Гематогенний остеомієліт

Гематогенний остеомієліт – це запалення кісткового мозку, компактної та губчастої частини, окістя і навколишніх м’яких тканин.

Він переважно вражає у грудному, дитячому і ранньому юнацькому віці. Захворювання нерідко переходить у хронічну форму, приводить до повної або часткової втрати працездатності та інвалідності.

Фактори, що сприяють розвитку остеомієліту:

• вік (найчастіше хворіють діти у віці 7 – 15років);

• стать (хлопчики хворіють у 3 рази частіше, ніж дівчатка);

• наявність джерела ендогенної інфекції (гостре або хронічне вогнище: садно, фурункул, ангіна, хронічний тонзиліт);

• стан сенсибілізації;

• переохолодження, травми.

Фактори, що викликають розвиток остеомієліту:

• мікробний фактор (стрептококи, стафілококи та інші інфекції).

Переважна локалізація остеомієліту:

• головним чином уражаються довгі трубчасті кістки (великогомілкова, стегнова, плечова, малогомілкова);

• найчастіше уражаються метафізи довгих трубчастих кісток;

• діафізарні ураження спостерігаються втроє рідше, ніж метафізарні.

Механізм розвитку остеомієліту:

• мікроорганізми гематогенним шляхом проникають у капіляри метафізу і фіксуються там, викликаючи початок гнійного процесу;

• невеликий гнійник, що утворився в метафазі, викликає тромбоз судин і змертвіння прилеглих кісткових балок;

• процес поширюється в напрямі діафізу (епіфізарний хрящ стійкий до нагноєння);

• виникає запалення кісткового мозку, який через деякий час мертвіє і піддається гнійному розплавленню;

• через систему гаверсових каналів гній поширюється під окістя, відшаровує його від кістки та утворює субперіостальний гнійник;

• у процес може бути втягнений прилеглий суглоб із розвитком гнійного остеоартриту;

• кістка на певній ділянці втрачає живлення зсередини і збоку окістя та починає мертвіти з утворенням ділянки остеонекрозу;

• гній, розплавлюючи окістя, проривається у м’які тканини, викликаючи розвиток між м’язової флегмони;

• у подальшому гній може прорватися назовні з утворенням нориці.

Клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту (залежить від клінічної форми захворювання)

• Місцева (вогнищева) форма:

Скарги:

• загальні симптоми:

• раптове підвищення температури до 39-40ºС, озноб;

• головний біль, іноді марення;

• у дітей молодшого віку нерідко спостерігаються нудота, багаторазове блювання.

• місцеві симптоми:

• постійний сильний біль у певному фрагменті кінцівки;

• біль посилюється при рухах, перекладанні хворого.

Анамнез захворювання:

• наявність ендогенного вогнища інфекції;

• травма, переохолодження.

Об’єктивні дані:

• загальні симптоми:

• зазвичай починається як тяжке загальне інфекційне захворювання;

• у перші дні загальні симптоми превалюють над місцевими;

• постійна висока пропасниця;

• тахікардія,тахіпное;

• схильність до гіпотонії;

• можливе порушення свідомості, особливо у дітей молодшого віку:

• місцеві симптоми (з’являються з 3 дня захворювання):

• гіперемія і набряк фрагмента кінцівки (епіфізо-метафізарна зона);

• болючість при пальпації, навантаженні на кінцівку;

• окружність ураженого сегмента кінцівки помітно збільшується;

• через 7 – 10 днів, коли розвивається під надкісничний абсцес, посилюється локальна болючість і припухлість;

• потім розвивається клінічна картина глибокої міжм’язової флегмони;

• при прориві гною назовні та утворенні нориці гострі явища вщухають.

• Генералізована форма (септико – піємічна і токсична):

• швидко виникають ознаки тяжкої загальної інтоксикації;

• через кілька днів з’являються гнійні вогнища в інших кістках або органах;

• на шкірі нерідко з’являється токсичне висипання;

• часто розвивається клініка септичного шоку.

Діагностика

Лабораторні дані:

• клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво);

• клінічний аналіз сечі (можливо, наявність білка, лейкоцитів, циліндрів).

Рентгенологічні дані:

• у перші 1,5 тижні патологічні зміни на рентгенограмі відсутні;

• надалі з’являються ознаки періоститу, відшарування окістя;

• пізніше з’являються зони розрідження та ознаки змін структури губчастої кістки в ділянці метафізу;

• утворення секвестрів і секвестральної порожнини з’являються на 3 місяці;

• при наявності нориці в діагностиці допомагає фістулографія.