Клініка пухлинних захворювань

Скарги:

• при доброякісній пухлині – наявність пухлинного утворення;

• при ранніх стадіях злоякісних пухлин скарг і клінічної симптоматики у переважній більшості випадків немає.

Історія захворювання:

• частіше виявляється короткий період захворювання;

• іноді є вказівка на передпухлинні захворювання (поліпи, поліпоз, папіломи та ін.).

Об’єктивні дані:

1. Огляд:

• У запущених стадіях визначають:

• зниження маси тіла (в запущених випадках до кахексії);

• землисто-сірий колір шкірних покривів;

• зниження тургору та еластичності шкіри.

• Синдром пухлинного утворення:

• є найбільш достовірною ознакою пухлини;

• пухлина зовнішньої локалізації визначається візуально;

• пухлина внутрішніх органів може виявлятися як візуально, так і при пальпації (пухлини органів черевної порожнини) або при проведенні спеціальних методів дослідження.

• Паранеопластичні синдроми:

• сукупність ознак (симптомів), обумовлених синтезом пухлиною гормонів, гормоноподібних речовин, біологічно-активних речовин, які виникають із появою пухлини і зникають при її видаленні (наприклад, шкірні прояви – іхтіоз, акантоз, сверблячка; неврологічні прояви – поліневрити, міонейропатії; кісткові прояви – остеопороз та ін.).

2. Пальпація:

• при зовнішній локалізації пальпується щільна безболісна пухлина із чіткими межами, не пов’язана з навколишніми тканинами (доброякісна пухлина), або горбиста, без чітких меж, і фіксована, погано зміщувана (злоякісна пухлина);

• при внутрішній локалізації пухлину можна пальпувати тільки при її значних розмірах.

3. Перкусія:

• дозволяє виявити ускладнення пухлинного процесу: притуплення перкуторного звуку над поверхнею легенів при ателектазі або плевриті, над поверхнею живота – при асциті, тимпаніт над поверхнею живота при кишковій непрохідності тощо.

4. Аускультація:

• може бути інформативною для виявлення ускладнень пухлинного росту.

Діагностичні методи

• Лабораторні дослідження:

• патогномонічних лабораторних ознак злоякісних пухлин немає;

• характерні гематологічні паранеопластичні синдроми: стійка, часом наростаюча анемія, прискорення ШОЕ, зниження рівня білка крові, гіперкоагуляція, прихована гіпоглікемія та ін.;

• при пухлинах ряду локалізацій для топічної діагностики та оцінки поширеності процесу можуть бути корисні дослідження рівня гормонів і пухлинних маркерів в крові.

• Додаткові спеціальні методи обстеження: застосовується весь арсенал інструментальних досліджень: рентгенографія, ендоскопія, сонографія, комп’ютерна і магніторезонансна томографія та ін.

• Послідовність обстеження:

• безпечні для здоров’я і життя методи використовуються в першу чергу, а найнебезпечніші – в останню (наприклад, для підтвердження наявності метастазів у печінці в першу чергу слід виконати УЗД, потім - лапароскопія і тільки потім - лапаротомію).

• Доцільність планового обстеження:

• небезпека від діагностичної або лікувальної процедури не повинна перевищувати небезпеку захворювання;

• для виконання інвазивних досліджень повинні бути вагомі підстави, у протилежному випадку вони повинні бути змінені іншими, менш небезпечними дослідженнями.

• Час обстеження:

• Повинен бути обмежений 10 днями, особливо для стаціонарних хворих; при використанні рентгенографічних методів дослідження шлунково-кишкового тракту із застосуванням барієвої суміші необхідно пам’ятати, що перед ендоскопічними обстеженнями, КТ або МРТ необхідно чекати 3 – 4 дні, поки кишечник не очиститься від барію.

• Вибір методу дослідження:

• необхідно використати найбільш інформативні методи, для візуалізації пухлини (наприклад, УЗД при пухлині головки підшлункової залози набагато інформативніше, ніж непрямі дані рентгенографії шлунка).

• Значущість діагностичних даних:

• необхідність одержання даних, що мають кардинальне значення для підтвердження чи виключення діагнозу пухлинного процесу або оцінки поширеності процесу таких, як морфологічна верифікація діагнозу.

• Достатність діагностичних даних:

• при безперечних даних про характер патологічного процесу в органі та його поширеності проведення подальшого обстеження недоцільне;

• для правильного вибору методу лікування вирішальною є оцінка поширеності пухлинного процесу.

Принципи побудови онкологічного діагнозу - сучасний онкологічний діагноз складається, як правило, з кількох компонентів:

• характеристика патологічного процесу;

• характеристика клініко – морфологічного варіанта хвороби;

• локалізація процесу;

• стадія (поширеність) процесу;

• характеристика лікувального впливу.

Приклади формулювання клінічного діагнозу:

1. Рак попереково-ободової кишки Т2NoMo, ІІ стадія, стан після хірургічного лікування в 2005р.

2. Рак лівої молочної залози, набряково-інфільтративна форма Т4NoM1, ІV стадія, стан після комплексного лікування в 2005р.