Тести для самоконтролю знань:

1.Об'єктивне обстеження проводиться суворо послідовно і включає:

1. огляд, пальпацію.

2. встановлення можливого зв'язку захворювання зі спадковими чинниками.

3. перкусію, аускультацію.

2.Умови, необхідні для проведення обстеження хворого:

1. скарги.

2. анамнез захворювання.

3. анамнез життя.

4. об'єктивне обстеження.

5. остаточний діагноз.

ГЛАВА №12

Семіотика ран (види ран та фази ранового процесу).

Шляхи загоєння ран.

Мета: знати види ран та фази ранового процесу, шляхи загоєння ран.

Рана є одним із основних проявів травматичного або хірургічного впливу на тканину та органи. Всі випадкові рани, будучи інфікованими, несуть загрозу виникнення різних ускладнень, нерідко небезпечних для життя хворого.

Рана (vulnus) – порушення цілісності шкіри або слизових оболонок із можливим ушкодженням прилеглих тканин внаслідок механічного їх ушкодження.

Класифікація ран.

1. За характером дії предмета, що ранить:

   1. Різана рана (vulnus incisium):

• наноситься гострим предметом (вплив на тканини відбувається по вузькій площині, характеризується високим тиском на тканини, і рана відповідає напрямку дії предмета, що ранить);

• тканини, що оточують рану, ушкоджуються незначно, але, як правило, відзначається глибоке проникнення предмета, що ранить;

• при різаних ранах больовий синдром слабо виражений, можлива рясна кровотеча, а зяяння рани залежить від напрямку її стосовно ліній Лангера.

1. Колота рана (vulnus punctum):

• наноситься вузьким і гострим предметом;

• характеризується глибоким проникненням у тканини і незначною площею травми;

• для колотої рани характерні: слабо виражений больовий синдром, відсутність рясної кровотечі, гематоми в тканинах;

• особливість колотих ран – ушкодження глибоко розташованих судин, нервів і внутрішніх органів (характерна складність діагностики).

1.3.Забита рана (vulnus contusum):

- виникає при дії тупого предмета;

- довкола рани виникає широка зона ушкодження тканин із порушенням їх життєздатності (некрозом);

- больовий синдром виражений, зовнішня кровотеча невелика (стінки судин ушкоджені та тромбуються), можуть мати місце крововиливи у тканини;

• гояться вторинним натягом.

1.4. Рвана рана (vulnus laceratum):

- утворюється при впливі тупого предмета під гострим кутом до поверхні тіла;

- супроводжується значним відшаруванням або скальпуванням шкіри на великому протязі (порушується кровообіг у відшарованих тканинах).

1.5. Розтрощена рана (vulnus conqvassatum):

- механізм ушкодження аналогічний забитій і рваній рані, але ступінь ушкодження тканин більш виражений;

- значна зона ушкодження, підвищується ризик нагноєння ран.

1.6. Рубана рана (vulnus caesum):

- наноситься масивним, але досить гострим предметом (сокира, шабля);

- часто супроводжується ушкодженням внутрішніх органів;

- значна зона ушкодження тканин, що приводить до масивних некрозів;

- виражені больовий синдром і крововиливи.

1.7. Укушена рана (vulnus morsum):

-завжди інфікована рана (ротова порожнина багата на патогенні, умовно-патогенні мікроби;

- ускладнюється розвитком інфекції;

- можливе попадання токсинів і отрут (укус отруйної змії), вірусу сказу, що вимагає проведення специфічних профілактичних заходів.

1.8. Вогнепальна рана (vulnus scloptarium):

- характеризується більшою тяжкістю і гоїться набагато гірше, ніж рана, нанесена холодною зброєю;

- наноситься предметом (куля, дріб), що рухається з великою швидкістю;

- енергія предмета, який рухається, передається тканинам, що приводить до їх ушкодження;

- сучасні кулі, маючи малу силу і значну швидкість польоту, при влученні втрачають свою стабільність і, просуваючись вглиб, легко змінюють напрямок руху, ніби «перекидаючись», що ще більше травмує оточуючий рановий канал тканини;

- на відміну від звичайних ран, для яких характерні дві зони ушкодження, для вогнепальних ран характерні:

• наявність трьох зон ушкодження:

1 зона – безпосередньо рановий канал (може містити кулю, сторонні предмети, обривки некротизованих тканин, вилиту кров, бактерії);

2 зона – зона прямого травматичного ушкодження (виникає під впливом кінетичної енергії. Переданої від кулі тканинам, містить нежиттєздатні тканини, просочені кров’ю);

3 зона – зона молекулярного струсу (ділянка з ушкодженими клітинними структурами і метаболізмом тканин, що при знижені перфузії та оксигенації тканин некротизується);

• складний анатомічний характер ушкоджень:

• внаслідок зміни напряму руху в тканинах рановий канал набуває складної конфігурації;

• високий ступінь інфікування:

• наявність некротичних тканин, невеликий розмір вхідного отвору і глибокий рановий канал утруднюють доступ кисню, створюють передумови для розвитку інфекції, в тому числі й анаеробної;

• додаткові характеристики (за характером ранового каналу):

• наскрізне поранення (має вхідний і вихідний отвори, при цьому куля не залишається в організмі);

• сліпе поранення (має лише вхідний отвір, і куля залишається в тканинах потерпілого в кінці ранового каналу);

• дотичне поранення (поранення поверхневих тканин, без проникнення вглиб тканин).