- •1. Зовнішньоторговельна угода як база банківських розрахункових операції.
- •2. Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів.
- •7. Переваги та недоліки авансової форми розрахунків. Види авансових платежів.
- •8. Сутність розрахунків у формі відкритого рахунку
- •9. Авансова форма розрахунку.
- •11, Типи операцій інкасо: чистий та документарний.
- •12. Сутність розрахунків у формі документарного інкасо. Рух документів при різних типах документарного інкасо.
- •16. Сутність документарного акредитиву як форми розрахунків та її специфічні особливості.
- •17. Переваги акредитивної форми розрахунків для її учасників та механізм акредитивної угоди
- •21. Основні форми документарних акредитивів в міжнародній практиці
- •22. Види акредитивів у міжнародній банківській практиці.
- •23. Розрахунки акредитивами при проведенні посередницьких операцій.
- •28. Сутність механізму банківської гарантії та механізм її надання. Способи виставлення банківської гарантії.
- •29. Типи гарантій, що використовуються в міжнародній банківській справі.
- •30. Сутність міжнародного кредиту. Критерії класифікації та форми.
- •35. Сутність лізингу та його економічне значення
- •36.Основні види лізингових операцій. Фінансовий та оперативний лізинг
- •41. Сутність операції факторингу та його специфіка при здійсненні операцій на міжнародних ринках.
- •42. Основні види факторингових операцій в міжнародній практиці
- •45. Форфейтингове кредитування: сутність, переваги та недоліки, особливості у міжнародній практиці
42. Основні види факторингових операцій в міжнародній практиці
Факторинг (від англ. factor — агент, посередник) — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці у 50-х роках.
Факторингова операція — це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступленням банкові клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта, тобто одержанням коштів за платіжними документами (без права зворотної вимоги до клієнта).
Мета факторингу — усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції.
Перевагами використання факторингу є:
- можливість розширення обсягу торговельних угод;
- використання додаткового джерела фінансування;
- економія управлінських видатків.
Негативні моменти використання факторингу:
- експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;
- може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;
- в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.
У міжнародній торгівлі застосовуються чотири моделі факторингу:
див. питання 45
Види факторингу:
Прямий — в операції бере участь лише один фактор — з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав факторингову угоду.
Опосередкований — в операції беруть участь два фактори: 1) з експорту в країні експортера та 2) з імпорту в країні імпортера.
Розкритий — операція, в якій покупцеві повідомляється про факторингову угоду.
Нерозкритий — операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжному покупцеві не повідомляється про неї.
Конвенційний — універсальна система фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та ін. За клієнтом зберігається тільки виробнича функція. Така система дає змогу підприємству-клієнту скорочувати витрати виробництва і реалізації продукції. Таке факторингове обслуговування звичайно здійснюється з "дисконтуванням фактур". Це означає, що банк купує у свого клієнта право на одержання грошей від покупців, при цьому відразу ж зараховує на його рахунок близько 80 % вартості відвантаженого товару, а іншу частину суми — в обумовлений термін незалежно від надходження грошей від дебітора. По суті це кредит під відвантажені товари, за які клієнт сплачує визначений процент.
Конфіденційний — обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей та ін. Він є формою надання постачальникові — клієнту факторингу — кредиту під відвантажені товари, а покупцеві — клієнту факторингу — платіжного кредиту. За проведення факторингових операцій клієнти вносять передбачену в договорі на обслуговування плату, що за своїм економічним змістом є процентом за кредит.