючої палітри виконується дуже швидко. Палітра, на відміну від вікна Character Specifications, залишається на екрані і після завдання атрибута.

Для виклику палітри необхідно обрати команду Show Control Palette (Показати керуючу палітру) меню Window (Вікно) або натиснути комбінацію клавіш <Ctrl>+<'>.

Гарнітура

PageMaker демонструє в списку гарнітури тільки тих шрифтів, що встановлені в Windows. Якщо в списку шрифтів присутній, наприклад, запис такого виду: Times New Roman [Arial] – це означає, що частина вашої публікації набрана шрифтом, що не встановлений на даній машині (Times New Roman) і він тимчасово замінений програмою на іншій (Arial).

Вибір гарнітури в керуючій палітрі. Для активізації керуючої палітри необхідно натиснути мишею або комбінацію клавіш <Ctrl>+<'>. Потім натиснути на списку шрифтів та обрати необхідну гарнітуру. За допомогою клавіатури можна активізувати список шрифтів клавішею табуляції, а потім почати набирати назву потрібної гарнітури. На відміну від діалогового вікна Character Specifications (Параметри шрифту), у керуючій палітрі можна вводити назви шрифту з клавіатури. Для початку дії установки необхідно натиснути клавішу <Enter> або табуляцією активізувати інше поле керуючої палітри. Можна також натиснути кнопку модифікації (велика квадратна кнопка ліворуч).

Для переходу назад до редагування макета необхідно натиснути мишею в будь-якому місці вікна документа.

За накресленням шрифти можна умовно розділити на три великі групи: гарнітури з зарубками (усередині цієї групи є безліч підгруп), рубані і декоративні. Крім того, існує група символьних шрифтів, призначених для набору спеціальних знаків.

Зарубки (серіфи) – це горизонтальні штрихи, що розташовуються зверху і знизу основного штриха літери. Серіфи відображають контур літери.

З розвитком технології PostScript збільшилась кількість гарнітур. Гарнітури можна підбирати за характером публікації. Наприклад, для тексту дитячої книжки підійде шрифт SchoolBook (він добре читається), для заголовків – Dolores ("весела" гарнітура), для фінансового звіту фірми – Times у сполученні з Optima та ін.

У видавничій справі існують неписані правила вибору гарнітур. Зокрема, рубані звичайно використовуються для заголовків, гарнітури з зарубками – для основного тексту. Необхідно зазначити той факт, що рубаний текст гірше читається в дрібному кеглі, ніж шрифти із серіфами. Для основного тексту необхідно застосовувати найбільш читаємий прямий світлий шрифт. Заголовок, що займає менш трьох рядків, краще набрати жирніше, ніж основний текст, якщо заголовок має три і більш рядки, то він і основний текст можуть бути однакової жирності. Гарнітури заголовка та основного тексту повинні бути сумісні, але однакових гарнітур одного накреслення для тексту і заголовка краще уникати. Прийнято, щоб на кожній сторінці використовувався не більш трьох (а краще двох) гарнітур. Необхідно враховувати, що лазерний принтер друкує з дозволом у 5–10 разів менший, ніж дозвіл фотонабору. Тому при друкуванні на принтері штрихи літер будуть товстішими, ніж на плівках, виведених на фотоскладальному автоматі. Чим менше дозвіл принтера, тим товстіше літери.

Фотоскладальні апарати застосовують мову опису сторінок PostScript для створення макетів, призначених до типографського друку, тому правильніше використовувати шрифти Туре 1, програми яких також написані на PostScript. Це сильно знизить ймовірність неправильної інтерпретації документа при виводі. Якщо верстка публікації, що буде роздруковуватися тільки на принтері без підтримки PostScript, то можна обрати шрифт будь-якого типу.

Кегль

Кегль – це вертикальний розмір шрифту. У програмі PageMaker задаються значення кегля від 4 до 650 пунктів з точністю до одного десятого пункту. Для вибору застосовують такі методи завдання атрибутів форматування – вікно Character Specifications (Параметри шрифту), команди меню Туре (Текст) і керуючою палітрою.

Вибір кегля за допомогою керуючої палітри. Поле введення кегля є і в керуючій палітрі. Активізувати його можна за допомогою клавіші <Таb> або натисканням миші. Потім необхідно ввести потрібне значення з клавіатури або обрати зі стандартних значень так само, як у вікні Character Specifications (Параметри шрифту). Керуюча палітра доступна постійно, на відміну від діалогового вікна, яке необхідно викликати командою меню.

Застосування традиційних одиниць виміру дає можливість зіставити величину шрифту з іншими елементами публікації – полями, розміром сторінки і смуги набору та ін.

Піки і пункти – одиниці виміру, традиційно застосовуємі в поліграфії. Ширина і висота колонок і смуг виражаються в піках. Пік дорівнює 4,236 мм або приблизно 1/6 дюйми. Величина літер шрифту та інтерліньяж оцінюються в пунктах. В одному піку 12 пунктів, відповідно, у дюймі 72 пункту, або 6 пік. У системі СВ пункт дорівнює 0,353 см. У європейських країнах застосовується така одиниця, як цицеро. Вона приблизно дорівнює піку (а саме 4,523 мм). В одному дюймі 5,62 цицеро.

Кегль (величина символів тексту) виміряється в пунктах. Прийнято вважати, що в більшості шрифтів величина кегля відповідає ширині прописної букви М. Якщо набрати різними гарнітурами одного кегля рядок тексту, мабуть, що видима величина символів сильно відрізняється. Це відбувається тому, що кегль задає не власне розмір букв, а висоту рядка тексту. Символи різних гарнітур можуть мати різне накреслення, а – кінцевий продукт (текст) повинен бути гармонійним.

Програма PageMaker дає можливість застосовувати будь-які одиниці виміру (дюйми, піки, міліметри). Крім перерахованих вище, в поліграфії використовуються додаткові одиниці виміру – кругла шпація, напівкругла шпація, тонка шпація, що характеризують горизонтальні розміри шрифту. Традиційно вони відповідають ширині заголовних букв М, N і малої літери t. Оскільки всі шрифти різні, то і ширина літери М різна. Деякі програми спрощують розрахунок шпації, дорівнюючи круглу до кегля шрифту. Відповідно, напівкругла складає 0,5 кегля, а тонка – 0,25 кегля. Шпації застосовуються при вимірах абзацних відступів, кернінга та інших переміщеннях символів. Ці переміщення (кернінг) відбуваються для поліпшення зорового сприйняття тексту, тому важливі не точні значення змішань, а їх відношення до величини символів у конкретній гарнітурі. У даному випадку застосування такої відносної одиниці автоматично робить ці зсуви пропорційними розміру шрифту.