- •Благодать і земний ідеал життя кожного, хто обирає лікарську професію.
- •Глава № 1
- •Глава № 2 Сучасні методи антисептики та їх характеристика
- •Алгоритм стерилізації хірургічного інструментарію
- •I етап.
- •II етап.
- •III етап.
- •Алгоритм підготовки хірурга до операції
- •Глава № 3 Десмургія
- •Вимоги до перев’язного матеріалу:
- •Класифікація пов’язок
- •Бинт і його елементи, правила накладання бинтових пов’язок
- •Правила накладання бинтових пов’язок:
- •Техніка накладання пов'язок Бинтові пов'язки
- •Бинтові пов'язки на грудну клітку та молочну залозу
- •Пов'язки на верхню кінцівку
- •Косинкові пов'язки
- •Пращоподібні пов'язки
- •Клейові пов'язки
- •Лейкопластирні пов'язки
- •Клінічні завдання
- •Відповіді на клінічні завдання.
- •Тести самоконтролю знань
- •Глава №4 Передопераційний період. Загальне знеболювання
- •Оцінка стану хворого
- •2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:
- •2. Стадія іі – збудження.
- •4. Стадія іv – пробудження.
- •Глава №5 Місцева анестезія в хірургічній практиці та знеболювання в післяопераційному періоді
- •2. Алергійні реакції.
- •Види місцевої анестезії:
- •4.2.Провідникова анестезія (блокада) міжреберних нервів:
- •4.3.Анестезія плечового сплетення за Куленкампфом:
- •4.5.Перидуральна (епідуральна) анестезія:
- •5.2. Внутрішньокісткова анестезія:
- •Новокаїнові блокади
- •Алгоритм виконання шийної вагосимпатичної блокади
- •Алгоритм виконання блокади міжреберних нервів
- •Алгоритм виконання ретромаммарної новокаїнової блокади
- •Алгоритм виконання короткої новокаїнової блокади
- •Алгоритм виконання внутрішньотазової блокади за школьниковим-селівановим
- •Алгоритм виконання паранефральної новокаїнової блокади
- •Алгоритм виконання білякуприкової новокаїнової блокади за амінєвим
- •Алгоритм виконання перианальної новокаїнової блокади
- •Тести самоконтролю знань
- •Глава № 6
- •2. Залежно від місця виливу крові:
- •4. Стосовно зовнішнього середовища:
- •Клініка гострої кровотечі
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Клініка хронічної кровотечі
- •1.Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Методи оцінки ступеня крововтрати:
- •Точки пальцьового притискання артерій
- •Глава №7
- •1.За допомогою простої реакції
- •Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами
- •Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів а і в
- •Резус-фактор
- •Визначення резус-фактора в чашках Петрі
- •Визначення резус-фактора за допомогою реакції конглютинації із застосуванням желатини
- •Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу
- •Тести для самоконтролю:
- •Глава №8
- •Дія перелитої крові
- •Компоненти і препарати крові:
- •Тести для перевірки знань:
- •Глава № 9. Техніка гемотрансфузії. Помилки та ускладнення при переливанні крові, їх профілактика та перша допомога.
- •Реакції та ускладнення під час переливання крові
- •Тести для самоконтролю знань:
- •Глава №10 Інтенсивна терапія та серцево-легенева реанімація
- •Алгоритм проведення реанімації при клінічній смерті
- •Алгоритм проведення лікування при фібриляції шлуночків серця
- •Алгоритм проведення лікування при електромеханічній дисоціації (емд)
- •Алгоритм проведення лікування при брадиаритмії
- •Алгоритм проведення лікування при тахікардії
- •Алгоритм проведення реанімації при раптовій смерті
- •Тести для самоконтролю знань:
- •Глава № 11. Клінічні, лабораторні та інструментальні методи обстеження хірургічних хворих. Пальцеве дослідження прямої кишки. Пальпація молочних залоз.
