- •Благодать і земний ідеал життя кожного, хто обирає лікарську професію.
- •Глава № 1
- •Глава № 2 Сучасні методи антисептики та їх характеристика
- •Алгоритм стерилізації хірургічного інструментарію
- •I етап.
- •II етап.
- •III етап.
- •Алгоритм підготовки хірурга до операції
- •Глава № 3 Десмургія
- •Вимоги до перев’язного матеріалу:
- •Класифікація пов’язок
- •Бинт і його елементи, правила накладання бинтових пов’язок
- •Правила накладання бинтових пов’язок:
- •Техніка накладання пов'язок Бинтові пов'язки
- •Бинтові пов'язки на грудну клітку та молочну залозу
- •Пов'язки на верхню кінцівку
- •Косинкові пов'язки
- •Пращоподібні пов'язки
- •Клейові пов'язки
- •Лейкопластирні пов'язки
- •Клінічні завдання
- •Відповіді на клінічні завдання.
- •Тести самоконтролю знань
- •Глава №4 Передопераційний період. Загальне знеболювання
- •Оцінка стану хворого
- •2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:
- •2. Стадія іі – збудження.
- •4. Стадія іv – пробудження.
- •Глава №5 Місцева анестезія в хірургічній практиці та знеболювання в післяопераційному періоді
- •2. Алергійні реакції.
- •Види місцевої анестезії:
- •4.2.Провідникова анестезія (блокада) міжреберних нервів:
- •4.3.Анестезія плечового сплетення за Куленкампфом:
- •4.5.Перидуральна (епідуральна) анестезія:
- •5.2. Внутрішньокісткова анестезія:
- •Новокаїнові блокади
- •Алгоритм виконання шийної вагосимпатичної блокади
- •Алгоритм виконання блокади міжреберних нервів
- •Алгоритм виконання ретромаммарної новокаїнової блокади
- •Алгоритм виконання короткої новокаїнової блокади
- •Алгоритм виконання внутрішньотазової блокади за школьниковим-селівановим
- •Алгоритм виконання паранефральної новокаїнової блокади
- •Алгоритм виконання білякуприкової новокаїнової блокади за амінєвим
- •Алгоритм виконання перианальної новокаїнової блокади
- •Тести самоконтролю знань
- •Глава № 6
- •2. Залежно від місця виливу крові:
- •4. Стосовно зовнішнього середовища:
- •Клініка гострої кровотечі
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Клініка хронічної кровотечі
- •1.Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Методи оцінки ступеня крововтрати:
- •Точки пальцьового притискання артерій
- •Глава №7
- •1.За допомогою простої реакції
- •Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами
- •Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів а і в
- •Резус-фактор
- •Визначення резус-фактора в чашках Петрі
- •Визначення резус-фактора за допомогою реакції конглютинації із застосуванням желатини
- •Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу
- •Тести для самоконтролю:
- •Глава №8
- •Дія перелитої крові
- •Компоненти і препарати крові:
- •Тести для перевірки знань:
- •Глава № 9. Техніка гемотрансфузії. Помилки та ускладнення при переливанні крові, їх профілактика та перша допомога.
- •Реакції та ускладнення під час переливання крові
- •Тести для самоконтролю знань:
- •Глава №10 Інтенсивна терапія та серцево-легенева реанімація
- •Алгоритм проведення реанімації при клінічній смерті
- •Алгоритм проведення лікування при фібриляції шлуночків серця
- •Алгоритм проведення лікування при електромеханічній дисоціації (емд)
- •Алгоритм проведення лікування при брадиаритмії
- •Алгоритм проведення лікування при тахікардії
- •Алгоритм проведення реанімації при раптовій смерті
- •Тести для самоконтролю знань:
- •Глава № 11. Клінічні, лабораторні та інструментальні методи обстеження хірургічних хворих. Пальцеве дослідження прямої кишки. Пальпація молочних залоз.
