- •ВСТУП
- •1. НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •Основні властивості невизначеного інтеграла
- •Таблиця невизначених інтегралів
- •1.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ
- •1.2.1. Безпосереднє інтегрування
- •1.2.2. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •1.2.3. Інтегрування частинами
- •1.4. ІНТЕГРУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •1.5. ІНТЕГРУВАННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •Питання для самоперевірки
- •2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •2.2. ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
- •2.4. ФОРМУЛА НЬЮТОНА-ЛЕЙБНІЦА
- •2.5. ЗАМІНА ЗМІННОЇ У ВИЗНАЧЕНОМУ ІНТЕГРАЛІ
- •2.7.1. Обчислення площ плоских фігур
- •2.7.2. Обчислення довжини дуги кривої
- •Обчислення довжини дуги кривої у полярних координатах
- •2.7.3. Обчислення об’ємів тіл
- •Обчислення об’єму тіла обертання
- •2.8. НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ
- •2.8.1. Інтеграли з нескінченними межами інтегрування
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів першого роду
- •2.8.2. Інтеграли від необмежених функцій
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів другого роду
- •2.10. ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ
- •Геометричний зміст подвійного інтеграла
- •Властивості подвійного інтеграла
- •Обчислення подвійного інтеграла
- •Питання для самоперевірки
- •3. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ І РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ПЕРШОГО ПОРЯДКУ
- •3.1.1. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь
- •3.1.4. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •3.1.5. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.6. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.7. Рівняння Бернуллі
- •Питання для самоперевірки
- •3.2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ
- •3.2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
- •Метод невизначених коефіцієнтів
- •Метод варіації довільних сталих
- •3.2.6. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків
- •Питання для самоперевірки
- •3.3. СИСТЕМИ ЗВИЧАЙНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ
- •3.3.1. Основні поняття
- •Питання для самоперевірки
- •3.4. РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.4.1. Основні поняття
- •3.4.2. Розв’язання різницевих рівнянь
- •Розв’язання різницевих рівнянь першого порядку
- •Розв’язання різницевого рівняння другого порядку
- •Питання для самоперевірки
- •4. РЯДИ
- •4.1. ЧИСЛОВІ РЯДИ
- •4.1.1. Збіжність і сума ряду
- •4.1.2. Найпростіші властивості збіжних рядів
- •4.1.3. Необхідна ознака збіжності ряду
- •4.1.4. Залишок ряду
- •4.1.5. Ряди з невід’ємними членами, критерій збіжності
- •4.2. ОЗНАКИ ЗБІЖНОСТІ ЧИСЛОВИХ РЯДІВ ІЗ НЕВІД’ЄМНИМИ ЧЛЕНАМИ
- •4.2.1. Інтегральна ознака Коші
- •4.2.2. Ознаки порівняння
- •4.2.3. Ознака Д’Аламбера
- •4.2.4. Радикальна ознака Коші
- •4.3. ЗНАКОПОЧЕРЕЖНІ РЯДИ
- •4.3.1. Абсолютна та умовна збіжність
- •4.3.2. Ознака Лейбніца
- •4.3.3. Властивості абсолютно збіжних рядів
- •Питання для самоперевірки
- •4.4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЯДИ
- •4.4.1. Область збіжності
- •4.4.2. Рівномірна збіжність функціонального ряду
- •4.4.3. Ознака Вейєрштрасса
- •4.4.4. Властивості рівномірно збіжних рядів
- •4.5. СТЕПЕНЕВІ РЯДИ
- •4.5.1. Означення степеневих рядів. Перша теорема Абеля
- •4.5.2. Радіус збіжності ряду
- •Формула Д’Аламбера
- •Формула Коші-Адамара
- •Розвинення у степеневий ряд деяких елементарних функцій
- •4.5.6. Застосування степеневих рядів
- •СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
► Унаслідок симетрії кривої досить обчислити довжину верхньої половини кардіоїди і подвоїти результат.
За формулою (2.31) маємо
p |
|
|
|
p |
|
|
|
p |
|
j |
|
|
|||
l = 2ò |
a2 (1+ cosj)2 + a2 sin2 j |
|
dj |
2a=ò |
|
|
|
dj 4aò =cos2 |
dj |
||||||
2(1 + cosj) |
|||||||||||||||
2 |
|||||||||||||||
0 |
|
|
|
|
0 |
|
|
0 |
|
|
|
||||
|
p |
j |
|
|
|
|
j |
|
p |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
= 4a òcos |
|
|
dj |
= 8a sin |
|
|
= 8a. < |
|
|
|
||||
|
2 |
|
2 |
|
|
|
|||||||||
0 |
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
2.7.3. Обчислення об’ємів тіл
Обчислення об’єму тіла за відомими площами паралельних перерізів
Нехай площа перерізу деякого тіла площиною, перпендикулярною до осі ox, подана у вигляді S = S(x), де xÎ[a, b]. Тоді об’єм частини тіла, укладеної між площинами x = a і x = b, обчислюється за формулою
b |
|
|
|
V = ò S(x)dx. |
(2.32) |
||
a |
|
|
|
w Для доведення цієї формули розіб’ємо тіло наn частин перпе- |
|||
ндикулярними до осі ox площинами x = xi |
(i = |
|
) , де a = x0 < x1 < |
0, n |
|||
< x2 <…< xn = b. |
|
|
|
a |
xi-1 |
b |
x |
xi |
|
Рис. 2.17
Замінимо об’єм елементарного шару, укладеного між площинами x = xi–1 і x = xi (рис. 2.17), об’ємом елементарного циліндра з площею основи S(xi) (xi–1 £ xi £ xi) і висотою Dxi: DVi = S(xi)Dxi. Сума об’ємів
n
усіх циліндрів Vn = åS(xi )Dxi є інтегральною сумою для функціїS(x)
i =1
на відрізку [a, b].