- •Тести для самоконтролю знань:
- •1.4. Рвана рана (vulnus laceratum):
- •1.5. Розтрощена рана (vulnus conqvassatum):
- •1.6. Рубана рана (vulnus caesum):
- •1.7. Укушена рана (vulnus morsum):
- •2 За походженням рани:
- •2.1 Операційні (хірургічні) рани:
- •2.Фаза регенерації:
- •3.Фаза утворення і реорганізація рубця:
- •Фактори, що впливають на загоєння рани:
- •Типи загоєння ран:
- •3.Загоєння рани під струпом:
- •Тести самоконтролю знань
- •1.Які речовини викликають розширення судин, що супроводжується порушенням їх проникності, в першій фазі ранового процесу?
- •2 Головного значення в період проліферації набувають:
- •3. Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:
- •Глава №13. Принципи лікування різних видів ран. Профілактика сказу.
- •Лікування свіжоінфікованих ран
- •Лікування гнійних ран
- •1. Місцеве лікування:
- •2. Загальне лікування:
- •Тести самоконтролю знань
- •Класифікація термічних опіків:
- •2. Подальше лікування проводиться з використанням таких методів:
- •3. Оперативні втручання в першу фазу перебігу ранового процесу опікової рани – фазу ексудації:
- •Ураження електричним струмом
- •Ускладнення уражень електричним струмом:
- •Лікування потерпілих з ураженням електричним струмом: Перша допомога:
- •Променеві ураження
- •Ураження сонячним випромінюванням
- •Теплові ураження
- •Променеві ураження іонізуючим випромінюванням
- •Холодова травма
- •Лікування потерпілих із відмороженням Перша допомога:
- •Тести самоконтролю знань
- •Клінічні прояви
- •Ушкодження головного мозку
- •Патогенез стискання головного мозку:
- •Локалізація скупчення крові:
- •Клінічна картина
- •Ушкодження грудної клітки
- •Клінічна картина
- •Діагностика
- •Класифікація пневмотораксу:
- •Клінічні прояви
- •Перша допомога
- •Травма живота та органів черевної порожнини
- •Клінічна картина ушкоджень органів черевної порожнини (залежить від ушкодженого при травмі органа):
- •Додаткові методи дослідження
- •Лікування
- •Тести для самоконтролю знань:
- •Глава № 16 Семіотика та принципи лікування переломів кісток та вивихів.
- •Перша допомога при переломах:
- •Лікування переломів кісток
- •Класифікація вивихів
- •Клінічна картина
- •Лікування вивиху
- •Способи вправляння вивихів стегна:
- •Глава № 17 Семіотика та принципи лікування гнійно-запальних захворювань кисті та гематогенного остеомієліту Гнійні захворювання кисті.
- •Гематогенний остеомієліт
- •Лікування
- •Тести для перевірки знань:
- •Глава № 19 Семіотика, класифікація, діагностика пухлин.
- •Номенклатура пухлин:
- •Особливості росту пухлини:
- •Особливості метастазування пухлин:
- •Класифікація пухлин
- •Клініка пухлинних захворювань
- •2. Пальпація:
- •3. Перкусія:
- •Діагностичні методи
- •Тести самоконтролю знань
- •Глава № 20 Ускладнення пухлин (кишкова непрохідність, перитоніт) та основні принципи їх лікування.
- •Загальні принципи лікування пухлин
- •Тести самоконтролю знань
- •Література
Тести для перевірки знань:
1.Для переливання крові та виготовлення її компонентів і препаратів використовують кров:
узяту в донорів, автокров;
узяту у попередніх хворих;
узяту у тварин зі схожою ДНК.
2.Для заповнення апаратів штучного кровообігу під час оперативних втручань на серці та великих судинах використовується:
пуповинно-плацентарна кров;
гепаринізована кров;
консервована кров.
Глава № 9. Техніка гемотрансфузії. Помилки та ускладнення при переливанні крові, їх профілактика та перша допомога.