- •Тести для самоконтролю знань:
- •1.4. Рвана рана (vulnus laceratum):
- •1.5. Розтрощена рана (vulnus conqvassatum):
- •1.6. Рубана рана (vulnus caesum):
- •1.7. Укушена рана (vulnus morsum):
- •2 За походженням рани:
- •2.1 Операційні (хірургічні) рани:
- •2.Фаза регенерації:
- •3.Фаза утворення і реорганізація рубця:
- •Фактори, що впливають на загоєння рани:
- •Типи загоєння ран:
- •3.Загоєння рани під струпом:
- •Тести самоконтролю знань
- •1.Які речовини викликають розширення судин, що супроводжується порушенням їх проникності, в першій фазі ранового процесу?
- •2 Головного значення в період проліферації набувають:
- •3. Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:
- •Глава №13. Принципи лікування різних видів ран. Профілактика сказу.
- •Лікування свіжоінфікованих ран
- •Лікування гнійних ран
- •1. Місцеве лікування:
- •2. Загальне лікування:
- •Тести самоконтролю знань
- •Класифікація термічних опіків:
- •2. Подальше лікування проводиться з використанням таких методів:
- •3. Оперативні втручання в першу фазу перебігу ранового процесу опікової рани – фазу ексудації:
- •Ураження електричним струмом
- •Ускладнення уражень електричним струмом:
- •Лікування потерпілих з ураженням електричним струмом: Перша допомога:
- •Променеві ураження
- •Ураження сонячним випромінюванням
- •Теплові ураження
- •Променеві ураження іонізуючим випромінюванням
- •Холодова травма
- •Лікування потерпілих із відмороженням Перша допомога:
- •Тести самоконтролю знань
- •Клінічні прояви
- •Ушкодження головного мозку
- •Патогенез стискання головного мозку:
- •Локалізація скупчення крові:
- •Клінічна картина
- •Ушкодження грудної клітки
- •Клінічна картина
- •Діагностика
- •Класифікація пневмотораксу:
- •Клінічні прояви
- •Перша допомога
- •Травма живота та органів черевної порожнини
- •Клінічна картина ушкоджень органів черевної порожнини (залежить від ушкодженого при травмі органа):
- •Додаткові методи дослідження
- •Лікування
- •Тести для самоконтролю знань:
- •Глава № 16 Семіотика та принципи лікування переломів кісток та вивихів.
- •Перша допомога при переломах:
- •Лікування переломів кісток
- •Класифікація вивихів
- •Клінічна картина
- •Лікування вивиху
- •Способи вправляння вивихів стегна:
- •Глава № 17 Семіотика та принципи лікування гнійно-запальних захворювань кисті та гематогенного остеомієліту Гнійні захворювання кисті.
- •Гематогенний остеомієліт
- •Лікування
- •Тести для перевірки знань:
- •Глава № 19 Семіотика, класифікація, діагностика пухлин.
- •Номенклатура пухлин:
- •Особливості росту пухлини:
- •Особливості метастазування пухлин:
- •Класифікація пухлин
- •Клініка пухлинних захворювань
- •2. Пальпація:
- •3. Перкусія:
- •Діагностичні методи
- •Тести самоконтролю знань
- •Глава № 20 Ускладнення пухлин (кишкова непрохідність, перитоніт) та основні принципи їх лікування.
- •Загальні принципи лікування пухлин
- •Тести самоконтролю знань
- •Література
Глава №5 Місцева анестезія в хірургічній практиці та знеболювання в післяопераційному періоді
Мета:вміти проводити місцеву анестезію та знеболювання в післяопераційному періоді.
Біль, як сигнал загрожуючої людині небезпеки, є приватною формою відчуття і, залежно від рівня розвитку живого організму, придбає різне забарвлення. У людини ця форма відчуття носить різноманітний характер, завдяки властивої йому здатності тонкого аналізу різних відчуттів, що поступають в кору головного мозку.
