- •ВСТУП
- •1. НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •Основні властивості невизначеного інтеграла
- •Таблиця невизначених інтегралів
- •1.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ
- •1.2.1. Безпосереднє інтегрування
- •1.2.2. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •1.2.3. Інтегрування частинами
- •1.4. ІНТЕГРУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •1.5. ІНТЕГРУВАННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •Питання для самоперевірки
- •2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •2.2. ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
- •2.4. ФОРМУЛА НЬЮТОНА-ЛЕЙБНІЦА
- •2.5. ЗАМІНА ЗМІННОЇ У ВИЗНАЧЕНОМУ ІНТЕГРАЛІ
- •2.7.1. Обчислення площ плоских фігур
- •2.7.2. Обчислення довжини дуги кривої
- •Обчислення довжини дуги кривої у полярних координатах
- •2.7.3. Обчислення об’ємів тіл
- •Обчислення об’єму тіла обертання
- •2.8. НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ
- •2.8.1. Інтеграли з нескінченними межами інтегрування
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів першого роду
- •2.8.2. Інтеграли від необмежених функцій
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів другого роду
- •2.10. ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ
- •Геометричний зміст подвійного інтеграла
- •Властивості подвійного інтеграла
- •Обчислення подвійного інтеграла
- •Питання для самоперевірки
- •3. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ І РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ПЕРШОГО ПОРЯДКУ
- •3.1.1. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь
- •3.1.4. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •3.1.5. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.6. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.7. Рівняння Бернуллі
- •Питання для самоперевірки
- •3.2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ
- •3.2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
- •Метод невизначених коефіцієнтів
- •Метод варіації довільних сталих
- •3.2.6. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків
- •Питання для самоперевірки
- •3.3. СИСТЕМИ ЗВИЧАЙНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ
- •3.3.1. Основні поняття
- •Питання для самоперевірки
- •3.4. РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.4.1. Основні поняття
- •3.4.2. Розв’язання різницевих рівнянь
- •Розв’язання різницевих рівнянь першого порядку
- •Розв’язання різницевого рівняння другого порядку
- •Питання для самоперевірки
- •4. РЯДИ
- •4.1. ЧИСЛОВІ РЯДИ
- •4.1.1. Збіжність і сума ряду
- •4.1.2. Найпростіші властивості збіжних рядів
- •4.1.3. Необхідна ознака збіжності ряду
- •4.1.4. Залишок ряду
- •4.1.5. Ряди з невід’ємними членами, критерій збіжності
- •4.2. ОЗНАКИ ЗБІЖНОСТІ ЧИСЛОВИХ РЯДІВ ІЗ НЕВІД’ЄМНИМИ ЧЛЕНАМИ
- •4.2.1. Інтегральна ознака Коші
- •4.2.2. Ознаки порівняння
- •4.2.3. Ознака Д’Аламбера
- •4.2.4. Радикальна ознака Коші
- •4.3. ЗНАКОПОЧЕРЕЖНІ РЯДИ
- •4.3.1. Абсолютна та умовна збіжність
- •4.3.2. Ознака Лейбніца
- •4.3.3. Властивості абсолютно збіжних рядів
- •Питання для самоперевірки
- •4.4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЯДИ
- •4.4.1. Область збіжності
- •4.4.2. Рівномірна збіжність функціонального ряду
- •4.4.3. Ознака Вейєрштрасса
- •4.4.4. Властивості рівномірно збіжних рядів
- •4.5. СТЕПЕНЕВІ РЯДИ
- •4.5.1. Означення степеневих рядів. Перша теорема Абеля
- •4.5.2. Радіус збіжності ряду
- •Формула Д’Аламбера
- •Формула Коші-Адамара
- •Розвинення у степеневий ряд деяких елементарних функцій
- •4.5.6. Застосування степеневих рядів
- •СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
2.ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
2.1.ПОНЯТТЯ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА, ЙОГО ГЕОМЕТРИЧНИЙ ЗМІСТ
Нехай функція y = f(x) неперервна на відрізку[a, b]. Розіб’ємо довільно цей відрізок на n частин точками a = x0 < x1 < x2 < … < xn = b. Візьмемо на кожному з відрізків довільну точку xiÎ[xi – 1, xi] (i = 1, 2, …, n), обчислимо значення функціїf(xi) і помножимо його на величину
Dxi = xi - xi – 1 (рис. 2.1).
Інтегральною сумою для функції y = f(x) на відрізку [a, b] називається сума
n |
|
Sn = å f (xi )Dxi . |
(2.1) |
i =1
Границя інтегральної суми, знайдена при n ® ¥ за умови, що довжина найбільшого частинного відрізка прямує до нуля, називається визначеним інтегралом Рімана (Г. Ріман - німецький математик ХІХ ст.) від функції y = f(x) на відрізку [a, b] і позначається так:
lim |
n |
f (x |
)Dx |
|
= |
b |
f (x)dx. |
(2.2) |
|
å |
i |
ò |
|||||||
n ®¥ |
i |
|
|
|
|
||||
max Dxi ®0 |
i =1 |
|
|
|
|
a |
|
|
Числа a і b називаються нижньою і верхньою межами інтегрування.