Мета: знати техніку гемотрансфузій, помилки та ускладнення при переливанні крові, їх профілактику та вміти надавати першу допомогу при ускладненнях.
Кров можна переливати внутрішньовенно, внутрішньоартеріально, внутрішньокістково. Існує 2 основних методи гемотрансфузії. Прямий, коли кров переливається безпосередньо від донора до реципієнта за допомогою апаратів або шприца, і непрямий, тобто переливання консервованої крові. Зараз прямий метод заборонено у зв’язку з тим, що під час трасфузії можливо перенесення від донора до реципієнта до 30 інфекційних захворюваннь (ВІЛ, сифіліс, гепатит С, туберкульоз та ін.).
Непрямий метод – переливання крові, яка була заготовлена заздалегідь, та обстежена. Напередодні переливання крові хворому визначають групу крові і резус-фактор, причому групу крові перевіряють перед кожною черговою трансфузією, проводять клінічний аналіз крові і сечі. Кров переливають натще. Перед гемотрансфузією хворий має спорожнити сечовий міхур, йому необхідно визначити пульс, температуру тіла й артеріальний тиск. Далі перевіряють придатність крові до переливання. У скляній тарі вона має розділитися на 3 шари: зверху -- прозорий солом'яно-жовтий шар плазми, внизу - темно-червоний шар еритроцитів, а між ними лейкоцити у вигляді тонкої сіруватої плівки. Усі шари мають бути з чіткими межами. Якщо у крові є згустки, плазма рожева або мутна, з пластівцями, така кров непридатна для переливання. Флакон із кров'ю має бути герметично закритий, на етикетці позначено дату заготовки крові.
Далі визначається група крові у флаконі і проводяться проби на індивідуальну сумісність, а також біологічна проба. Вони є обов'язковими при переливанні кожного флакона крові. Окремо перевіряються сумісність за групою крові і за резус-фактором.
Проба на сумісність за групою крові системи АВО. Кров беруть із вени хворого в кількості 10 мл, поміщають її у пробірку та центрифугують. Отриману сироватку наносять на тарілку і додають кров донора у співвідношенні 10:1. Спостерігають протягом 5хвилин, погойдуючи тарілку. Проба проводиться за кімнатної температури. За наявності аглютинації кров несумісна.
Проба на резус-сумісність. Краплю сироватки крові хворого змішують у чашці Петрі з кров'ю донора у співвідношенні 10:1, ставлять на водяну баню температури +45.-.+48 °С на 10 хв. За наявності аглютинації кров несумісна і є непридатною для переливання.
Біологічна проба полягає в потрійному струминному переливанні 15 мл крові з інтервалами 5 хв; або 5 мл з інтервалом 3 хв; та стежать за станом хворого. У разі появи симптомів посттрансфузійних ускладнень: зниження АТ, тахікардія, біль у грудях та попереку, головний біль; лікар має одразу припинити переливання крові і, не виймаючи голку з вени, розпочати купірування розладів, що виникли. Якщо симптоми шоку відсутні, проводиться переливання необхідної кількості крові крапельно зі швидкістю 50 — 60 крапель за 1 хв. Біологічна проба не проводиться, якщо хворий під наркозом або непритомний, при реінфузії (переливанні крові що вилилася у черевну або грудну порожнини) та трансфузії невеликих доз крові.
Наприкінці переливання у флаконі залишають 10—15 мл крові і зберігають її в холодильнику протягом 1 доби для дослідження, якщо раптом виникнуть ускладнення. Оформляється протокол переливання крові, який разом з етикеткою, що була на флаконі, підклеюють в історію хвороби.
Хворий після переливання крові перебуває під наглядом лікаря та медсестри. Протягом 8 годин, через кожні 2 години вимірюються температура тіла, артеріальний тиск, підраховуються пульс, дихання, визначаються кількість і характер сечі. Наступного дня клінічний аналіз крові і сечі повторюють.