7. Лабораторно - практична робота №2

Визначення границі міцності на стиск цементного розчину

Мета: навчити визначати границю міцності на стиск ма­теріалів.

Прилади, приладдя і матеріали: гідравлічний прес, штан­генциркуль або стальна лінійка з поділками, м'яка суха тка­нина, форма для виготовлення зразків або ножівка, наждачка, кутник, таблиця зусиль для преса і манометр.

Підготовчі роботи. За місяць до лабораторних робіт виго­товте під керівництвом викладача в металевій формі зразки-кубики із розчину розмірами 7,07x7,07x7,07 см, а із бетон­ної суміші 10x10x10 см або 20x20x20 см, які витримайте у нормальних умовах. Зразки кам'яних порід або дерева випи­люють, шліфують і перевіряють кутником, щоб були прямі кути.

Порядок виконання робіт

1.М'якою сухою тканиною протріть зразки, наприклад, із це­ментного розчину складу 1:2.

2. Виміряйте площину на яку діє сила (F = 7,07 х 7,07 = 50 см² = 0,005 м²).

3. Покладіть зразок 5 (цементний кубик) (рис. 6) на нижню пли­ту 4 гідравлічного преса і притисніть верхньою плитою 6 за допомогою гвинта 7. Повертаючи рукоятку насоса 9, масло по трубам нагнітають у циліндр 2. Тиск масла передається на поршень 3, випробуваним зразок 5 і манометр 8, який по­казує тиск у кгс/см² або Н.

4. Перед випробуванням стрілка манометра повинна бути на ну­льовій поділці шкали.

5. У момент руйнування зразка необхідно записати покази ма­нометра, наприклад,

R_ст = 5000 кгс = 0,05 МН або визначи­ти руйнівне навантаження по таблиці.

6. Вимкніть електродвигун насоса, опустіть поршень і при­беріть залишки зруйнованого зразка.

7. Визначте границю міцності кубика із це­ментного розчину за формулою

5000

Дослід повторіть тричі і визначте середнє арифме­тичне границі міцності це­ментного кубика.

Запишіть у журнал за формою 4.

Рис. 6. Схема гідравлічного преса: 1 - станина. Форма 4

Показники	Досліди
	1-й	2-й	3-й
Розміри поперечного перерізу зразка, см	7,07х 7,07	7,07* 7,07	7,07х 7,07
Площа поперечного перерізу зразка, см2	50	50	50
Показання стрілки вимірювального приладу, кгс	5000	5100	4900
Руйнівна сила, кгс	5000	5100	4900
Границя міцності на стискання, кгс/см2	100	102	98
Границя міцності на стискання матеріалу	(100 + 102 + 98) : 3 = = 100 кгс/см2 = 10 МПа

Матеріали для підготовки поверхонь

8. Матеріали для підготовки поверхонь під штукатурення та облицювання

Штукатурна дранка. Перед штукатуренням або облицюванням для кращого зчеплення дерев'яної поверхні зі штукатур­ним шаром її оббивають дранкою, очеретом чи вербовою лозою, очищеною від кори. Штукатурна дранка буває:

щипана, яку одержують шляхом розколювання хвойних порід уздовж волокон, ширина дранки 12...ЗО мм, товщина 2...5 мм;

пиляна дранка виготовляється з відходів деревини шириною 25...40 мм, товщиною 5...7 мм (вона неміцна).

Рис. 7. Заготовка дранкових щитів (а); вірно забитий у дранку цвях (б); і готові дранкові щити, 4 - дранка, 6 - козли.

На будівництво дранку постачають у пачках по 50... 100 шт. Довжиною від 1000 до 2500 мм. Дранку завширшки понад 20 мм перед прибиванням розколюють, щоб не жолобилась. Для Підвищення продуктивності праці і полегшення праці при значних обсягах робіт, поверхні оббивають не окремими дранками, н ротовими щитами, які заготовляють у майстернях на спеціальних столах - верстаках (рис. 7). Верстак-шаблон 7 являє собою стіл довжиною 3,2 м і шириною 0,7 м на козликах. По краях стола прибиті діагональні бобишки, між якими складають спочатку нижню (про стильну) дранку тоншу і менш рівну. Вздовж одного із довгого боку стола закріплюють обмежуючу планку. До торців верстака прикладають столики 2 і 5 для цвяхів, інструменту і коротких дранок, які заготовляють на спеціальному верстаку (1). Після укладання простильного ряду розкладають дранки верхнього (вихідного) ряду. Потім почи­нають забивати цвяхи довжиною ЗО. ..40 мм у шаховому поряд­ку через один-два перетини, щоб кожний цвях виступав з ниж­ньої дранки до 4... 5 мм (рис. 7, б). Щоб щит не був прибитий до верстака, в ньому під кожним перетином просвердлюють отвір глибиною 10...12 мм.

