Список питань: 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 16, 17, 21, 22, 23, 28, 29, 30,35, 36, 41, 42, 45, 52.

1. Зовнішньоторговельна угода як база банківських розрахункових операції.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки та євроінтеграції від 6 вересня 2001 р. № 201.  Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Регулюється міжнародними актами, правовими звичаями, рекомендаціями. Експортер — сторона, яка здійснює продаж товару (надання послуг) іноземному покупцеві з метою його вивезення з країни продавця за кордон. Імпортер — сторона, яка купує товар (надані послуги) в іноземного продавця і ввозить його в країну покупця. Суб’єкти – експортер та імпортер - мають бути здатними до його укладання. При складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі прямо в законі. Форма – проста письмова, якщо інше не передб. у міжн. договорі чи законі. Укладається двома мовами. Повноваження представника можуть випливати з доручення, статуту договорів.

Умови, які повинні бути передбачені в договорі, якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми: 1. Назва, № контракту, дата та місце його укладення. 2. Преамбула (сторони). 3. Предмет договору (товари,роботи,послуги). 4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). 5. Базисні умови поставки товарів (за Інкотермс) .6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). 7. Умови платежів (валюта, порядок та строки фінансових розрахунків ).8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг) 9. Упаковка та маркування. 10. Форс-мажорні обставини. 11. Санкції та рекламації (неналежні кількість, строки, внутрішньо тарна недостача, якість) . 12. Урегулювання спорів у судовому порядку (арбітражні). 13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При складанні контракту велике значення має правильне визначення валютно-фінансових і платіжних умов угоди, від яких залежить рентабельність зовнішньоторговельних операцій, своєчасне отримання платежу, виконання обов’язків за контрактом, страхування сторін від валютних ризиків.

2. Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів.

1. Валюта ціни і спосіб її визначення

Валюта ціни — це валюта, в якій визначається ціна контракту. При укладенні зовнішньоторговельного контракту ціна товару може бути зафіксована в будь-якій вільно конвертованій валюті: країни продавця, країни покупця або третьої країни.

Способи фіксації: 1. Тверда фіксація - установлені ціни не підлягають змінам під час виконання умов контракту (при відносній стабільності цін на світових ринках).2. Принцип визначення ціни (наприклад, на основі котирувань того чи іншого товарного ринку на день поставки), а сама ціна встановлюється в процесі виконання угоди (тенденція до підвищення ринкових цін на товар). 3. Встановлення рухливої ціни - ціна твердо фіксується в момент укладення контракту, проте може бути переглянута, якщо узгоджені сторонами показники знизилися (наприклад, індекс цін, світова ціна тощо) на більшу величину, ніж про це обумовлено в контракті. 4. Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат розраховується в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін ціноутворюючих елементів, (зокрема витрат виробництва), під час виконання контракту. 5. Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі.

на окремі види товарів встановлено спеціальні валюти (долар США, фунт стерлінг)

2) Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зобов’язання покупця (імпортера). Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж - у валюті країни-імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в контракті вказується курс перерахунку першої на другу (або за паритетом, який фіксується МВФ на базі СДР, або за ринковим курсом валют). умови перерахунку: курс, час,

3) Умови платежу (Форми розрахунку, обслуговуючі банки, розрахункові інструменти, спосіб гарантування поставок, строки). На умовах негайного платежу або оплати в розстрочку. Виділяють дві додаткові платіжні умови - комбінований платіж і кредит з опціоном негайного платежу (похідні).

Негайний платіж (максимальний строк перевірки документів у банку — сім днів): 1. після отримання підтвердження про закінчення відвантаження товару в порту відправлення; 2. при врученні імпортеру комплекту товарних документів з наданням для оплати кількох пільгових днів і годин; 3. при прийманні товару імпортером у порту призначення.

Розстрочка платежу передбачає взаємозв’язок торговельної та кредитної угод. Закінчення торговельної операції збігається з початком кредитної угоди, яка, у свою чергу, буде завершена погашенням підприємством-боржником заборгованості за позичкою. Особливість розстрочки платежу в тому, що угода позики не є головною метою. Вона лише супроводжує угоду з купівлі-продажу товару.

Формою розрахунків є способи оформлення, передання й оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, які використовуються в міжнародній комерційній і банківській практиці. Основними формами розрахунків, які використовуються в міжнародній торгівлі, є документарний акредитив та документарне інкасо, банківський переказ, платіж на відкритий рахунок та авансові платежі.