Класифікація вивихів

1. За етіологією:

• вроджені, які виникають в результаті недорозвитку суглобових поверхонь (частіше в кульшовому суглобі);

• набуті:

• травматичний вивих – виникає при механічній травмі суглоба;

• звичайний вивих – це часто виникаючі вивихи в суглобі навіть при невеликій травмі; причина – передчасне припинення іммобілізації після вправлення першого вивиху;

• патологічний вивих – настає в результаті руйнування суглобових поверхонь або капсули суглоба будь-яким патологічним процесом (туберкульоз, остеомієліт);

• деструктивний – внаслідок руйнування суглобових кінців кісток або суглобової западини;

• дистензійний – внаслідок розтягнення суглобової сумки випотом або фунгіозними масами;

• паралітичний – внаслідок паралічу мускулатури, що зміцнює суглоб;

• деформаційний – внаслідок деформації суглобових поверхонь і ослаблення зв’язкового апарата.

2. За ступенем зсуву:

• повний зсув – зчленування суглобових поверхонь відсутнє;

• неповний зсув (підвивихи) – є часткове або ненормальне зчленування суглобових поверхонь.

3. Стосовно навколишнього середовища:

• закриті вивихи;

• відкриті вивихи, при яких є рана в ділянці суглоба.

4. За часом, що пройшов від моменту травми:

• свіжий вивих (до 2 діб);

• несвіжий вивих (до 3-4 тижнів);

• застарілий вивих (більше 4 тижнів після травми).

5. За наявністю ускладнень:

• неускладнені;

• ускладнені – ушкодження нервових стовбурів, кровоносних судин, переломи кісток.

6. Ускладнення вивихів:

• формування застарілого або звиклого вивиху;

• гнійний артрит при відкритому вивиху;

• контрактури суглобів;

• утворення неоартрозу – формування сполучнотканинної капсули навколо вивихнутої голівки кістки і заглиблення через постійне користування хворою кінцівкою.

Клінічна картина

Скарги: біль у суглобі; неможливість активних і пасивних рухів.

Об’єктивні прояви:

• огляд:

• порушення конфігурації суглоба: деформація, припухлість, фіксоване положення кінцівки;

• вкорочення або подовження кінцівки;

• порівняльна пальпація:

• відсутність голівки кістки на звичайному місці і виявлення її в іншому місці;

• розлита болючість у ділянці суглоба;

• пружна фіксація кінцівки – опір при спробі зробити пасивний рух.

Діагностика вивиху:

• базується на клінічних даних;

• підтверджується за допомогою рентгенографії суглоба, при якій виявляють зсув суглобових поверхонь, зміну ширини суглобової щілини, можуть виявлятися ознаки перелому.

Перша медична допомога:

• знеболювання;

• іммобілізація кінцівки в тому положенні, який вона прийняла після вивиху: верхню кінцівку підвішують на косинці або пов’язці з бинта, нижню – іммобілізують за допомогою шин або підручних засобів;

• транспортування до медичної установи (вправляння вивиху – це лікарська процедура!).

Лікування вивиху

Свіжий вивих:

• вправляють у невідкладному порядку;

• вправляння вивиху повинне бути засноване не на застосуванні грубої сили, а максимальному розслабленні м’язів і подоланні м’язової рефракції, для чого використовують місцеву або загальну анестезію;

• про вправляння вивиху свідчить прояв «щиглика» і відновлення функції кінцівки;

• після вправлення вивиху обов’язків рентгенологічний контроль;

• іммобілізація вправленої кінцівки м’якою або гіпсовою пов’язкою: при вивиху плеча до 5-10 днів, при вивиху стегна до 2-3 тижнів;

• відновне лікування: лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури.