Додаткові методи дослідження

Лабораторні дослідження:

• при внутрішньочеревній кровотечі: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості еритроцитів;

• при перитоніті: нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво.

Інструментальні методи:

• оглядова рентгенографія: при ушкодженні порожнистого органа в черевній порожнині у положенні постраждалого стоячи визначається серпоподібне просвітління (вільне повітря) під куполом діафрагми;

• при ультразвуковому дослідженні: виявляється вільна рідина в черевній порожнині (кров, кишковий вміст), ознаки ушкодження печінки або селезінки (метод віалізує рідину від 200мл і більше);

• лапароскопія – найбільш надійний метод діагностики, виявляє кров, кишковий вміст у животі;

• при неясному діагнозі - лапароцентез із катетером, що обстежує черевну порожнину (по середній лінії вище або нижче пупка від місцевою анестезією виконують розтин шкіри до 2см і троакаром проколюють передню черевну стінку, у троакар вводять катетер і оцінюють вміст, який виділяється по ньому, якщо виділень немає, вводять 20 мл фізіологічного розчину і відсмоктують його шприцом). При наявності крові рідина забарвлюється в червоний колір, жовчі і кишкового вмісту – у жовтий. У сумнівних випадках катетер можна залишити у черевній порожнині, що дозволяє повторити дослідження пізніше.

Лікування

• всі потерпілі із травмою живота повинні бути госпіталізовані в хірургічний стаціонар для лікування і динамічного спостереження;

• при ушкодженні органів черевної порожнини з перитонітом після виведення потерпілого із шоку виконують оперативне втручання, характер якого залежить від ступеня, локалізації ушкодження та часу, що минув після травми (частіше – ушивання ран порожнистих органів);

• при ушкодженні органів черевної порожнини із внутрішньочеревною кровотечею виконують невідкладне оперативне втручання, характер якого залежить від ступеня і локалізації ушкодження (при розривах селезінки – ушивання рани або спленектомія, при пораненнях печінки – ушивання рани печінки).

Тести для самоконтролю знань:

1.Методи, за допомогою яких можна визначити об’єктивні прояви хвороби:

1. огляд;

2. пальпація;

3. перкусія;

4. аускультація;

5. пункція заднього склепіння піхви;

6. аналіз днк.

2.До додаткових інструментальних методів дослідження не

належить:

1. оглядова рентгенографія;

2. ультразвукове дослідження;

3. лапароскопія;

4. лабораторні дослідження.

Глава № 16 Семіотика та принципи лікування переломів кісток та вивихів.

Мета: вміти лікувати переломи кісток та вивихи.

Перелом (fractura) – часткове або повне порушення цілісності кісток і м’яких тканин.

Механізми травми:

1. згинання(у тому числі і відривні переломи);

2. скручування (ротація при фіксованому кінці кінцівки);

3. стискання;

4. прямий удар ( у тому числі і вогнепальні переломи).

Класифікація переломів:

1. За походженням:

5. вроджені;

6. набуті.

2. За причиною виникнення:

7. травматичні (механічні) переломи, виникають під дією зовнішньої сили;

8. патологічні (спонтанні) переломи – виникають в результаті патологічного процесу в кістці (остеомієліт, пухлини, порушення обміну речовин).

3)Стосовно зовнішнього середовища:

9. закриті переломи – відсутнє сполучення кістки із зовнішнім середовищем;

10. відкриті переломи – сполучення кісткової рани із зовнішнім середовищем.

4) За ступенем ушкодження:

11. повний перелом – порушення цілісності кістки з повним порушенням анатомічного зв’язку між відламками;

12. неповний перелом (тріщина) – порушення цілісності кістки із частковим порушенням анатомічного зв’язку між відламками;

13. надлом – під надкістковий перелом зі збереженням цілісності окістя (перелом у дітей типу «зеленої гілочки»).

5) За локалізацією:

• епіфазарні переломи – внутрішньосуглобні (різновид їх – епіфізіоліз – відрив епіфіза у дітей);

• метафізарні (навколосуглобові) переломи часто бувають вколоченими;

• діафізарні переломи.

6) За напрямком лінії перелому:

• поперечні – від згинання, стискання поперек осі;

• косі, спіральні, винтоподібні (торзійні) – від скручування по поздовжній осі;

• поздовжні і вколочені (фіксовані за рахунок зчеплення одного відламка з іншим) – від стискання по осі;

• дірчасті – від вогнепальних поранень;

• компресійні – від стискання.

7) За кількістю відламків:

- одиночні;

- множинні;

- уламчасті;

- переломи різних кісток.

8) За наявністю ускладнень:

- прості (неускладнені) переломи;

- ускладнені переломи (із ушкодженням судин, нервів, інших органів).

9) По стоянню відламків:

- переломи без зсуву – частіше виникають при неповних переломах;

- переломи зі зсувом – виникають при повному переломі.

10) По виду зсуву:

- первинний зсув – в результаті дії механічної сили;

- вторинний зсув – в результаті тракції при скороченні м’язів, що кріпляться до кістки;

- третинний зсув – в результаті зовнішніх впливів на зламану кістку: неправильне транспортування, неспокійна поведінка постраждалого).

11) По характеру зсуву розрізняють:

- зсув під кутом;

- зсув по ширині;

- зсув по довжині;

- зсув по периферії.

Клінічна картина

Ймовірні симптоми:

• біль,

• болючість при пальпації,

• припухлість, порушення функції.

Достовірні симптоми:

• деформація (скривлення, подовження або вкорочення кінцівки);

• патологічне положення кінцівки;

• патологічна рухомість;

• крепітація кісткових відламків.

Скарги:

• біль, що посилюється при рухах;

• неможливість користуватися кінцівкою;

• деформація кінцівки.

Об’єктивне обстеження:

• огляд:

• припухлість у місці перелому;

• деформація, патологічне положення, подовження або вкорочення кінцівки;

• при відкритих переломах – наявність рани (можливо, з кістковими відламками);

• пальпація:

• болючість у місці перелому;

• патологічна рухомість і крепітація, посилення болю при осьовому навантаженні на кістку;

• обмеження активних і пасивних рухів;

14. перкусія супроводжується посиленням болю.

Додаткові методи обстеження

Найбільш інформативна рентгенографія кісток у двох проекціях, при якій виявляють лінію перелому і зсув кісткових відламків.