3.Загоєння рани під струпом:

- відбувається при невеликих поверхневих ушкодженнях (садна, потертості, поверхневі опіки);

- процес загоєння рани під струпом (триває 3 – 7 днів):

• згортання на поверхні рани крові, що вилилась, лімфи і тканинної рідини, які підсихають, утворюючи струп;

• струп виконує захисну функцію, будучи своєрідною «біологічною пов’язкою»;

• під струпом відбувається швидка регенерація епідермісу і струп відривається;

• струп не слід видаляти, якщо відсутні явища запалення;

• при виникненні нагноєння під струпом показано ПХО з видаленням струпа.

Ускладнення ранового процесу: приєднання специфічної ранової інфекції – правця, анаеробної інфекції, сказу, дифтерії ран.

Ускладнення загоєння ран:

• розвиток неспецифічної гнійної інфекції в рані;

• кровотеча із рани;

• розходження країв рани.

Тести самоконтролю знань

1.Які речовини викликають розширення судин, що супроводжується порушенням їх проникності, в першій фазі ранового процесу?

1. Лактатдегідрогеназа.

2. Лужна фосфатаза.

3. Кисла фосфатаза.

4. Гістамін, серотонін.

5. Кисла РНК-аза

2 Головного значення в період проліферації набувають:

1. Лейкоцити.

2. Моноцити.

3. Ендотелій капілярів.

4. Макрофаги.

5. Фібробласти.

3. Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:

1. Стрептококи, протей, стафілококи.

2. Синьогнійна паличка, пневмококи, серрація.

3. Протей, стафілококи, синьогнійна паличка.

4. Синьогнійна паличка, клебсієла, протей

5. Усі перераховані.

4. Прийнято вважати, що лейкоцитарний вал:

1. Розвивається на межі життєздатних і змертвілих тканин.

2. Не відокремлює життєздатності тканини від змертвілих, а завжди тісно пов’язаний із зоною розташування мікробів.

3. Характеризується розвитком грануляційної тканини, що поступово заповнює рановий дефект.

4. На ранніх етапах формування еластичних волокон складається з паралельно розташованих скупчень фібрил діаметром 10нм.

5. Утворює межу між ушкодженими і підлягаючими шарами, перешкоджає зневоднюванню тканин рани, втраті електролітів і білків, попереджає інвазію мікроорганізмів.

6. При яких ранах найчастіше спостерігаються інфекційні ускладнення?

1. Різаних.

2. Рвано-забитих.

3. Колотих.

4. Вогнепальних.

5. Колото-різаних.

5. Яка причина первинного мікробного забруднення рани?

1. Вторинні сторонні предмети і пил, що потрапили в рану.

2. Невірне накладання пов’язки.

3. Запізніле накладання пов’язки.

4. Накладання нестерильної пов’язки.

5. Пізнє оперативне втручання.

8. На що повинні бути спрямовані лікувальні заходи в період біологічного очищення рани?

1. Відновлення азотистого балансу.

2. Прискорення епітелізація.

3. Якнайшвидкіше відторгнення загиблих тканин.

4. Відновлення водно-електролітного балансу.

5. Активацію процесів заміщення ранового дефекту живою тканиною.

Правильні відповіді:

1-Г; 2-В; 3-Г; 4-Б; 5-Г; 6-А; 7-В.

Глава №13. Принципи лікування різних видів ран. Профілактика сказу.

Мета (завдання):знати принципи лікування різних видів ран, вміти проводити профілактику сказу.

Загальні завдання, що стоять перед хірургом при лікуванні будь-якої рани:

• боротьба з ранніми ускладненнями ран;

• профілактика і лікування ранової інфекції;

• досягнення загоєння рани в найкоротший термін;

• відновлення функції ушкоджених органів і тканин.

Перша допомога при виникненні випадкових ран:

1. Усунути загрозливі для життя клінічні прояви ускладнень рани:

• кровотеча;

• травматичний шок;

• ушкодження життєво важливих внутрішніх органів.

2.Запобігти подальшому інфікуванню рани:

- всі випадкові рани є бактеріально забрудненими;

- при наявності рани можливе подальше інфікування її попаданням мікрофлори зі шкіри хворого, з навколишнього повітря, з різних предметів.

Лікування операційних ран

Операційні рани умовно асептичні, різані.

Умови, необхідні для загоєння операційної рани:

• асептичність виконання операції;

• надійність гемостазу в рані;

• відсутність у рані сторонніх предметів і некротичних тканин;

• ретельне пошарове зшивання рани наприкінці операції (при ушиванні рани на кінцівці показана іммобілізація травмованої кінцівки);

• за неможливості ушивання ранової порожнини в рані залишають дренаж.

Лікування ран у післяопераційному періоді (при лікуванні післяопераційної рани вирішуються чотири завдання):

• знеболювання (метод післяопераційного знеболювання обирається залежно від характеру і обсягу оперативного втручання);

• профілактика вторинної інфекції (накладання асептичної пов’язки, що міняється через добу після операції, а потім по необхідності; контроль за функціонуванням дренажів і своєчасним їх видаленням);

• прискорення процесів загоєння рани ( у перші години після операції на рану прикладають міхур зі льодом; з третьої доби після операції, за відсутності протипоказань, призначають фізіотерапевтичне лікування);

• корекція загального стану хворого (корекція анемії, гіпопротеїнемії, недостатності кровообігу, дегідратації і т.п.).

Загоєння ран і зняття швів:

• у переважній більшості випадків післяопераційні рани гояться первинним натягом;

• формально рана стає рубцем після зняття швів;

• терміни зняття швів визначаються локалізацією рани і особливостями кровообігу в ділянці рани.

Терміни зняття швів із ран, в залежності від їх локалізації

Локалізація рани	Терміни зняття швів (доба)
Обличчя, голова	3-4
Передня поверхня шиї	4-5
Задня поверхня шиї	6-7
Бічна поверхня грудей і живота	7-8
Середня лінія живота	10-11
Спина	10-11
Плече	5-6
Передпліччя	6-7
Кисть	5-6
Стегно	5-7
Гомілка	7-8
Стопа	10-12