Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Частина 3 навчальний посібник.pdf
Скачиваний:
139
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
976.3 Кб
Скачать

2.8.2. Інтеграли від необмежених функцій

Нехай функція f(x) неперервна на інтервалі [a; b), а при x = b або не визначена, або обертається в нескінченність (рис. 2.21). Невласний інтеграл другого роду визначається таким способом:

b

 

b -e

 

ò f (x)dx = lim

ò f (x)dx.

(2.44)

a

e ®+0

a

 

 

 

Якщо границя, що стоїть праворуч, існує, то невласний інтеграл називається збіжним, в іншому разі він називається розбіжним.

y

y

y = f (x)

y = f (x)

0 a

b - e

b x 0 a

c - e1 c c + e2

b x

 

Рис. 2.21

 

Рис. 2.22

 

Якщо функція f(x) має розрив у точці x = a, то за означенням

 

b

 

b

 

 

 

ò f (x)dx = lim

ò f (x)dx.

(2.45)

 

a

e ®+0

a +e

 

 

 

 

 

 

Якщо функція f(x) розривна в точці x = c (рис. 2.22), то

 

b

 

с -e1

 

b

 

ò f (x)dx = lim

ò f (x)dx + lim

ò f (x)dx.

(2.46)

a

e1 ®+0

a

e 2 ®+0

c +e 2

 

 

 

 

Якщо обидві границі в правій частині формули(2.46) існують і скінченні, то інтеграл називають збіжним, інакше – розбіжним.

Приклад 2.20

1

 

dx

 

 

 

1-e

 

dx

 

 

 

 

10-e = lim[arcsin(1-e )- arcsin0]=

р

 

ò

 

 

 

= lim ò

 

 

 

= limarcsinx

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

2

1- x

2

1- x

2

0

 

 

e®0

0

 

 

e®0

 

e®0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтеграл збігається. <

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

49

Приклад 2.21

 

2

 

 

dx

 

 

2

d ln x

= lim ln ln x

 

12+e

= lim[ln ln 2 - ln ln(1+ e)]= +¥.

 

 

 

= lim

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

òx ln x e®0 ò

ln x

e®0

 

 

 

 

 

e®0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1+e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтеграл розбігається. <

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 2.22

0-e1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

dx

 

 

 

 

-1/3

 

 

 

1

 

-1/3

 

3

 

 

2/3

 

0-e

 

 

3

 

2/3

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ò

 

 

 

 

 

= lim

ò

x

 

dx+ lim

ò

x

 

 

dx = lim

 

 

x

 

 

 

- 1

+ lim

 

 

x

 

 

e

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 x

 

 

e ®0

 

 

 

e

®0

 

 

 

 

e ®0

2

 

 

 

 

 

1

e

®0

2

 

 

 

 

2

 

 

 

 

-1

 

 

 

0+e2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-1

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

2

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

3

 

íì lim [(- e1

2)/ 3 -1]+ lim [1 - e22 / 3 ]ýü =

3

(-1 +1) = 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

îe1 ®0

 

 

 

 

 

e 2 ®0

þ 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтеграл збігається. < Для невласних інтегралів другого роду застосовують ознаки по-

рівняння, аналогічні ознакам порівняння для інтегралів першого роду.

Ознаки порівняння для невласних інтегралів другого роду

 

Теорема

3. Нехай приxÎ[a; b)

виконується

нерівність

 

 

0 £ f(x) £ j(x), а при x = b функції f(x) і j(x) мають розрив.

 

 

Тоді:

 

 

 

 

 

 

b

 

b

 

 

 

 

1) якщо òj(x)dx збігається, то ò f (x)dx також збігається;

 

 

a

 

a

 

 

 

 

b

 

 

b

 

 

 

2) якщо ò f (x)dx розбігається, то òj(x)dx також розбіга-

 

 

a

 

 

a

 

 

 

ється

 

 

 

 

 

Якщо підінтегральна функція змінює знак, то застосовують

теорему 4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 4. Нехай f(x) знакозмінна на [a; b) і розривна в точ-

 

 

 

 

b

 

 

 

ці b. Тоді

якщо збігається

інтегралò| f (x) | dx ,

то збіга-

 

 

 

b

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ється й

інтеграл ò f (x)dx ,

який

називається абсолютно

 

 

збіжним

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зауваження. Аналогічні теореми можна сформулювати і для

невласних інтегралів (2.45), (2.46).

 

 

 

 

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

e

- x

dx

 

 

 

 

Приклад 2.23. Дослідити збіжність інтеграла ò

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

x

 

 

 

► Підінтегральна функція має розрив приx = 0. На інтервалі

(0; 1] виконується нерівність e- x /

 

<1/

 

 

. Обчислимо інтеграл

x

x

1

dx

1

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ò

 

= lim ò x-

 

dx = lim 2

 

 

1e

= 2 lim (1 -

 

 

) = 2.

 

 

 

x

 

e

 

2

 

 

 

 

x

0

 

 

e ®0 0+e

 

e ®0

 

 

 

e ®+0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки інтеграл збігається, то за теоремою 3 збігається і даний

інтеграл. <

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 x sin 4xdx

Приклад 2.24. Дослідити збіжність інтеграла ò

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 - x

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

► Підінтегральна функція знакозмінна і має розрив приx = 1, тому для дослідження збіжності інтеграла скористаємося теоремою4.

На інтервалі [0, 1) виконується нерівність:

x

sin 4x

 

 

£

 

x

 

 

 

 

 

1 - x2

1 - x2

 

 

Обчислимо невласний інтеграл від більшої функції.

