- •ВСТУП
- •1. НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •Основні властивості невизначеного інтеграла
- •Таблиця невизначених інтегралів
- •1.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ
- •1.2.1. Безпосереднє інтегрування
- •1.2.2. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •1.2.3. Інтегрування частинами
- •1.4. ІНТЕГРУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •1.5. ІНТЕГРУВАННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •Питання для самоперевірки
- •2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •2.2. ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
- •2.4. ФОРМУЛА НЬЮТОНА-ЛЕЙБНІЦА
- •2.5. ЗАМІНА ЗМІННОЇ У ВИЗНАЧЕНОМУ ІНТЕГРАЛІ
- •2.7.1. Обчислення площ плоских фігур
- •2.7.2. Обчислення довжини дуги кривої
- •Обчислення довжини дуги кривої у полярних координатах
- •2.7.3. Обчислення об’ємів тіл
- •Обчислення об’єму тіла обертання
- •2.8. НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ
- •2.8.1. Інтеграли з нескінченними межами інтегрування
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів першого роду
- •2.8.2. Інтеграли від необмежених функцій
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів другого роду
- •2.10. ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ
- •Геометричний зміст подвійного інтеграла
- •Властивості подвійного інтеграла
- •Обчислення подвійного інтеграла
- •Питання для самоперевірки
- •3. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ І РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ПЕРШОГО ПОРЯДКУ
- •3.1.1. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь
- •3.1.4. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •3.1.5. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.6. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.7. Рівняння Бернуллі
- •Питання для самоперевірки
- •3.2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ
- •3.2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
- •Метод невизначених коефіцієнтів
- •Метод варіації довільних сталих
- •3.2.6. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків
- •Питання для самоперевірки
- •3.3. СИСТЕМИ ЗВИЧАЙНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ
- •3.3.1. Основні поняття
- •Питання для самоперевірки
- •3.4. РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.4.1. Основні поняття
- •3.4.2. Розв’язання різницевих рівнянь
- •Розв’язання різницевих рівнянь першого порядку
- •Розв’язання різницевого рівняння другого порядку
- •Питання для самоперевірки
- •4. РЯДИ
- •4.1. ЧИСЛОВІ РЯДИ
- •4.1.1. Збіжність і сума ряду
- •4.1.2. Найпростіші властивості збіжних рядів
- •4.1.3. Необхідна ознака збіжності ряду
- •4.1.4. Залишок ряду
- •4.1.5. Ряди з невід’ємними членами, критерій збіжності
- •4.2. ОЗНАКИ ЗБІЖНОСТІ ЧИСЛОВИХ РЯДІВ ІЗ НЕВІД’ЄМНИМИ ЧЛЕНАМИ
- •4.2.1. Інтегральна ознака Коші
- •4.2.2. Ознаки порівняння
- •4.2.3. Ознака Д’Аламбера
- •4.2.4. Радикальна ознака Коші
- •4.3. ЗНАКОПОЧЕРЕЖНІ РЯДИ
- •4.3.1. Абсолютна та умовна збіжність
- •4.3.2. Ознака Лейбніца
- •4.3.3. Властивості абсолютно збіжних рядів
- •Питання для самоперевірки
- •4.4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЯДИ
- •4.4.1. Область збіжності
- •4.4.2. Рівномірна збіжність функціонального ряду
- •4.4.3. Ознака Вейєрштрасса
- •4.4.4. Властивості рівномірно збіжних рядів
- •4.5. СТЕПЕНЕВІ РЯДИ
- •4.5.1. Означення степеневих рядів. Перша теорема Абеля
- •4.5.2. Радіус збіжності ряду
- •Формула Д’Аламбера
- •Формула Коші-Адамара
- •Розвинення у степеневий ряд деяких елементарних функцій
- •4.5.6. Застосування степеневих рядів
- •СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Приклад 2.29. Знайти обсяг продукції V, виробленої за проміжок часу
t Î [2; 4], якщо продуктивність праці задана функцією f (t) = |
3 |
+ 4. |
|
||
|
2t +1 |
► Якщо f(t) - продуктивність праці у момент часуt, то обсяг виробленої за проміжок часу [t1, t2] продукції обчислюється за формулою:
t 2 |
4 |
æ |
3 |
|
|
ö |
æ 3 |
|
|
|
|
ö |
|
4 |
3 |
|
9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
V = ò |
f (t)dt = ò |
ç |
|
|
+ 4 |
÷dt = ç |
|
ln |
|
2t + 1 |
|
+ 4t ÷ |
|
= |
|
ln |
|
+12. |
< |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
t1 |
2 |
è 2t +1 |
|
ø |
è |
2 |
|
|
|
|
ø |
|
2 |
2 |
|
5 |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2.10. ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ
Нехай у замкненій обмеженій областіD площини xОy задана неперервна функція z = f(x, y). Розіб’ємо область D на n областей Di
довільної форми із площами Si (i =1, n ) (рис. 2.24). Діаметром di області Di називається довжина найбільшої з хорд, що з’єднує точки її межі.
