2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:

- однокомпонентний - всі етапи, починаючи від вступного наркозу до завершення анестезії, забезпечують введенням одного фармакологічного препарату;

- багатокомпонентний – проводиться одночасним введенням кількох загальних анестетиків. Підвиди багатокомпонентної анестезії: змішана(введення кількох анестетиків одним шляхом), комбінована (послідовне використання кількох загальних анестетиків, які вводять різними шляхами, або їх комбінація з іншими препаратами).

3. Компоненти загальної анестезії:

- медикаментозний сон (хворий не повинний бути присутнім на власній операції);

- аналгезія - блокада сприйняття болю;

- -нейровегетативна блокада - гальмування соматичних і вегетативних (нейровегетативних і нейроендокринних) реакцій на біль застосуванням анальгетиків,анестетиків,місцевої анестезії;

-міорелаксація - розслаблення поперечносмугастої мускулатури й усунення рухових реакцій;

- підтримка адекватного газообміну і легеневої вентиляції шляхом забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів за допомогою усунення западання язика, интубації, трахеостомії, штучного підвищення змісту кисню в крові в результаті збагачення дихальної суміші киснем чи проведенням ГБО; проведення ШВЛ, зниження потреби організму в кисні внаслідок штучної гіпотермії.

- підтримка адекватного кровообігу і контроль за ним шляхом заповнення дефіциту обсягу циркулюючої крові переливанням крові і кровозамінників; попередження гноблення насосної функції серця; регуляції тонусу кровоносних судин, екстракорпоральним кровообігом.

- регуляція обмінних процесів - попередження кисневого голодування, забезпечення водно-електролітного балансу, енергетичних потреб організму, попередження порушень терморегуляції.

Перед будь-якою анестезією, виконуваної в плановому порядку, необхідно:

• поговорити з хворим про майбутню анестезію, одержати його згоду на обраний метод, дати рекомендації про поводження в найближчому післяопераційному періоді;

• заборонити йому приймати їжу перед операцією (не менше ніж за 5- 6 годин);

• порадити хворому спорожнити сечовий міхур вранці перед операцією і зняти зубні протези;

• призначити премедикацію.

Крім того, при необхідності призначають очисну клізму ввечері, напередодні операції, а також ранком.

Премедикація – це комплекс медикаментозних і безмедикаментозних заходів, спрямованих на забезпечення підготовки хворого до проведення анестезії.

Види премедикації:

• лікувальна – призначається з метою нормалізації життєво важливих функцій організму, корекції показників гомеостазу, лікування супутніх і профілактики загострень хронічних захворювань;

• профілактична:

• психологічна – кожен пацієнт має право і повинен бути інформований про майбутнє знеболювання, на яке він повинен дати письмову згоду;

• механічна – порожній або спорожнений шлунок і кишечник;

• медикаментозна – перед наркозна підготовка нейролептиками, транквілізаторами, снодійними, центральними анальгетиками, антигістамінними, антихолінергічними препаратами.

Завдання медикаментозної підготовки:

• забезпечити седативний ефект;

• зменшити споживання анестетиків і підсилити їх аналгетичну та анестетичну здатність.

NB!Після премедикації хворий не повинен вставати з ліжка!

Доставляти хворого в операційну слід тільки на каталці!

Ввідний наркоз – етап комбінованого загального знеболювання, що забезпечує поступове введення в наркоз без стадії збудження.

Препарати для ввідного наркозу: інгаляційні (фторотан, закис азоту), неінгаляційні анестетики (тіопентал натрію, натрію оксибутират, кетамін, пропофол) або їх комбінації).

Наркоз періоду підтримки – проведення наркозу протягом усього оперативного втручання. Основне завдання полягає в ефективному захисті хворого від операційного стресу і забезпеченні оптимальних умов для роботи хірурга.

Виведення з наркозу починається з моменту припинення подачі анестетика. Основне завдання – відновлення адекватного спонтанного дихання (відсутність ознак тахіпное, ціанозу при диханні повітрям протягом 5 – 10 хвилин; правильний ритм дихання) та захисних рефлексів (глоткового, кашльового).

Клінічна картина наркозу залежить від особливостей впливу того чи іншого загального анестетика на ЦНС, що визначається характером і послідовністю зміни рефлексів, дихання й кровообігу, тонусу м’язів.

СТАДІЇ ТА КЛІНІКА ЕФІРНОГО НАРКОЗУ

(за Гведелом – Жоровим)

1. Стадія І – аналгезії.

Починається від початку введення в наркоз до моменту втрати свідомості. Тривалість в середньому складає 3 – 8 хвилин.

Клініка стадії аналгезії:

• на початку цієї стадії проявляється подразлива дія ефіру:

- задуха;

- затримка дихання, його нерегулярність;

- кашель;

- значне слиновиділення;

- помірне розширення зіниць;

- деяке збільшення частоти або прискорення пульсу і підвищення АТ;

• до кінця І стадії зникає больова чутливість на тлі збереження тактильної.

Рівні І стадії за Артузіо:

- відсутність аналгезії та амнезії;

- часткова аналгезія й амнезія;

- повна аналгезія й амнезія (може бути застосований для виконання невеликих поверхневих операцій, наприклад, розкриття гнійника).