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y = f (x) |
|
|
|
|
|
x = b |
|
|
x = a |
|
|
|
|
0 |
x0 = a x 1 x1 x 2 x2 |
xi -1 x i |
xi |
xn-1 x n xn = b |
x |
Рис. 2.1
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
26
Теорема Коші (достатня умова інтегрованості функції).
Якщо функція f(x) неперервна на відрізку [a, b], то вона інтегрована на цьому відрізку, тобто границя інтегральної суми існує, не залежить від способу розбиття відрізка [a, b] на частинні відрізки Dxi і вибору на них точок xi
Геометричний зміст визначеного інтеграла. Визначений інтег-
рал від невід’ємної функціїчисельно дорівнюєплощі криволінійної трапеції (фігури, обмеженої графіком функції y = f(x), віссю Ox і двома прямими x = a, x = b). Визначений інтеграл від довільної функції дорівнює алгебраїчній сумі площ, що лежать вище і нижче осіOx. Площі, що лежать вище осіOx, ввійдуть у цю суму зі знаком “+”, а площі, що лежать нижче осі Ox, - зі знаком “-”.
Економічний зміст визначеного інтеграла. Якщо f(t) - про-
T
дуктивність праці у момент часуt, то ò f (t)dt - обсяг виробленої за
0
проміжок часу [0, T] продукції.
2.2.ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
1.Сталий множник А можна виносити за знак інтеграла
|
b |
b |
|
|
|
ò Af (x)dx = Aò f (x)dx, |
A = const. |
(2.3) |
|
|
a |
a |
|
|
2. |
Якщо f1(x) і f2(x) інтегровані на [a, b], то |
|
|
|
|
b |
b |
b |
|
|
ò[ f1 (x) ± f2 (x)]dx = ò f1 (x)dx ±ò f2 (x)dx. |
(2.4) |
||
|
a |
a |
a |
|
|
b |
a |
|
|
3. |
За означенням ò f (x)dx = -ò f (x)dx. |
|
(2.5) |
|
|
a |
b |
|
|
|
a |
|
|
|
4. |
За означенням ò f (x)dx = 0. |
|
(2.6) |
|
|
a |
|
|
|
5. Якщо функція f(x) інтегрована на кожному з відрізків [a, c], [c, b], то
b |
c |
b |
|
ò f (x)dx = ò f (x)dx + ò f (x)dx. |
(2.7) |
||
a |
a |
c |
|
w Нехай a < c < b. від способу розбиття
Оскільки границя інтегральної суми не залежить відрізка[a, b] на частини, то розіб’ємо його так,
b |
c |
b |
щоб точка c була точкою ділення. Тоді å f (xi )Dxi |
=å f (xi )Dxi |
+å f (xi )Dxi . |
a |
a |
c |
Переходячи до границі при max Dxi ® 0, одержимо співвідношення (2.7).
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
27
Якщо a < b < c, то на підставі властивостей 5 і 3 одержимо
c |
|
b |
c |
|
ò f (x)dx =ò f (x)dx +ò f (x)dx Þ |
|
|||
a |
|
a |
b |
|
b |
c |
c |
c |
b |
Þ ò f (x)dx =ò f (x)dx -ò f (x)dx = ò f (x)dx +ò f (x)dx.
a a b a c
Геометрична ілюстрація властивості. Якщо f(x) ³ 0 на відріз-
ку [a, b] і a < c < b, то площа S криволінійної трапеції на відрізку[a, b] дорівнює сумі площ S1 + S2 трапецій на відрізках [a, c] і [c, b] (рис. 2.2). £
y
y = f (x)
|
|
S1 |
|
S2 |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
0 a |
c |
b x |
Рис. 2.2
6. Якщо на відрізку [a, b], де a < b, виконується нерівність j(x) £ f(x), то
|
|
b |
b |
|
|
|
òj(x)dx £ ò f (x)dx. |
(2.8) |
|
|
|
a |
a |
|
|
w Знайдемо знак різниці |
|
|
|
b |
b |
b |
|
n |
ò f (x)dx - òj(x)dx = ò[ f (x) -j(x)]dx = lim |
å[ f (xi ) -j(xi )]Dxi ³ 0, |
|||
a |
a |
a |
max Dxi ®0 |
i =1 |
|
тому що f(xi) ³ j(xi) і Dxi ³ 0.
З останньої нерівності випливає формула (2.8). £
y
y = f (x)
y =j (x)
0 a |
b x |
Рис. 2.3
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
28
Геометрична ілюстрація властивості. Якщо 0 £ j(x) £ f(x), то площа криволінійної трапеції, обмеженої верхньою кривоюf(x), не менше площі, обмеженої нижньою кривою j(x) (рис. 2.3).
7.Якщо m і M - найменше й найбільше значення функції f(x) на відрізку
[a, b] і a < b, то
|
|
|
b |
|
|
|
m(b - a) £ ò f (x)dx £ M (b - a). |
(2.9) |
|
|
|
|
a |
|
w За умовою m £ f(x) £ M, на підставі властивості 7 маємо: |
|
|||
b |
b |
b |
b |
|
mòdx £ ò f (x)dx £ M òdx Þ m(b - a) £ ò f (x)dx £ M (b - a). £ |
||||
a |
a |
a |
a |
|
Геометрична ілюстрація властивості. Площа S криволінійної трапеції, обмеженої кривою f(x), не менше площі S1 прямокутника висотою m і не більше площі S2 прямокутника висотою M (рис. 2.4).
y |
|
|
|
|
|
y = f (x) |
|
|
|
S2 = M (b - a) |
M |
|
|
|
|
|
m |
S1 = m(b - a) |
|
0 |
a |
b |
x |
|
|
Рис. 2.4 |
|
Наслідок. Нехай функція f(x) неперервна на відрізку [- a, a]. Тоді
a |
ì |
a |
|
|
ï2ò f (x)dx, якщо f (x) - парна, |
||
ò f (x)dx = í |
0 |
|
|
-a |
ï |
0, |
якщо f (x) - непарна. |
|
î |
8. Теорема про середнє значення визначеного інтеграла.
Якщо функція f(x) неперервна на відрізку [a, b] і a < b, то існує хоча б одна точка с Î [a, b] така, що
b |
|
ò f (x)dx = f (c)(b - a) |
(2.10) |
a |
|
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
29
w Якщо m і M - найменше і найбільше значення функціїf(x) на відрізку [a, b] і a < b, то з властивості 7 випливає, що
|
1 |
b |
1 |
b |
|
m £ |
ò f (x)dx £ M Þ m £ m £ M , де m = |
ò f (x)dx. |
|||
b - a |
b - a |
||||
|
a |
a |
|||
|
|
|
Оскільки f(x) неперервна на відрізку [a, b], то вона приймає всі значення між m і M. Отже, при деякому значенні c Î [a, b] буде
|
1 |
b |
b |
|
f (c) = m = |
ò f (x)dx Þ ò f (x)dx = f (c)(b - a). £ |
|||
|
||||
|
b - a a |
a |
Геометрична ілюстрація властивості. Якщо f(x) ³ 0 на відрізку
[a, b], то знайдеться така точкас Î [a, b], що площа, обмежена кривою f(x), дорівнюватиме площі прямокутника з висотою f(с) (рис. 2.5).
y |
|
|
y = f (x) |
|
|
|
|
f (c) |
|
0 |
a |
c |
b |
x |
Рис. 2.5
Середнім значенням функції f(x) на відрізку [a, b] називається число:
|
1 |
b |
|
|
f (c) = |
ò f (x)dx. |
(2.11) |
||
b - a |
||||
|
a |
|
||
|
|
|
9.Значення визначеного інтеграла не залежить відпозначення змінної інтегрування:
b |
b |
|
ò f (x)dx =ò f (t)dt. |
(2.12) |
|
a |
a |
|
2.3. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА ЗІ ЗМІННОЮ ВЕРХНЬОЮ МЕЖЕЮ
Розглянемо інтеграл від функціїf(x) на відрізку [a, x], де a – фіксоване число, а x - змінне. Такий інтеграл буде функцією верхньої межі
x |
|
Ц(x) = ò f (t)dt. |
(2.13) |
a |
|
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
30
Теорема. Якщо f(x) - неперервна функція, а Ф(x) визначається за формулою (2.13), то Ф¢(x) = f(x), тобто похідна визначеного інтеграла зі змінною верхньою межею дорівнює значенню підінтегральної функції у точці диференціювання
y |
|
|
|
|
|
|
y = f (x) |
|
|
|
|
|
|
|
|
f (x ) |
|
|
Ф (x) |
|
DФ |
|
|
0 |
a |
x |
x |
x + Dx |
x |
Рис. 2.6
w Надамо аргументу x приросту Dx, тоді функція Ф(x) одержить приріст (рис. 2.6)
x+Dx |
x |
x+Dx |
Ц(x + Dx) - Ц(x)= ò f (t)dt -ò f (t)=dt |
ò=f (t)dt f (x)Dx, |
|
a |
a |
x |
|
x Î[x, x + Dx]. |
(2.14) |
(до останнього інтеграла застосували теорему про середнє значення визначеного інтеграла).
Обчислимо границю
¢ |
Ц(x + Dx) - Ц(x) |
|
|
Ц (x) = lim |
|
= lim f (x) = f (x). £ |
|
Dx |
|||
Dx ®0 |
Dx ®0 |
||
|
Теорема існування невизначеного інтеграла. Для будь-якої неперервної на відрізку [a, b] функції f(x) існує первісна й невизначений інтеграл
x
w Якщо f(x) неперервна на відрізку [a, b] і Ф (x) = ò f (t)dt, то
a
Ф¢(x) = f(x), тобто Ф(x) є первісною для f(x) на [a, b]. Але тоді існує невизначений інтеграл
x |
|
ò f (x)dx = Ц(x) + C = ò f (t)dt + C. £ |
(2.15) |
a
Формула (2.15) зв’язує невизначений інтеграл із визначеним інтегралом із змінною верхньою межею.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
31