- •ВСТУП
- •1. НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •Основні властивості невизначеного інтеграла
- •Таблиця невизначених інтегралів
- •1.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ
- •1.2.1. Безпосереднє інтегрування
- •1.2.2. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •1.2.3. Інтегрування частинами
- •1.4. ІНТЕГРУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •1.5. ІНТЕГРУВАННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •Питання для самоперевірки
- •2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •2.2. ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
- •2.4. ФОРМУЛА НЬЮТОНА-ЛЕЙБНІЦА
- •2.5. ЗАМІНА ЗМІННОЇ У ВИЗНАЧЕНОМУ ІНТЕГРАЛІ
- •2.7.1. Обчислення площ плоских фігур
- •2.7.2. Обчислення довжини дуги кривої
- •Обчислення довжини дуги кривої у полярних координатах
- •2.7.3. Обчислення об’ємів тіл
- •Обчислення об’єму тіла обертання
- •2.8. НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ
- •2.8.1. Інтеграли з нескінченними межами інтегрування
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів першого роду
- •2.8.2. Інтеграли від необмежених функцій
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів другого роду
- •2.10. ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ
- •Геометричний зміст подвійного інтеграла
- •Властивості подвійного інтеграла
- •Обчислення подвійного інтеграла
- •Питання для самоперевірки
- •3. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ І РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ПЕРШОГО ПОРЯДКУ
- •3.1.1. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь
- •3.1.4. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •3.1.5. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.6. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.7. Рівняння Бернуллі
- •Питання для самоперевірки
- •3.2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ
- •3.2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
- •Метод невизначених коефіцієнтів
- •Метод варіації довільних сталих
- •3.2.6. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків
- •Питання для самоперевірки
- •3.3. СИСТЕМИ ЗВИЧАЙНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ
- •3.3.1. Основні поняття
- •Питання для самоперевірки
- •3.4. РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.4.1. Основні поняття
- •3.4.2. Розв’язання різницевих рівнянь
- •Розв’язання різницевих рівнянь першого порядку
- •Розв’язання різницевого рівняння другого порядку
- •Питання для самоперевірки
- •4. РЯДИ
- •4.1. ЧИСЛОВІ РЯДИ
- •4.1.1. Збіжність і сума ряду
- •4.1.2. Найпростіші властивості збіжних рядів
- •4.1.3. Необхідна ознака збіжності ряду
- •4.1.4. Залишок ряду
- •4.1.5. Ряди з невід’ємними членами, критерій збіжності
- •4.2. ОЗНАКИ ЗБІЖНОСТІ ЧИСЛОВИХ РЯДІВ ІЗ НЕВІД’ЄМНИМИ ЧЛЕНАМИ
- •4.2.1. Інтегральна ознака Коші
- •4.2.2. Ознаки порівняння
- •4.2.3. Ознака Д’Аламбера
- •4.2.4. Радикальна ознака Коші
- •4.3. ЗНАКОПОЧЕРЕЖНІ РЯДИ
- •4.3.1. Абсолютна та умовна збіжність
- •4.3.2. Ознака Лейбніца
- •4.3.3. Властивості абсолютно збіжних рядів
- •Питання для самоперевірки
- •4.4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЯДИ
- •4.4.1. Область збіжності
- •4.4.2. Рівномірна збіжність функціонального ряду
- •4.4.3. Ознака Вейєрштрасса
- •4.4.4. Властивості рівномірно збіжних рядів
- •4.5. СТЕПЕНЕВІ РЯДИ
- •4.5.1. Означення степеневих рядів. Перша теорема Абеля
- •4.5.2. Радіус збіжності ряду
- •Формула Д’Аламбера
- •Формула Коші-Адамара
- •Розвинення у степеневий ряд деяких елементарних функцій
- •4.5.6. Застосування степеневих рядів
- •СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
B
p = f (j)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ri |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
Dji |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
A |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
j |
ji |
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
i-1 |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
0 |
|
|
|
|
|
Рис. 2.12 |
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
n |
1 |
|
n |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
n |
|||||
Сума Sn = åDSi = |
å |
r |
i2Dji = |
å r2 ( |
ji )Dji дорівнює площі |
|||||||||||||
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||
i =1 |
2 i =1 |
|
|
|
|
|
|
2 i =1 |
східчастого сектора. Оскільки ця сума є інтегральною сумою для функції r2(j)/2 на відрізку [a, b], то її границя при max Dji ® 0 є визначеним інтегралом
|
|
|
1 |
|
n |
|
|
|
|
|
1 |
b |
|
S = lim S |
|
= |
lim |
å |
r 2 ( |
j |
)Dj |
|
= |
ò |
r 2 (j)dj. £ |
||
|
|
|
|
||||||||||
n®¥ |
n |
2 |
max Dji ®0 |
|
i |
|
i |
|
|
|
|||
|
|
|
i =1 |
|
|
|
|
|
2 a |
|
Зауваження. Для замкнутої кривої, що охоплює полюс, полярний кут j змінюється від 0 до 2p.
Приклад 2.5. Обчислити площу, обмежену лінією r = 3 + cosj, 0 £ j £ 2p.
► З урахуванням симетрії фігури одержимо за формулою (2.26):
|
1 |
р |
р |
|
S = 2 |
ò(3 +cosj)2 dj = ò(9 +6cosj +cos2 j)dj = |
|||
|
||||
2 |
0 |
0 |
р
= (19j + 6sinj + 1 sin 2j)
2 |
4 |
0 |
=19 р. <
2
2.7.2. Обчислення довжини дуги кривої
Обчислення довжини дуги кривої у декартових координатах
Нехай на відрізку [a, b] плоска крива задана рівнянням y = f(x), де f(x) - неперервна разом із похідною функція. Тоді довжина дуги АВ (рис. 2.13) обчислюється за формулою
b |
|
|
|
|
|
|
¢ |
(x)] |
2 |
dx. |
(2.27) |
||
l = ò 1+[ f |
|
a
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
37
y
A1
A0
0 |
x = a |
x1 |
|
0 |
|
|
|
Ai |
|
Dli |
Dyi |
Ai-1 |
|
|
|
|
|
|
Dxi |
|
xi -1 |
|
xi |
An-1
B
y = f (x)
xn-1 |
xn = b |
x |
Рис. 2.13
w Для доведення формули(2.27) розіб’ємо дугу АВ на n частин точками A0 = A, A1,…, An = B і проведемо хордиA0A1, A1A2, …, An–1An довжини яких позначимо Dl1, Dl2, …, Dln. Довжину i-ї хорди подамо у вигляді
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
æ |
|
Dyi |
ö2 |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
Dli = |
|
(Dxi ) |
+ (Dyi ) |
= 1+ |
ç |
÷ |
Dxi . |
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
ç Dx |
÷ |
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
è |
|
|
|
i |
ø |
|
|
|
|
|
За теоремою Лагранжа маємо: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
Dyi |
= |
f (xi ) - f (xi -1) |
= f ¢(xi ), |
|
xi -1 < xi < xi . |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
Dxi |
|
xi - xi -1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Отже, Dli = |
|
Dxi . Довжина ламаної |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
1 + [ f ¢(xi )]2 |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
n |
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
ln = åDli = å 1 + [ f ¢(xi )]2 Dxi |
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
i =1 |
|
i =1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
являє собою інтегральну суму для функції 1+[ f |
¢ |
|
2 |
. Границя цієї |
|||||||||||||||||||
(x)] |
|
||||||||||||||||||||||
інтегральної суми називається довжиною дуги АВ |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
n |
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
l = lim åDli = |
|
lim |
|
å 1 + [ f ¢(xi )]2 Dxi |
= ò 1 +[ f ¢(x)]2 dx . £ |
||||||||||||||||||
max Dxi ®0 i =1 |
max Dxi ®0 i =1 |
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
38
Приклад 2.6. |
Обчислити |
|
довжину |
дуги |
лініїy = |
2 |
(x -1)3 / 2 |
на |
|||||||||||
|
|||||||||||||||||||
відрізку [1, 4]. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|||
функції y¢ = (x -1)1/ 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
► Похідна |
неперервна на |
|
|
відрізку[1, |
4]. |
||||||||||||||
Довжину дуги обчислюємо за формулою (2.27): |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
4 |
|
|
4 |
|
|
2 |
|
3 / 2 |
|
4 |
|
2 |
|
14 |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
l = ò 1 + (x -1)dx = ò |
xdx = |
x |
|
|
= |
(8 -1) = |
. < |
|
|||||||||||
3 |
|
|
|
3 |
|
3 |
|
||||||||||||
1 |
|
1 |
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Приклад 2.7. Обчислити довжину дуги кривої y = x2 - 1 ln x при
4 2
1£ x £ e.
