Пращоподібні пов'язки

Праща являє собою смужку матерії (частіше марлі) довжиною 1,0-1,2м, шириною 10 – 15см, кінці якої поздовжньо розрізані з обох боків, не доходячи до середини.

У такої пов'язки є чотири кінця і середня частина, що призначена для прикриття ушкодженої ділянки поверх перев'язного матеріалу (пов'язка зручна для накладання на виступаючі частини – ніс, підборіддя, тім'яна ділянка, потилиця, а також на ділянку промежини).

• Пращоподібна пов'язка на ніс.

Методика накладання пов'язки:

• середину пращоподібної пов'язки кладуть на ніс у поперечному напрямку;

• верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав’язують на задній поверхні шиї;

• нижні кінці розташовують вище вушних раковин і зав’язують на потилиці.

• Пращоподібна пов'язка на підборіддя.

Методика накладання пов'язки:

• середину пращі укладають на підборіддя в поперечному напрямку до обличчя таким чином, що верхня частина середини пращі охоплює підборіддя, а нижня – підщелепну ділянку;

• верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав’язують на шиї;

• нижні кінці проводять над вушними раковинами і зав’язують на тім’яній ділянці.

• Пращоподібна пов'язка на потиличну ділянку.

Методика накладання пов'язки:

• середину пращі кладуть на потиличну ділянку;

• верхні кінці ведуть донизу і зав’язують у ділянці підборіддя;

• нижні кінці ведуть уперед догори і зав’язують на чолі вище надбрівних дуг.

• Пращоподібна пов'язка на тім'яну ділянку.

Методика накладання пов'язки:

• середину пращі кладуть на тім'яну ділянку;

• передні кінці ведуть донизу і назад і зав’язують на шиї нижче потиличного горба;

• задні кінці ведуть донизу вперед і зав’язують у ділянці підборіддя.

• Пращоподібна пов'язка на промежину.

Методика накладання пов'язки:

• шматок бинта зав’язують навколо тулуба у вигляді пояса;

• середину пращі поміщають на промежину;

• два передніх кінці прив'язують до пояса на деякій відстані один від одного;

• два задніх кінці ідентичним способом закріплюють на поясі позаду.

Клейові пов'язки

Клеолова пов'язка застосовується як вторинна для фіксації первинної пов'язки. Клеол складається з 45 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 37 частин 95% етилового спирту і 17 частин ефіру.

Техніка накладання клеолової пов'язки:

• навколо накладеної на рану первинної пов'язки шкіру змазують ватним тампоном, змоченим креолом;

• очікують 1-2хвилини, поки клеол трохи підсохне:

• марлеву серветку натягують над первинною пов'язкою, щільно притискають до ділянок шкіри, змазаних креолом;

• надлишкові краї серветки, що не пристали до шкіри, обрізають ножицями.

Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.

В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають і утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом, і не рекомендується їх застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, кровоточивих, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани).

Ліфузол:

- наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2секунд;

- через 30 секунд на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка;

- розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом 30 секунд;

- плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів;

- плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном.

Переваги ліфузолу:

- простота застосування препарату;

- швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу;

- можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки;

- водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих.

Наклейки із целофану:

• застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу;

• після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують креолом на ширину не менше 1см;

• поверх пов'язки накладають шар целофану (без складок) і щільно притискають;

• через 5 хвилин наклейка висихає, і хворий може приймати душ або ванну;

• знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином.