Холодова травма

Відмороження – місцеве ураження шкіри й глибоко лежачих тканин під дією низької температури.

Локалізація відморожень:

• пальці стоп, особливо 1 і 5, внаслідок стискання тісним взуттям;

• пальці кистей;

• кінчик носа, вушні раковини.

1. Скарги:

• місцеве або загальне зниження температури;

• больові відчуття різного характеру;

• зміна кольорів уражених ділянок (блідість, ціаноз);

• озноб;

• загальна слабкість, сонливість.

2. Місцеві клінічні прояви відморожень відповідно до класифікацій:

• По періодах:

• дореактивний (прихований) – від моменту одержання травми до відігрівання відмороженої ділянки.

Клінічні ознаки:

• відчуття холоду, поколювання, печіння;

• зниження або відсутність чутливості;

• збліднення або ціаноз шкіри в місці відмороження;

• зниження температури шкіри.

• реактивний – після зігрівання відмороженої ділянки.

Клінічні ознаки:

• некротичні зміни;

• реактивне запалення.

• За ступенем (глибиною) ураження:

• І ступінь – некротичні зміни не визначаються.

Клінічні ознаки:

• гіперемія або ціаноз шкіри;

• набряк;

• больова чутливість збережена.

• ІІ ступінь – некроз поверхневих шарів шкіри зі збереженням росткової зони.

Клінічні ознаки:

• набряк тканин;

• наявність пухирців, наповнених серозним ексудатом;

• больова чутливість збережена.

• ІІІ ступінь – змертвіння всіх шарів і частково підшкірно-жирової клітковини.

Клінічні ознаки:

• набряк тканин;

• наявність пухирів із геморагічним ексудатом;

• больова чутливість відсутня.

ІV ступінь – повний некроз усіх тканин (шкіри, апоневрозу, м’язів, кісток)

Клінічні ознаки:

• набряк поширюється проксимально за межі ушкодження;

• наявність пухирів, наповнених геморагічним ексудатом;

• відсутність усіх видів чутливості.

• По зонах ураження тканин при відмороженнях ІІІ та ІV ступенів:

• зона тотального некрозу;

• зона необоротних дегенеративних змін;

• зона оборотних дистрофічних змін, судинних розладів;

• зона здорових прилеглих тканин.

Клінічні ознаки загального охолодження у відповідності із ступенями замерзання:

1. Легкий ступінь (адинамічна форма):

• зниження температури тіла до 35 – 34ºС;

• загальна втома, слабкість, сонливість;

• уповільнення рухів, скандована мова;

• озноб;

• шкіра бліда або синюшна, «гусяча шкіра».

2. Середній ступінь (ступорозна форма):

• зниження температури до 33 – 29ºС;

• свідомість пригнічена, погляд неусвідомлений;

• рухи різко сковані;

• брадикардія (пульс менше 50 уд/хв);

• брадипное (ЧДР 8 – 12 за 1 хв.);

• АТ помірно знижений;

• шкіра бліда або синюшна, холодна

3.Тяжкий ступінь (судомна форма):

• температура тіла нижче 29ºС;

• свідомість відсутня;

• зіниці вузькі, на світло не реагують;

• м’язи напружені, рухи практично відсутні, задубіння;

• брадикардія (пульс у межах 30 уд/хв);

• брадипное (ЧДР 4 – 6 за 1 хв.);

• АТ різко знижений або не визначається;

• шкіра бліда або синюшна, холодна.

Лікування потерпілих із відмороженням Перша допомога:

• припинення впливу низької температури;

• при необхідності серцево-легенева реанімація;

• легкий масаж уражених ділянок;

• поступове зігрівання, краще – у потоці теплого повітря;

• накладання термоізолюючої пов’язки;

• укутування потерпілого, гаряче питво;

• транспортування до медичної установи.

Місцеве лікування в реактивний період:

• вологовисихаючі пов’язки з антисептиками в перший тиждень;

• некротомія для ліквідації набряку при глибоких ураженнях;

• іммобілізація кінцівки;

• УВЧ-терапія;

• УФ або інфрачервоне опромінення відморожених ділянок;

• при відмороженнях І – І ступеня – пов’язки із препаратами, що сприяють епітелізація(солкосерил, метил урацил);

• при відмороженнях ІІІ – ІV ступеня – підсушування уражених ділянок із метою формування сухого некрозу (муміфікації);

• після встановлення лінії демаркації:

• нефректомія при відмороженнях ІІІст.;

• ампутації та екзартикуляції при відмороженнях ІV ступеня;

• при утворенні гранулюючих ран – аутодермопластика;

• лікувальна фізкультура.