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
42
Границя цієї інтегральної суми дорівнює об’єму тіла
|
n |
b |
|
|
|
|
|
||
V = lim |
åS (xi )Dxi = ò S (x)dx. £ |
|
|||||||
max Dxi |
®0 i =1 |
a |
|
|
|
|
|
||
Приклад 2.11. Обчислити об’єм еліпсоїда |
x2 |
+ |
y2 |
+ |
z 2 |
=1 (рис. 2.18). |
|||
a2 |
b2 |
c2 |
|||||||
|
|
|
|
|
|
► У перерізі еліпсоїда площиною x = const (a £ x £ b) вийде еліпс із півосями: b1 = b1 - x2 a2 , c1 = c1 - x2 a 2 .
|
z |
|
c |
|
-a |
-b |
0 |
b |
|
|
y |
|
a |
-c x
Рис. 2.18. Еліпсоїд
Площа еліпса (див. приклад 2.4):
S (x) = р b1c1 = р bc(1 - x2 a2 ).
Об’єм еліпсоїда обчислимо за формулою (2.32)
a |
|
x |
2 |
|
|
x |
3 |
|
a |
|
4 |
|
|
V = рbc ò |
(1 - |
|
)dx |
р=bc(x - |
|
|
) |
= |
рabc (од.3). (2.33) |
||||
a |
2 |
3a |
2 |
-a |
|
||||||||
-a |
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
При b = c із формули (2.33) одержимо об’єм еліпсоїда обертання
V = |
4 |
р ab2 . |
(2.34) |
||
|
|
||||
3 |
|
|
|
||
При a = b = c = R із формули (2.34) одержуємо об’єм кулі |
|
||||
V = |
4 |
р R3 . < |
(2.35) |
||
|
|||||
3 |
|
|
Обчислення об’єму тіла обертання
Об’єм тіла, утвореного обертанням навколо осі Оx криволінійної трапеції, обмеженої неперервною на відрізку [a, b] кривою y= f(x), віссю Оx і прямими x = a і x = b, обчислюється за формулою
b |
|
Vx = р ò f 2 (x)dx. |
(2.36) |
a
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
43
wПерерізом тіла площиною x = const є коло, площа якого S(x) =
=pf.2(x). Підставляючи цей вираз у формулу(2.32), отримаємо фор-
мулу (2.36). £
Приклад 2.12. Обчислити об’єм тіла, утвореного обертанням навколо осі Оx фігури, обмеженої лініями y = 4x - x2 і y = 0 (рис. 2.19).
► Застосовуючи формулу (2.18), одержимо:
4 |
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
Vx = р ò(4x - x2 )2 dx = р ò(16x2 - 8x3 + x4 )dx = |
||||||||||||||
0 |
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
16 |
x |
3 |
- 2x |
4 |
|
x5 |
|
|
4 |
512 |
|
|||
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
||||||||||
= р( |
|
|
|
+ |
|
) |
|
= |
|
р . < |
||||
|
|
|
|
|
||||||||||
3 |
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
0 |
15 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
y = 4x - x2 |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
0 |
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 2.19
Зауваження. Якщо крива задана параметричними рівняннями (2.28), то об’єм тіла обертання навколо осі Оx обчислюється за формулою
b |
2 |
¢ |
|
|
Vx = р ò y |
(2.37) |
|||
|
(t)x (t)dt. |
a
Приклад 2.13. Обчислити об’єм тіла, утвореного обертанням навколо осі Оx еліпса x = acost, y = bsint, де 0 £ t £ p (еліпсоїд обертання).
► Об’єм обчислимо за формулою(2.37) з урахуванням симетрії
тіла:
0 p
Vx = -р ò(bsin t)2 a sin tdt = - р ab2 ò(1 - cos2 t)d cost =
p |
|
|
|
0 |
|
|||
= - р ab2 (cos t - |
cos3 t |
) |
|
p |
= |
4 |
р ab2 . < |
|
|
||||||||
|
|
|||||||
3 |
|
|
0 |
3 |
|
|||
|
|
Зауваження. Якщо криволінійна трапеція, що обмежена неперервною кривою x = j(y), віссю Оy і прямими y = c, y = d, обертається навколо осі Оy, то об’єм отриманого тіла обчислюється за формулою
d |
|
Vy = р òj2 ( y)dy. |
(2.38) |
c
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
44