45. Форфейтингове кредитування: сутність, переваги та недоліки, особливості у міжнародній практиці

Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати.

Форфейтинг (від фр. forfait — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель), у кредитора на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання про відмову (форфейтинг) від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання боргу з боржника. Тобто покупець цих вимог бере на себе комерційні ризики, пов’язані з неплатоспроможністю імпортерів, без права регресу цих документів на колишнього власника. Форфейтер не має права подавати будь-які претензії до експортера у разі неплатежу імпортера. Форфейтер бере на себе фактично всі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог, наприклад, за відповідність товару умовам договору. Купівля зворотного документа здійснюється звичайно зі знижкою.

Форфейтинг застосовується: у фінансових операціях — з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань; в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

Специфікою форфейтингу є його неоднозначний характер. Це кредитно-вексельна угода, пов’язана з розрахунками в іноземній валюті, а тому необхідне одночасне дослідження правових аспектів як кредитних відносин, так і вексельного обігу та валютного регулювання.

Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог.

Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:

- існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;

- незадоволеність кредитоспроможністю покупця;

- незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.

Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає (див. рис. 7.8), що експортер виконав свої зобов’язання за контрактом і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера шляхом їх продажу з метою отримання готівкових коштів.

Рис. 7.8. Схема форфейтингові операції

Форфейтинг — одна з форм короткострокового й середньострокового кредитування (від 6 місяців до 5-6 років) зовнішньоторговельних угод у формі придбання банком платіжних зобов'язань, поданих у формі векселів, без права зворотної вимоги до продавця.

Предметом угоди форфейтування є дебіторська заборгованість покупців товарів, як правило, у формі переказних чи простих векселів. Використання векселів як форфетованих платіжних зобов'язань зумовлене їх широким застосуванням у кредитуванні торговельних операцій, простотою оформлення, уніфікованістю й стандартизованістю вексельного обігу в більшості країн світу. Рахунки дебіторів і розстрочки платежів, які використовуються при акредитивній формі розрахунків, також можуть бути предметом угоди форфейтування, але ці документи застосовуються значно рідше.

Якщо імпортер не є першокласним позичальником, який користується безсумнівною репутацією, будь-яка заборгованість, що форфейтується, обов'язково має гарантуватися у формі авалю або безумовної безвідкличної банківської гарантії, прийнятної для форфейтера. Виконання цієї умови є особливо важливим, якщо розглядати угоду як незворотну, тому що у випадку неплатежу з боку боржника форфейтер може покластися тільки на цю форму банківської гарантії як на свою єдину гарантію.

Етапи проведення форфейтингової операції

І етап. Підготовка операції - експортер визначає вимоги форфейтера до гарантії, можливий розмір дисконту до завершення операції з імпортером. А форфейтер розглядає заявку експортера, збирає інформацію про можливу операцію; проводить кредитний аналіз; визначає тверду ціну.

ІІ етап. Документальне оформлення операції - досягнення попередньої домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди.

ІІІ етап. Підписання угоди. Експортер готує серію переказних векселів або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця, отримує гарантію або аваль на свої векселі.

Після його підписання учасники угоди повинні виконати взаємні зобов'язання: форфейтер — придбати векселі за фіксованою процентною ставкою, а експортер — надати такі векселі. Таким чином, у результаті цієї угоди складається така ситуація:

1. Форфейтер втрачає право регресу до експортера і отримує вкладені кошти в міру погашення покупцем простих чи переказних векселів.

2. Покупець отримує кредит строком до 5 років.

3. Експортер відразу отримує кошти від обліку простих чи переказних векселів.

Переваги використання форфейтингу експортерами:

- не існує ризику процентних ставок;

- відсутність політичного ризику та ризику неплатежу;

- відсутність витрат на інкасування боргу;

- усунення валютних ризиків;

- звільнення експортера від боргів, які мають бути сплачені іноземним покупцем;

- поліпшення стану ліквідності експортера, оскільки він негайно отримує готівку;

- зростання шансів експортера отримати банківську позику, оскільки форфейтинг не впливає на інший кредит, що надається банком;

- зменшення можливості втрат, пов'язаних з частковим державним або приватним страхуванням, і можливих ускладнень з ліквідністю, неминучих у період пред'явлення застрахованих раніше вимог;

- відсутність ризиків, пов'язаних зі зміною фінансового становища боржника;

- відсутність ризиків і витрат, пов'язаних з діяльністю кредитних органів і стягненням грошей за векселями та іншими платіжними документами;

- звільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

- простота документації та швидкість її оформлення;

- перетворення операції поставки з відстроченим платежем на операцію з готівковим розрахунком.

Основним недоліком форфейтингу є його вартість — це досить дорогий вид банківських послуг, що пояснюється ризикованістю цієї операції для форфейтера. Але, використовуючи форфейтування, підприємство-експортер керується стратегічними міркуваннями, згідно з якими форфейтування може виявитись дуже вигідним для нього.

Залежно від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується, як правило, від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках — до 7 років. Існують обмеження по мінімальному розміру форфейтирування. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги — з банківською гарантією.