y
D
Di
Pi
0 |
x |
Рис. 2.24
У кожній з областей Di (усередині чи на її межі) візьмемо довільну точку Pi(xi, yi) і складемо суму
Vn = ån |
f (xi , yi )DSi = ån |
f (Pi )DSi , |
(2.47) |
i =1 |
i =1 |
|
|
яка називається інтегральною сумою Рімана для функції f (x, y) в області D.
Якщо існує границя послідовності інтегральних сум(2.47) при n ® ∞ іmax di ® 0, яка не залежить від способу розбиття областіD
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
54
на елементарні підобласті й вибору точокPi, то вона називається по-
двійним інтегралом і позначається так:
lim |
n |
f (x |
, y |
)DS |
i |
= |
òò |
f (P )dS чи |
òò |
f (x, y)dxdy, |
òò |
f (x, y)dS. (2.48) |
n®¥ |
å |
i |
i |
|
|
|
|
|
||||
max d i ®0 |
i =1 |
|
|
|
|
|
D |
|
D |
|
D |
|
Область D називається областю інтегрування, x, y – змінними інтегрування, f(x, y) – підінтегральною функцією, f(x, y)ds – підінтегральним виразом.
Теорема (перша достатня ознакаіснування подвійного інтеграла). Якщо f(x, y) – неперервна в замкненій обмеженій області D із кусково-гладкою межею, то подвійний інтеграл (2.48) існує
Геометричний зміст подвійного інтеграла
Інтегральна сума (2.47) при f (x, y) ³ 0 являє собою суму об’ємів
циліндрів з основами Si й висотами f(Pi). Тому при f(x, y) ³ 0 подвійний інтеграл (2.48) чисельно дорівнює об’єму тіла, обмеженого поверхнею z = f (x, y), площиною z = 0 і циліндричною поверхнею, твірна якої паралельна осі Оz, а напрямною є межа L області D (рис. 2.25).
z
z = f (z, y)
z = f (P)
y
D
x
L |
P |
Рис. 2.25
Якщо f(x, y) змінює знак в області D, то подвійний інтеграл (2.48) дорівнює алгебраїчній сумі об’ємів, що лежать вище й нижче площини z = 0.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
55
Зауваження. Якщо в (2.48) покласти f(P) = 1, то одержимо вираз площі плоскої області D через подвійний інтеграл:
S = òòds = òòdxdy. |
(2.49) |
|
D |
D |
|
Властивості подвійного інтеграла
1. Сталий множник А можна виносити за знак подвійного інтеграла:
òò Af (x, y)ds = Aòò f (x, y)ds, А = const. |
(2.50) |
|
D |
D |
|
2.Якщо f1(x, y) і f2(x, y) інтегровані в області D, то в цій області інтегровані й функції f1(x, y) ± f2(x, y), при цьому
òò[f1 (x, y)± f2 (x, y)]ds = òò f1(x, y)ds ± òò f2 (x, y)ds. |
(2.51) |
||
D |
D |
D |
|
3.Якщо область D розбита на дві області D1 і D2 без спільних внутрішніх точок й функція f(x, y) неперервна в області D, то
òò f (x, y)ds = òò f (x, y)ds + òò f (x, y)ds. |
(2.52) |
||
D |
D1 |
D2 |
|
w Інтегральну суму по області D можна подати у вигляді:
å f (Pi )DSi = å f (Pi )DSi + å f (Pi )DSi ,
|
|
|
D |
D1 |
D2 |
|
|
де розбиття області D проведено так, що межа між D1 і D2 склада- |
|||||
|
ється |
з |
меж |
частин |
розбиття. Обчислюючи |
границю при |
|
max DSi |
® 0, отримаємо рівність (2.52). £ |
|
|||
4. |
Якщо f(x, y) ³ 0 усюди в D, то |
|
|
|||
|
|
|
|
òò f (x, y)ds ³ 0. |
(2.53) |
|
|
|
|
|
D |
|
|
5. |
Якщо f1(x, y) £ f2(x, y) усюди в D, то |
|
||||
|
|
|
|
òò f1 (x, y)ds £ òò f2 (x, y)ds. |
(2.54) |
|
|
|
|
|
D |
D |
|
6.Якщо інтегрована в областіD функція f(x, y) задовольняє нерівності: m ≤ f(x, y) ≤ M, то
mSD £ òò f (x, y)dxdy £ MSD. |
(2.55) |
D |
|
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
56
7. Теорема про середнє значення подвійного інтеграла.
Подвійний інтеграл від неперервної функціїf(x, y) по області D дорівнює добутку площі S області D на значення функції f у деякій точці P Î D:
òò f (x, y)ds = S × f (P), де P Î D |
(2.56) |
D |
|
8.Якщо функція f(x, y) інтегрована в області D, то в цій області інтегрована і функція |f(x, y)|, й виконується нерівність:
òò f (x, y)dxdy |
£ òò| f (x, y) | dxdy. |
(2.57) |
D |
D |
|
w Інтегральна сума по області D задовольняє нерівності:
å f (Pi )DSi £ å| f (Pi ) | DSi ,
D |
D |
звідки за допомогою граничного переходу при max DSi ® 0 отримаємо нерівність (2.57). £
9.Подвійний інтеграл по областіD не залежить від позначення змінних інтегрування:
òò f (x, y)dxdy = òò f (x,h)dxdh. |
(2.58) |
|
D |
D |
|
Обчислення подвійного інтеграла
Область D називається правильною (опуклою) у напрямку осі Oy (Ox),
якщо будь-яка пряма, що паралельна осі Oy (Ox), перетинає границю області не більш ніж у двох точках. Область, правильна й у напрямку осі Оx і в напрямку Оy, називається правильною (опуклою) областю.
На рис. 2.26 зображена область D, правильна в напрямку осіОy, але неправильна в напрямку осіОх, а на рис. 2.27 - область D правильна в напрямку осі Оx, але неправильна в напрямку осі Оy.
y |
y2 =j2 (x) |
y |
|
|
|
d |
|
|
|
|
|
|
D |
|
|
|
D |
|
|
|
|
y |
x1 =y1 ( y) x2 =y |
2 (y) |
|
|
|
|
|
|
y1 =j1 (x) |
c |
|
|
0 a |
x |
b x 0 |
|
x |
|
Рис. 2.26 |
|
Рис. 2.27 |
|
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
57
Правильна в напрямку осі Oy область D визначається системою нерівностей: a £ x £ b, j1 (x) £ y £ j2 (x), а правильна в напрямку осі
Ox - системою нерівностей: c £ y £ d , y1 ( y) £ x £y 2 ( y).
Зведемо обчислення подвійного інтеграла до обчислення двох простих інтегралів. Розглянемо спочатку правильну область D, у якій задана неперервна функція z = f(x, y). Припустимо, що f(x, y) ³ 0 і скористаємося геометричним змістом подвійного інтеграла. Розсічемо тіло площиною x = const, паралельною площині yОz, і позначимо площу перетину S(x). Тоді об’єм тіла можна обчислити за формулою:
b |
|
V = òS (x )dx. |
(2.59) |
a
Знайдемо площу перетину S(x). Оскільки x = const, то можна вважати z функцією тільки від y, тоді
|
|
|
y2 |
|
|
|
|
|
|
|
S (x )= ò f (x, y dy) . |
|
(2.60) |
||||
|
|
|
y1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
y2 |
f (x, y dy) ýüdx, або |
|
Підставляючи в (2.59), одержимо V = ò |
íìò |
|
||||||
|
|
|
|
|
a |
îy1 |
þ |
|
b |
y2 |
(x, y dy) |
b |
j2 (x) |
|
|
||
V = òdx ò f |
= òdx ò f (x, y dy) . |
(2.61) |
||||||
a |
|
y1 |
|
a j1 (x ) |
|
|
||
Розсікаючи тіло площинами, паралельними площині xОz, одержимо |
||||||||
d |
x2 |
|
d |
y 2 (y ) |
|
|
||
V = òdy ò f (x, y dx) = òdy ò f (x, y dx) . |
|
|||||||
c |
x1 |
|
c y1(y ) |
|
|
|||
Таким чином, одержимо правило для обчислення подвійного |
||||||||
інтеграла |
|
|
|
|
|
|
|
|
ò f (x, y dxdy) |
b |
y2 |
|
|
d |
x2 |
|
|
= òdx ò f (x, y dy) = òdy ò f (x, y dx) . |
(2.62) |
|||||||
D |
|
a |
y1 |
|
|
c |
x1 |
|
Другий і третій інтеграли у правій частині називаються двократними (повторними) інтегралами.