►Довжину дуги кривої обчислюємо за формулою (2.27):
e |
æ x2 -1 |
ö |
2 |
1 e |
æ |
1 ö |
1 æ x2 |
ö |
|
e |
|
1 |
|
2 |
|
||||||
|
|
|
|
||||||||||||||||||
l = ò |
1 + ç |
|
|
÷ |
dx = |
|
òç x + |
|
÷dx = |
|
ç |
|
+ ln x ÷ |
|
|
= |
|
(e |
|
+1). < |
|
2x |
2 |
x |
2 |
2 |
|
|
4 |
|
|||||||||||||
1 |
è |
ø |
|
1 |
è |
ø |
è |
ø |
|
1 |
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Обчислення довжини дуги кривої, заданої параметричними рівняннями
Довжина дуги плоскої кривої, яка задана параметричними рівняннями
x = x(=t), y y(t), (a £ t £ b), |
(2.28) |
де x(t) і y(t) - неперервні на [a, b] функції, що мають неперервні похідні, обчислюється за формулою
b |
|
|
|
|
|
|
|
¢ |
2 |
¢ |
2 |
dt. |
(2.29) |
||
l = ò [x (t)] |
+[ y (t)] |
|
a
w Дійсно, рівняння (2.28) визначають деяку функцію y = f(x), що
має неперервну похідну dy = y¢(t) . Введемо у формулі(2.27) заміну dx x¢(t)
змінної
b |
|
|
|
|
|
ì x = x(t) |
a = x(a)ü |
|||||
l = ò 1 + [ f |
¢ |
(x)] |
2 |
|
||||||||
|
|
dx = í |
¢ |
|
|
|
ý |
|||||
a |
|
|
|
|
îdx = x (t)dt b = x(b )þ |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
¢ |
2 |
¢ |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
= ò [x (t)] |
|
+[ y (t)] |
|
b |
é |
|
¢ |
= ò |
1 + ê |
y (t) |
|
¢ |
|||
a |
ë x |
(t) |
dt. £
ù2
ú x¢(t)dt =
û
a
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
39
Зауваження. Довжина дуги просторової лінії, заданої параметричними рівняннями x = x(t), y = y(t), z = z(t) (a £ t £ b), де x(t), y(t), z(t) - неперервно диференційовані на [a, b] функції, обчислюється за формулою
b |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
¢ |
2 |
¢ |
2 |
¢ |
2 |
dt. |
(2.30) |
||
l = ò [x (t)] |
|
+[ y (t)] |
+[z (t)] |
|
a
Приклад 2.8. Обчислити довжину дуги астроїди (рис. 2.14) x =a=cos3 t, y asin3 t (0 £t £2р).
y a
-a |
a x |
-a
Рис. 2.14. Астроїда
► Крива симетрична відносно осей координат, тому обчислимо за формулою (2.29) довжину 1/4 частини астроїди, розташованої у першій чверті, і результат помножимо на 4:
р/ 2 р/ 2
l = 4 ò(-3a cos2 t sin t)2 + (3a sin 2 t cos t)2 dt = 12a òsin t cos tdt =
0 |
|
|
|
0 |
= 12a |
sin 2 t |
|
р/ 2 |
= 6a. < |
|
||||
|
|
|
||
2 |
|
0 |
|
Приклад 2.9. Обчислити довжину однієї арки циклоїди x = a(t -sint), y = a(1 - cos t), 0 £ t £ 2 р (рис. 2.15).
a
t a
0 |
2рa |
x |
Рис. 2.15. Циклоїда
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
40