Рис. 8. Металеві сітки.

Щоб штукатурка не деформувалась (зрідка) під дранку при­бивають рогожу, мішковину або картон, а для теплоізоляції і гідроізоляції відповідно шлаковату і толь, по яких прибива­ють металеву сітку з розмірами вічка 10x10...40 х 40 мм і мен­ше. Металеві сітки надходять на будівництво у вигляді рулонів (масою не більше 80 кг). Металеві сітки бувають ткані (рис. 8, а), плетені (б) і саржевого плетення (в). Металеву сітку прибива­ють безпосередньо до обштукатурюваних поверхонь або прив'я­зують до металевого каркасу з арматури діаметром 8... 12 мм за допомогою в'язального дроту.

Рис. 9. Цвяхи

Цвяхи будівельні випускають з плоскою головкою (рис. 9, а) (довжиною 8...50 мм, діаметром 0,8... 1,6 мм) і конічною голов­кою (б) (довжиною 30...250 мм, діаметром 1,8...8 мм). Кругли­ми будівельними цвяхами довжиною ЗО...40 мм прибивають дранку, а більш довшими (оцинкованими) - обшивочні листи. Цвяхи довжиною 100 і 150 мм застосовують для кріплення правил (не бажано) і влаштування маяків. Круглими тольовими цвяхами довжиною 20...40 мм, діаметром 2...З мм з широ­кою головкою (в) прикріплюють толь, картон, руберойд. Круг­лими шпалерними цвяхами (г) довжиною 8...25 мм кріплять обшивочні листи шпалер.

До гідроізоляційних матеріалів належать: бітумна масти­ка - суміш бітумів або дьогтю з тонковолокнистими заповню­вачами при температурі 120...160°С.

Бітуми бувають природні (дуже рідко) і нафтобітуми, які одержують з нафтопродуктів. Залежно від глибини проникан­ня голки (в'язкість) і температури розм'якшення бітуми по­діляються на марки: БН 70/30, БН 90/40 та інші. Це означає, що при температурі 70°, 90°С голка проникає в бітум відповід­но на глибину 30, 40 мм. Бітум перевозять у бочках або паперо­вих мішках.

До дьогтьових матеріалів належать:

кам'яновугільний дьоготь (із коксового вугілля) у вигляді

чорної рідини з різким запахом;

- відігнаний дьоготь;

- пек - є твердий залишок від перегонки сирої кам'яновугіль­ної смоли;

- складені дьогті одержують сплавленням пеків з дьогтьови­ми маслами.

До рулонних гідроізоляційних матеріалів належать:

- руберойд, який виготовляють просочуванням картону, наф­товими бітумами і нанесенням на його поверхню якомога тон­шого шару подрібненого мінерального порошку чи слюди (щоб не злипався);

- пергамін, який виготовляють просочуванням картону нафто­вим бітумом без посипки і застосовують для пароізоляції під руберойд;

- склоруберойд, гідросклоізол, фольгоруберойд, фольгоізол, гідроізол, ізол та інші гідроізоляційні матеріали мають наз­ву залежно від основи;

- толь виготовляють просочуванням картону кам'яновугіль­ними або сланцевими дьогтями і посипкою піском чи міне­ральною крихтою.

Випускають руберойд, пергамін і толь у рулонах площею 10...ЗО м² і зберігають у вертикальному положенні.

Тепло- і звукоізоляційні матеріали мають об'ємну масу від 15 до 600 кг/м³.

За видом сировини теплоізоляційні матеріали поділяються на органічні (ДВП, ДСП, фіброліт, стружка з цементом) і неор­ганічні, тобто мінеральні (мінеральна вата або шлаковата - плавлені доменні шлаки, скловата, керамзит із перепаленої глини). За формою теплоізоляційні матеріали поділяють на:

- штучні (мінеральна плита, ДСП, ДВП, поропласти, пінопласти);

- рулонні (мати мінераловатні, будівельна повсть, коврики з лляного клоччя, синтетичні);

- шнурові матеріали з клоччя або мінеральної вати (для ко­нопатки);

- піна монтажна професійна для ущільнення просвітів і зву­коізоляції;

- сипкі матеріали, застосовують для легких (теплих) розчинів і бетонів, а також для утеплюючої засипки під підлогу (ке­рамзит, гранульований шлак).