- •ВСТУП
- •1. НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •Основні властивості невизначеного інтеграла
- •Таблиця невизначених інтегралів
- •1.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ
- •1.2.1. Безпосереднє інтегрування
- •1.2.2. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •1.2.3. Інтегрування частинами
- •1.4. ІНТЕГРУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •1.5. ІНТЕГРУВАННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •Питання для самоперевірки
- •2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •2.2. ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
- •2.4. ФОРМУЛА НЬЮТОНА-ЛЕЙБНІЦА
- •2.5. ЗАМІНА ЗМІННОЇ У ВИЗНАЧЕНОМУ ІНТЕГРАЛІ
- •2.7.1. Обчислення площ плоских фігур
- •2.7.2. Обчислення довжини дуги кривої
- •Обчислення довжини дуги кривої у полярних координатах
- •2.7.3. Обчислення об’ємів тіл
- •Обчислення об’єму тіла обертання
- •2.8. НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ
- •2.8.1. Інтеграли з нескінченними межами інтегрування
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів першого роду
- •2.8.2. Інтеграли від необмежених функцій
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів другого роду
- •2.10. ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ
- •Геометричний зміст подвійного інтеграла
- •Властивості подвійного інтеграла
- •Обчислення подвійного інтеграла
- •Питання для самоперевірки
- •3. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ І РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ПЕРШОГО ПОРЯДКУ
- •3.1.1. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь
- •3.1.4. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •3.1.5. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.6. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.7. Рівняння Бернуллі
- •Питання для самоперевірки
- •3.2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ
- •3.2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
- •Метод невизначених коефіцієнтів
- •Метод варіації довільних сталих
- •3.2.6. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків
- •Питання для самоперевірки
- •3.3. СИСТЕМИ ЗВИЧАЙНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ
- •3.3.1. Основні поняття
- •Питання для самоперевірки
- •3.4. РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.4.1. Основні поняття
- •3.4.2. Розв’язання різницевих рівнянь
- •Розв’язання різницевих рівнянь першого порядку
- •Розв’язання різницевого рівняння другого порядку
- •Питання для самоперевірки
- •4. РЯДИ
- •4.1. ЧИСЛОВІ РЯДИ
- •4.1.1. Збіжність і сума ряду
- •4.1.2. Найпростіші властивості збіжних рядів
- •4.1.3. Необхідна ознака збіжності ряду
- •4.1.4. Залишок ряду
- •4.1.5. Ряди з невід’ємними членами, критерій збіжності
- •4.2. ОЗНАКИ ЗБІЖНОСТІ ЧИСЛОВИХ РЯДІВ ІЗ НЕВІД’ЄМНИМИ ЧЛЕНАМИ
- •4.2.1. Інтегральна ознака Коші
- •4.2.2. Ознаки порівняння
- •4.2.3. Ознака Д’Аламбера
- •4.2.4. Радикальна ознака Коші
- •4.3. ЗНАКОПОЧЕРЕЖНІ РЯДИ
- •4.3.1. Абсолютна та умовна збіжність
- •4.3.2. Ознака Лейбніца
- •4.3.3. Властивості абсолютно збіжних рядів
- •Питання для самоперевірки
- •4.4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЯДИ
- •4.4.1. Область збіжності
- •4.4.2. Рівномірна збіжність функціонального ряду
- •4.4.3. Ознака Вейєрштрасса
- •4.4.4. Властивості рівномірно збіжних рядів
- •4.5. СТЕПЕНЕВІ РЯДИ
- •4.5.1. Означення степеневих рядів. Перша теорема Абеля
- •4.5.2. Радіус збіжності ряду
- •Формула Д’Аламбера
- •Формула Коші-Адамара
- •Розвинення у степеневий ряд деяких елементарних функцій
- •4.5.6. Застосування степеневих рядів
- •СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Використовуємо початкові умови. Оскільки y(0) = 0 , то із (**) отримаємо C2 =1. За умовою y'(0) = 2, тоді з (*) отримуємо С1 = 2.
