Перша допомога при переломах:

• при необхідності – зупинка кровотечі;

• знеболювання;

• при відкритому переломі – закриття рани асептичною пов’язкою після обробки шкіри розчином антисептиків;

• транспортна іммобілізація (створення нерухомості кісткових відламків).

Лікування переломів кісток

Принципи лікування:

• репозиція кісткових відламків – надати кінцівці положення, при якому зберігається її вісь, довжина і форма;

• фіксація кісткових відламків – зафіксувати ушкоджену кістку так, щоб не відбувся повторний зсув кісткових відламків – лікувальна іммобілізація, утримувати кістку в такому положенні до утворення кісткової мозолі і зрощення кісткових відламків;

• відновлення функції кінцівки після зняття іммобілізації.

Репозиція кісткових відламків може бути:

• одномоментна:

• закрита – ручна або за допомогою спеціальних апаратів;

• відкрита – оперативне зіставлення відламків з наступною їх фіксацією (остеосинтез);

• тривала репозиція шляхом поступового витягнення відламків:

• кістякове витягання за спицю, поведену через кістку;

• шкірне лейкопластирне витягання;

• витягання за допомогою апаратів зовнішньої фіксації (Ілізарова, Волкова – Оганесяна).

Принцип закритої одномоментної репозиції:

• ліквідувати спазм і напруження м’язів кінцівки – новокаїнова блокада місця перелому або наркоз;

• послабити м’язове напруження, надавши кінцівці фізіологічного положення;

• проводити репозицію за рахунок сильного витягання дистального відламка по довжині і проти витягання (утримання) проксимального відламка.

Показання до оперативного лікування переломів:

• відкриті переломи;

• переломи з ушкодженням життєво важливих органів (речовини головного мозку, спинного мозку, великих судин і нервів, органів черевної і грудної порожнини);

• інтерпозиція м’яких тканин між кістковими відламками;

• відривні та уламчасті переломи і множинні діафізарні переломи;

• неможливість утримати відламки після репозиції;

• неправильно зрослі переломи.

Види лікувальної іммобілізації:

• гіпсова пов’язка (циркулярна, лонгетна, вікончаста, мостоподібна) – як правило, після накладання пов’язки проводять рентгенографічний контроль стояння відламків;

• остеосинтез:

• інтрамедулярний (через кістковомозковий канал);

• екстрамедулярний (поза кістковомозковим каналом) – фіксація відламків дротом, металевими пластинами, шурупами, спеціальними цвяхами, спицями);

• компресійно-дистракційний (апаратами Ілізарова, Гудушаурі).

Терміни іммобілізації залежать від виду і локалізації перелому.

Функціональне і відновне лікування переломів:

• лікувальна фізкультура, масаж як під час, так і після іммобілізації;

• фізіотерапія: на 2-3 добу після травми УВЧ-терапія, електрофорез із розчином новокаїну, індуктотермія;

• через 7-10 днів після травми – ультразвук або іонофорез (введення лікувальних препаратів за допомогою ультразвуку).

Ускладнення переломів можуть бути пов’язані як безпосередньо із самим переломом, так і з процесом його лікування.

Загальні ускладнення переломів:

• травматичний шок;

• жирова емболія гілок легеневої артерії при переломах довгих трубчастих кісток і множинних переломах;

• тромбоемболія легеневої артерії як наслідок застою та утворення тромбів у кінцівках при тривалій іммобілізації;

• набряк легенів, пневмонія (найчастіше обумовлені тривалим постільним режимом);

• сепсис, ранове виснаження;

• пролежні від тиску пов’язок і постільного режиму;

• алкогольний посттравматичний делірій.

• Місцеві ускладнення переломів:

• ушкодження прилягаючих органів і тканин (судин і нервів, легеневої тканини при переломі ребер, мозкової тканини при переломі черепа, сечового міхура і уретри при переломах кісток таза);

• нагноєння рани в ділянці відкритого перелому, флегмони, гнійні запливи;

• остеомієліт в результаті інфекції при відкритих переломах або введення фіксаторів, спиць;

• незрощення (несправжній суглоб) або неправильне зрощення перелому;

• контрактури, анкілоз суглоба, деформуючий артроз в результаті тривалого обмеження рухів.

Несправжній суглоб

Несправжній суглоб (псевдоартроз) – рухливість на протязі кістки в результаті незрощення перелому.

Причини виникнення:

• інфекція;

• розлади кровопостачання кістки;

• інтерпозиція м’яких тканин між відламками;

• неправильне зіставлення кісткових відламків;

• передчасне зняття гіпсової пов’язки (у зоні перелому розвивається не кісткова, а сполучна і хрящова тканина).

Клінічні ознаки:

Скарги: біль у кінцівці;порушення функції кінцівки.

Об’єктивні прояви:

• огляд: деформація і скривлення кінцівки на рівні несправжнього суглоба;

• пальпація:болючість може бути відсутня; визначається патологічна рухомість кістки.

Діагностика: при рентгенографії щілина між кістковими відламками, наявність хрящової мозолі.

Лікування: оперативне: при протипоказаннях до нього – носіння ортопедичних апаратів.

Вивихи

Вивих (luxatio) – стійкий зсув суглобових поверхонь зчленованих кісток за межі фізіологічної норми.