Боротьба з болем була актуальна завжди. Ще Гіппократ говорив: «Ослабити біль є праця божествена». Н.І.Пирогов писав: «Швидка, майже раптова смерть наздоганяла іноді оперованого внаслідок нестерпного болю. Операція, як і всякий інший прийом, могла заподіяти смертельний шок від одного тільки болю у надмірно дратівливих персон». З метою обезболювання застосовувалися для втирання в шкіру різні речовини: жир крокодила, мандрагору, блекоту, індійські коноплі(гашиш). Єгиптяни, китайці, греки, римляни користувалися напоями з соку деяких трав. Мешканці Південної Америки знали, що при жуванні листя Ерітроксилон Кока наступає оніміння у ротовій порожнині. Відомим лікарям старовини була відома усипляюча дія кореня Мандрагори. Теодор Цервіа використовував інгаляційний наркоз парами так званих морських губок в середині 13 сторіччя .В літературі того часу («Одіссея» Гомера, грецькій міфології, кодексі Вавилонського царя Хамімура) знаходяться документальні підтвердження спроб приглушення больових відчуттів за допомогою різних напоїв, цілющих паст.
Вплив болю на різні системи:
1)система кровообігу:
- підвищення артеріального тиску;
- тахікардія;
- зростання потреби міокарда в кисні;
- збільшення загального периферичного опору судин (ЗПОС);
2)дихальна система:
- збільшується навантаження на дихальну систему і частота дихання з одночасним зменшенням глибини дихання - пацієнт «береже» зону ушкодження, що приводить до зменшення дихального об’єму;
- підвищується ризик розвитку ателектазів;
- збільшується внутрішньолегеневе шунтування крові;
- розвивається гіповентиляція;
- зменшення життєвого об’єму легенів робить неможливим ефективний кашель і видалення мокротиння.
З початку 19 сторіччя знеболювання в хірургії стає на міцний ґрунт. У 1765 році Пристлі відкрив кисень, а в 1800 році Деві запропонував застосувати закис азоту при хірургічних операціях .Його послідовник Горацій Уельс унаслідок невдач по шляху пропаганди нового анестезуючого засобу, розкрив собі вени, покінчивши життя самогубством за декілька днів до того, як медичне суспільство у Парижі визнало за ним честь цього відкриття. А невдача Уельса залежала від недостатньої кількості газу, оскільки він не мав у своєму розпорядженні потрібного об'єму речовини. У Гарфорді йому спорудять пам'ятник з надписом: «Горацій Уельс, який відкрив анестезію».
Вважається, що вперше в другій половині 19 століття кокаїн почав використовуватися в медичній практиці для місцевої анестезії віденським лікарем Коллером в 1884р., проте за 5 років до нього російський вчений Анреп опублікував свої дослідження про дію кокаїну на нервові закінчення. Російські офтальмологи Кацауров і Захаревський застосовували цей метод при енуклеації. В 1886 р. Лукашевич розробив провідникову анестезію. В 1887 р. Крайль запропонував ендоневральну анестезію. А в 1905р. Ейгорн відкрив менш токсичний препарат –новокаїн. Заслуга в розробці місцевої інфільтраційної анестезії при операціях, у тому числі у грудній і черевній порожнині, належить професору О. В. Вишневському.
Термінальна (місцева) анестезія – метод усунення болю в зоні оперативного втручання шляхом зворотного перериву передачі імпульсів по чутливих нервах нижче рівня головного мозку при збереженні свідомості хворого.
Цей метод знеболювання і на сьогодні не втратив актуальності, незважаючи на розробку і широке впровадження сучасних методів керованого загального знеболювання. До 50% операцій у хірургії виконуються під місцевою анестезією. Місцева анестезія широко застосовується при невеликих оперативних втручаннях, у пластичній хірургії, лікуванні больових синдромів, комплексній терапії травматичного шоку, діагностичних дослідженнях; розроблено ряд нових і менш токсичних препаратів для місцевого знеболювання (тримекаїн, лідокаїн та ін..).