Таким чином, маємо: - |
1 |
= 2x +1 Þ y = |
2x |
|
– шуканий час- |
|
2x + 1 |
||||
|
y -1 |
|
тинний розв’язок. <
3.2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
Диференціальне рівняння другого порядку називаєтьсялінійним,
якщо воно містить шукану функціюу і її похідні y' і y" |
в першому |
|||||||
степені і не містить їх добутків. |
|
|
|
|
||||
Загальний вигляд такого рівняння: |
|
|||||||
|
|
|
d 2 y |
+ p(x) |
dy |
+ q(x) y = f (x), |
(3.34) |
|
|
|
|
dx2 |
dx |
||||
|
|
|
|
|
|
|
||
де p(x), |
q(x), f (x) – функції змінної х. |
|
||||||
Якщо |
f (x) ¹ 0, |
то рівняння |
(3.34) |
називається неоднорідним. |
||||
Якщо |
f (x) = 0, |
то рівняння |
(3.34) |
набуває вигляду |
|
|
d 2 x |
+ p(x) |
dy |
+ q(x) y |
= 0 |
(3.35) |
|
dx 2 |
dx |
||||
|
|
|
|
|
||
і називається однорідним. |
|
|
|
|
p(x) і q(x) сталі, |
|
Якщо в рівняннях (3.34) або (3.35) коефіцієнти |
||||||
відповідно дорівнюють р і q, то отримані рівняння: |
|
|||||
|
y¢¢ + py¢ + qy = f (x), |
|
(3.36) |
|||
|
|
y¢¢ + py¢ + qy = 0 |
|
(3.37) |
називаються лінійними диференціальними рівняннями другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
Лінійне однорідне рівняння (3.35) має такі властивості:
Теорема 1. Сума двох розв’язків однорідного лінійного рівняння (3.35) теж є розв’язком цього рівняння
w Припустимо, що y1 (x) і y2 (x) |
– розв’язки рівняння (3.35), це |
|||||||
означає, що виконуються тотожності: |
|
|
|
|||||
|
|
y1¢¢+ p(x)y1¢ + q(x)y1 = 0, |
|
|
||||
|
|
¢¢ |
¢ |
|
|
|
|
|
|
|
y2 |
+ p(x)y2 + q(x)y2 = 0. |
|
|
|||
Складемо почленно ці тотожності, дістанемо |
|
|
||||||
(y + y |
2 |
)² + p(x )(y + y |
2 |
)¢ |
+ q(x )(y + y |
2 |
)= 0. |
|
1 |
|
1 |
|
1 |
|
Це означає, що функція ( y1 + y2 ) задовольняє рівняння (3.35). £
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
79
Теорема 2. Якщо y1 – розв’язок лінійного однорідного рівняння (3.35) і С1 – довільне стале, то C1 y1 теж є розв’язком цього рівняння (3.35)
w Знайдемо першу і другу похідні функції C1 y1:
(C1 y1 )' = C1 y1 , (C1 y1 )" = C1 y''1.
Підставивши функцію C1 y1 в ліву частину рівняння (3.35) і скориставшись тим, що
y1¢¢ + p(x)y1¢ + q(x)y1 = 0,
отримаємо
(C1 y1 )" + p(x)(C1 y1 )' + q(x)(C1 y1 )= C1 y"1 + p(x)C1 y'1 + q(x)C1 y1 = = C1 ( y'1 + p(x) y'1 + q(x) y1 ) = C1 × 0 = 0.
Це означає, що функція C1 y1 задовольняє рівняння (3.35). £ Наслідок. Якщо y1 і y2 – розв’язки лінійного однорідного рів-
няння (3.35), то C1 y1 і C2 y2 – розв’язки цього рівняння. Отже, і вираз y = C1 y1 + C2 y2 є розв’язком цього рівняння.
Надалі нам знадобиться поняття лінійної залежності та незалежності функцій.
Дві функції y1 і y2 називаються лінійно залежними, якщо їх відношення y2 / y1 є сталою величиною. В іншому випадку функції y1 і y2 називаються лінійно незалежними.
Наприклад, функції y1 = x, y2 = 3x лінійно залежні, а функції
y1 = x, y2 = x +1 лінійно незалежні.
Від того, лінійно залежні чи лінійно незалежні функціїy1 і y2, залежить відповідь на питання: чи є функція y = C1 y1 + C2 y2 загальним розв’язком рівняння (3.35).
Теорема 3. Якщо y1 і y2 – лінійно незалежні розв’язки лінійного однорідного диференціального рівняння(3.35), то функція
yодн = С1 y1 + C2 y2
є загальним розв’язком цього рівняння
Приклад 3.15. Знайти загальний розв’язок рівняння y¢¢ - 3y¢ + 2 y = 0,
якщо відомо, що y1 = e x і y2 = e2x – частинні розв’язки цього рівняння.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
80
► Дане рівняння є лінійним однорідним. Оскільки
y |
2 |
= |
e2 x |
= e x |
|
y1 |
e x |
||||
|
|
не є постійним числом, то ці розв’язки є лінійно незалежними. Тому y(x)= C1ex + C2e2 x ,
де С1 і С2 – довільні сталі, є загальним розв’язком рівняння. <
Що стосується розв’язку неоднорідного рівняння(3.34), то має місце така теорема.
Теорема 4. Загальний розв’язок неоднорідного рівняння(3.34) дорівнює сумі загального розв’язку відповідного однорідного рівняння (3.35) і якого-небудь частинного розв’язку даного рівняння (3.34). Якщо
yодн = С1 y1 (x)+ C2 y2 (x)
є загальним розв’язком рівняння(3.35), а y є яким-небудь частинним розв’язком неоднорідного рівняння (3.34), то
y= С1 y1 (x)+ C2 y2 (x)+ y
єзагальним розв’язком неоднорідного рівняння (3.34)
Таким чином, щоб знайти загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння другого порядку, треба спочатку знайти загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння і додати до нього якийнебудь частинний розв’язок заданого рівняння.
З іншого боку, щоб знайти загальний розв’язок однорідного рівняння, треба мати два частинні лінійно незалежні розв’язки цього рівняння. Для випадку, коли р(х) і q(x) не є сталими, знаходження таких частинних розв’язків– складна задача. Порівняно легко знайти такі розв’язки, коли р і q – сталі.
3.2.4. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
Загальним розв’язком лінійного однорідного рівняння зі сталими коефіцієнтами (3.37) є функція
у = С1 у1 + С2 у2 ,
де у1 та у2 – два лінійно незалежні частинні розв’язки цього рівняння.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
81
Для знаходження одного з частинних розв’язків припустимо, що
у = еkх ,
де k – деяке стале, є розв’язком рівняння (3.37).
З’ясуємо, при яких значеннях k показникова функція у = еkх |
буде |
|||
розв’язком рівняння (3.37). Для цього знайдемо |
|
|
|
|
|
y¢ = kekx , y¢¢ = k 2 ekx |
|
|
|
і підставимо y, y¢ |
і y¢¢ в ліву частину рівняння (3.37). У результаті |
|||
підстановки отримаємо вираз |
|
|
|
|
k 2ekx + pkekx + qekx = ekx (k 2 + pk + q). |
(3.38) |
|||
Щоб y = e kx |
задовольняло рівнянню(3.37), |
потрібно, |
щоб |
ви- |
раз (3.38) тотожно дорівнював нулю. Оскільки ekx |
¹ 0 , то другий спів- |
множник повинен дорівнювати нулю. Отже, ті значення k, які задовольняють рівняння
k 2 + pk + q = 0, |
(3.39) |
придатні для складання частинного розв’язку y = ekx. |
|
Рівняння (3.39) називається характеристичним |
щодо рівнян- |
ня (3.37).
Щоб одержати характеристичне рівняння (3.39), досить замінити в рівнянні (3.37) похідні відповідними степенями невідомого k.
Якщо дійсне число k є коренем характеристичного рівняння, то e kx – частинний розв’язок рівняння (3.37). Пошук іншого частинного розв’язку, лінійно незалежного від першого, залежить від виду характеристичного рівняння.
При розв’язанні характеристичного рівняння можуть зустрітися три випадки: корені характеристичного рівняння дійсні і різні, корені рівні, немає дійсних коренів.