1

 

xdx

 

 

 

1

 

1-e

 

-

1

 

 

1

1

 

 

 

 

= -

lim

 

(1 - x2 )

2

d (1 - =x2 )

-

lim 2(1 - =x2 )

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

1 - x

 

0

 

ò

 

 

2

 

 

 

e ®0

ò

 

 

 

 

 

 

e ®0

.

1-e

0

= -lim(1 - (1 - e )2 -1) =1.

e ®0

Оскільки цей інтеграл існує, то за теоремою 3 існує і невласний

 

 

 

1

 

x sin 4x

 

dx теж існує, але тоді за

інтеграл від меншої функції,

тобто ò

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 - x

2

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

1

x sin 4xdx

 

 

 

 

 

 

теоремою 4 існує й інтеграл ò

 

 

 

 

 

,

 

який є абсолютно збіжним. <

 

 

 

 

 

 

1 - x

2

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.9. ПРИКЛАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА В ЕКОНОМІЦІ

1. Нехай V, D і Р - функції відповідно витрат, доходу та прибутку, які залежать від кількості х виробленої продукції або від часу t її виробництва, а V', D' і Р' - функції маргінальних витрат, доходу та прибутку відповідно.

Тоді зміни вказаних величин при зростанні виробництва продукції від а одиниць до b обчислюють за формулами

b

b

b

òV ¢(x)dx =V (b) - V (a), òD¢(x)dx = D(b) - D(a), òP¢(x)dx = P(b) - P(a).

a

a

a

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

51

Приклад 2.25. Якщо функція маргінальних витрат виробництвах одиниць продукції за певний час має виглядV ¢(x) = 50 - 0,02x, то зростання витрат виробництва (у гривнях) при збільшенні випуску продукції від 100 до 120 одиниць обчислюється за формулою

120

120

120

ò V ¢(x)dx = ò (50 - 0,02x)dx = (50x - 0,01x2 )

= 56 (грн.)

100

100

100

2.Якщо V(t), D(t) і Р(t) - вказані вище функції, які змінюються з часом t, то Р(t) = D(t) - V(t), і загальний прибуток за часT обчислюють за формулою

T

T

P(T ) = òP¢(t)dt = ò(D¢(t) - V ¢(t))dt.

0

0

3. Коефіцієнт нерівномірності

розподілу доходу. Нехай функція

у = f(х) описує залежність частки сукупного доходу у, одержану ча-

стиною х усього населення, її

графік називають кривою Лоренца

(рис. 2.23). Якщо при х = 0,2 маємо у = 0,6, то це означає, що 20 % населення володіють 60 % загального доходу країни. При рівномірному (досконалому) розподілі доходів крива Лоренца вироджується у пряму - бісектрису ОА.

y

1

A

 

B

C

0

Рис. 2.23

1 x

 

 

Тому відношення L площі фігури S2 між бісектрисою ОА і кривою Лоренца до площі S1 трикутника ОАС характеризує ступінь нерівномірності розподілу доходів населення. Коефіцієнт L при цьому називають

коефіцієнтом нерівномірності розподілу доходів, коефіцієнтом Лоренца або коефіцієнтом Джіні. Зрозуміло, що

L= S2 = 21ò(x - f (x))dx.

S1 0

Очевидно, що 0 £ L £ 1. Значення L = 0 відповідає досконалому розподілу доходів.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

52

Приклад 2.26. За даними дослідження розподілу доходів певної держави крива Лоренца описується рівнянняму = 0,99х2 + 0,01x. Тоді коефіцієнт Лоренца-Джіні

1

2

1

2

æ x2

 

x3

ö

1

L = 2ò(x - 0,99x

 

- 0,01x)dx = 2ò(0,99x - 0,99x

 

)dx =1,98ç

 

-

 

÷

» 0,33.

 

 

2

3

0

 

0

 

è

 

ø

0

Часто коефіцієнтом L характеризують нерівномірний розподіл прибуткового податку, якщо вважати, що функція у є частиною загального прибуткового податку і пропорційна частиніх усього населення держави, тобто у = kx.

4.Якщо функція f(t) дорівнює прибутку за часt, а r % – номінальна облікова щорічна ставка, то реальне значення загального прибутку Р за час між t = 0 та t = T становить

T

P = ò f (t)e-rt / 100dt.

0

Приклад 2.27. Якщо компанія вкладе 7 млн. грн. у нове обладнання і щороку отримуватиме 2 млн. грн. прибутку протягом 5 років, а номінальна облікова щорічна ставка становитиме 10 %, то реальне значення прибутку

5

5

P = ò2e-0,1t dt - 7 = -20e-0,1t

- 7 =11,51 млн. грн.

0

0

5.Зміна капіталу. Якщо I(t) - швидкість зміни інвестицій, A(t) - капітал підприємства, то I (t) = A¢(t). Знаючи швидкість зміни інвестицій,

можна знайти зміну капіталу за проміжок часу відt = t1 до t = t2 за формулою:

t 2

DA = òI (t)dt.

t1

Приклад 2.28. Знайти середнє значення витратf(x) = 3x2 + 2x + 4, якщо об’єм продукції x змінюється від 0 до 10 одиниць.

► Середнє значення функціїf(x) на відрізку [a, b] обчислюється за формулою (2.11):

 

1

b

 

1

10

 

1

(x3 + x2 + 4x)

10 =114,

f (c) =

ò f (x)dx =

ò(3x2 + 2x + 4)dx =

 

b - a

10

10

 

a

0

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

тобто середнє значення витрат дорівнює 114.<

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

53