Переваги місцевої анестезії:
не вимагається спеціальної тривалої передопераційної підготовки;
не потрібна спеціальна тривала передопераційна підготовка;
не потребує складних дорогих апаратів та інструментів;
швидкість застосування;
простота виконання (виконує хірург);
незначна кількість ускладнень;
не потребує постійного післяопераційного спостереження.
Недоліки місцевої анестезії:
немає достатнього розслаблення м’язів, внаслідок чого, наприклад, важко зробити ревізію органів черевної порожнини;
неможливо керувати функціями організму при великих і тривалих операціях, особливо на органах грудної порожнини;
неможливо точно дозувати анестетик;
не виключається можливість психічної травми через збереження свідомості хворого;
можлива інтоксикація при передозуванні анестезуючої речовини.
Показання до місцевої анестезії:
короткочасні невеликі оперативні втручання;
хворі, які мають великий ризик до проведення інкубаційного наркозу з м’язовими релаксантами та ШВЛ;
хворі, що страждають на дихальну і серцево – судинну недостатність;
особи літнього і старечого віку;
ослаблені і виснажені хворі.
Протипоказання до місцевої анестезії:
Абсолютні:
непереносимість анестезуючих засобів унаслідок підвищеної індивідуальної чутливості;
антикоагулянтна терапія;
порушення психіки, підвищена нервово - психічна збудливість;
наявність запальних і рубцювальних змін у тканинах, інфекційний процес у місці передбачуваної пункції;
виконання екстрених операцій, наприклад, при триваючій гострій внутрішній кровотечі, що потребує термінової операції для її зупинки, артеріальна гіпотонія.
Відносні:
- захворювання ЦНС;
- дитячий вік (молодше 10 років);
- підвищення внутрішньочерепного тиску;
- постійні болі в спині.
Препарати для місцевої анестезії:
Новокаїн – нестійкий препарат, швидко розкладається в сироватці крові, в печінці. Припустимо вводити до 2г новокаїну за 1 годину, тобто до 400мл 0,5% розчину. Застосовують у вигляді 0,25 – 2% розчину в хірургії, травматології, урології, гінекології та інших галузях медицини.
Совкаїн – один із найсильніших місцевих анестетиків – у 20 разів сильніший за новокаїн, але й токсичніший у 30 разів. Використовується у вигляді 0,5 – 1% розчинів для спинномозкової анестезії.
Дикаїн - застосовується у вигляді 0,25 – 2% розчину. Добре всмоктується через слизові оболонки. У 15 разів сильніший за новокаїн і в 10- разів токсичніший. Застосовується в офтальмології, отоларингології.
Тримекаїн - використовується у вигляді 0,25 – 2% розчину. Анестезуюча активність і тривалість дії в 3 рази більші за новокаїн, а токсичність – у 1,5 рази. Застосовується для різних видів анестезії в хірургії, травматології.
Лідокаїн – сильніший за новокаїн в 4 рази, токсичніший у декілька разів. Застосовується у вигляді 0,5 - % розчину, а також 4 – 10 % розчину для поверхневої анестезії шляхом змазування або зрошення.
Залежно від місця введення препарату розрізняють:
ендоневральне введення – безпосередньо в тканину нерва (при ампутації й обробці нервових стовбурів), анестезія наступає через 5 хвилин;
периневральне введення – анестезія навкруги нерва; анестезія наступає через 15хвилин.
Періоди місцевої анестезії:
Період введення анестезуючої речовини.
Період очікування (час із моменту введення анестетика до настання повної анестезії);
Період повного знеболювання (1 – 2 години);
Період відновлення всіх видів чутливості.
Ускладнення місцевої анестезії:
Інтоксикація анестетиком при передозуванні.
Клінічні ознаки:
з боку нервової системи:
головний біль;
тривожність;
судоми, блювання;
депресія;
кома;
з боку дихальної системи:
задишка;
зупинка дихання;
з боку серцево – судинної системи:
спочатку:
тахікардія;
гіпертензія;
потім:
падіння АТ, колапс;
брадикардія;
зупинка серця.