Теорема 1. Нехай характеристичне рівняння (3.39) має дійсні корені k1 і k2 , причому k1 ¹ k2 . Тоді загальний розв’язок рівняння (3.37) має вигляд
y = C1ek1 x + C2 ek 2 x ,
де C1 та C2 – довільні сталі
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
82
Теорема 2. Якщо характеристичне рівняння(3.39) має два рівні дійні корені k1 = k2 = k, то загальний розв’язок рівняння (3.37) має вигляд
y = C1ekx + C2 xekx ,
де C1 та C2 – довільні сталі
Теорема 3. Якщо характеристичне рівняння(3.39) не має дійсних коренів, то загальний розв’язок рівняння(3.37) має вигляд
|
|
|
|
|
|
|
y = C eax sin bx + C |
2 |
eax cos bx, |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
де |
|
a = - p / 2, |
|
|
b = |
q - p 2 / 4 |
, C та C |
2 |
– довільні сталі |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|||
w Нехай корені характеристичного рівняння(3.39) дійсні і різні, |
||||||||||||||||||
тобто k |
¹ k |
. |
Тоді y |
= ek1x |
та y |
2 |
= ek2 x |
є |
|
лінійно незалежними |
||||||||
1 |
2 |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
розв’язками, оскільки вони задовольняють рівнянню і |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
y2 |
= |
ek 2 |
= e( k2 -k1 ) x ¹ const. |
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
ek1 |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Звідси і з теореми 3 п. 3.2.3 випливає, що загальний розв’язок рівняння (3.37) має вигляд
y = C1ek1 x + C2ek 2 x .
Таким чином, для випадку, коли характеристичне рівняння має два дійсні корені, теорема доведена.
Для двох інших випадків теорема доводиться аналогічно. £
Приклад 3.16. Знайти загальні розв’язки рівнянь:
а) y¢¢ + 2 y¢ -15 y = 0; б) y¢¢ -10 y¢ + 25 y = 0; в) y¢¢ - 4 y¢ +13 y = 0.
► а) складаємо характеристичне рівняння k 2 + 2k -15 = 0.
Коренями цього рівняння є два дійсні числа k1 = -5 і k2 = 3. Тому загальний розв’язок має вигляд
y = C1e-5 x + C2 e3 x ;
б) складаємо характеристичне рівняння k 2 -10k + 25 = 0.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
83
Розв’язуючи це рівняння, одержимо k1 = k2 = 5. Оскільки корені рівні, то загальний розв’язок
y = (C1 + C2 x)e5 x ;
в) характеристичне рівняння
k 2 - 4k +13 = 0
не має дійсних коренів. Обчислимо відповідні α та β:
a = - p / 2 = 4 / 2 = 2, b = q - p2 / 4 = 13 -16 / 4 = 3.
Звідси маємо загальний розв’язок:
y = e2 x (C1 cos 3x + C2 sin 3x). <
Приклад 3.17. Знайти частинний розв’язок рівняння y¢¢ + 4 y¢ + 4 y = 0,
що задовольняє початкові умови y(0) = 4, y¢(0) = 0.
► Загальний розв’язок даного рівняння має вигляд y = (C1 + C2 x)e-2 x .
Скористаємося початковими умовами для визначення довільних сталих С1 та С2 . Знаходимо похідну загального розв’язку:
y¢ = -2C1e-2 x + C2 e-2 x - 2C2 xe-2 x .
Підставивши x = 0 |
та y = 4 в загальний розв’язок, одержимо |
|||||
C1 = 4. |
|
|
¢ |
|
¢ |
|
Підставивши x = |
0 |
та y |
= 0 в знайдений вираз для |
|||
|
y , одержимо |
|||||
|
|
|
0 = 2C1 + C2 , |
|
||
звідки C2 = 8. Отже, |
y = 4e-2x + 8xe-2x – частинний |
розв’язок, що |
||||
задовольняє заданим початковим умовам. < |
|
3.2.5. Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
Нехай потрібно знайти загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
y¢¢ + py¢ + qy = f (x). |
(3.40) |
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
84