Порядок обчислення подвійного інтеграла. Обчислення повто-
рного інтеграла починається з обчислення внутрішнього інтеграла.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
58
Якщо перше інтегрування проводиться по зміннійy, то x вважається сталою, а межі y1 і y2 є функціями від x і навпаки.
Нехай область D правильна у напрямку осі Оy (рис. 2.26).
1.Знайти рівняння y1 = φ1(x) нижньої частини межі (нижня межа інтегрування внутрішнього інтеграла) і рівняння y2 = φ2(x) верхньої частини межі (верхня межа внутрішнього інтеграла).
2.Знайти крайні ліву (a) й праву (b) точки проекції на вісь Ох області D – нижню й верхню межі зовнішнього інтеграла і записати повторний інтеграл:
òò f (x, y dxdy) |
b |
j2 |
(x) |
= òdx |
ò f (x, y dy) . |
||
D |
a |
j1 |
(x ) |
3.Обчислити внутрішній інтеграл поy, вважаючи x = const, потім замість y підставити верхню межу і відняти значення первісної, якій замість y підставлена нижня межа. У результаті утвориться функція, що залежить тільки відx, яку слід проінтегрувати поx від a до b.
Приклад 2.30. Обчислити òò(x2 + y)dxdy, де областьD обмежена
D
лініями: y = 2x - 8, y = 4x – x2.
► Координати точок перетину параболи y = 4x – x2 і прямої y = 2x - 8 знайдені у прикладі 2.3, а область D зображена на рис. 2.11. Зведемо подвійний інтеграл до повторного. Область D є правильною, однак внутрішній інтеграл зручно обчислювати по змінній y.
|
|
4 |
4 x - x 2 |
|
4 |
æ |
|
|
y2 ö |
4x - x 2 |
|
|
òò(x |
2 |
+ y)dxdy = òdx |
ò(x |
2 |
+ y)dy = ò |
ç |
2 |
y + |
|
÷ |
|
= |
|
|
dxç x |
|
2 |
÷ |
|
||||||
D |
|
-2 |
2 x -8 |
|
-2 è |
|
|
ø |
2 x -8 |
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
(4x - x2 )2 - x2 (2x - 8)- |
1 |
|
|
|
|||||||||||||||
|
= ò êéx2 (4x - x2 ) + |
(2x - 8)2 úùdx = |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
-2 |
ë |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
û |
||||||
4 |
|
|
|
|
1 |
(16x2 - 8x3 + x4 )- 2x3 + 8x2 - |
1 |
(4x2 -16x + 64)úùdx = |
|||||||||||||||||||||||||
= ò êé4x3 - x4 + |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
-2 |
ë |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
û |
|||
|
|
|
|
|
4 |
æ |
|
|
1 |
|
|
4 |
|
|
|
3 |
|
2 |
|
|
|
ö |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
= ò |
ç |
- |
|
|
x |
|
- 2x |
|
+14x |
|
+ 8x - |
32÷dx = |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
-2 |
è |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ø |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
æ |
|
|
x5 |
|
|
x4 |
|
|
|
|
x3 |
+ 4x2 - |
ö |
|
4 |
|
|
|
|
168 |
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
= |
ç |
- |
|
|
- |
|
|
|
|
+14 |
|
|
32x ÷ |
|
|
= - |
|
|
. < |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
ç |
|
10 |
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
÷ |
|
-2 |
|
|
|
5 |
|
|||||||
|
|
|
è |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ø |
|
|
|
|
|
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
59