44. Пластилін

Пластилін - це штучний пластичний матеріал, який вико­ристовують для ліплення орнаментальних моделей. Головною перевагою пластиліну порівняно з глиною є те, що він не виси­пне, не тріскається і не деформується. Зберігати пластилін не­обхідно подалі від опалювальних приладів і не допускати пря­мих попадань сонячних променів. Найбільш розповсюджени­ми є пластиліни таких складів:

Восково-глиняний пластилін одержують із сильно зволоже­ної глини, витриманої на повітрі і пропущеної через м'ясоруб­ку. Після повторного витримування на повітрі її змішують з мінеральним воском і тавотом (солідолом), який попередньо розплавлюють на водяній бані. Далі цю суміш знов пропуска­ють через м'ясорубку, добавляють туди сухі пігменти необхід­ного кольору і перемішують. До м'якого пластиліну можна до-Вавити крохмаль, а до надмірно твердого - технічний вазелін. Восково-жировий пластилін, містить (у грамах):

Натуральний віск.......................55

Несолене свиняче сало................36

Скипидар..................................100

Крохмаль..............................125

Сухий пігмент (фарба).................35

У посуд поміщають віск, сало, скипидар і ставлять на слаб­ий вогонь. Після розплавлення складових додають пігмент, а потім крохмаль, і все добре перемішують до однорідної маси, ніс у виливають у змащену жиром ємкість.

Восково-сірчано-смоляний пластилін одержують у резуль­таті введення в розплавлений віск каніфолі, а потім пігменту. Тоді в розплавлену масу додають розплавлену сірку.

45. Формоппаст

Формопласт - це пластмаса, яка складається зі штучних смол і пластифікаторів. Склад формопласту (%):

Поліхлорвінілова смола..............20

Стеарин.....................................2

Дибутилфталат..........................76

Касторова олія...........................2

Формопласт буває марки С з температурою плавлення 130°С і СМ з температурою плавлення 170°С, який витримує відповідно 1000 або 2000 відливок. Після багатократного переплавлення формопласт починає черствіти, тому до нього перед наступним плавленням добавляють пластифікатор (дибутиладипинат) в кількості 4...5% від маси продукту. Куски формопласту розмі­рами 1-4 см плавлять у піщаних або масляних банях (в алюмі­нієвих ємкостях) з подвійним дном (рис. 19). Щоб не пригорав, його постійно перемішують мідною або алюмінієвою лопаткою. При температурі вище 130°С формопласт марки С виділяє хлорис­тий водень {небезпечний для здоров'я) і стає непридатним для подальшого використання. Формопласт застосовують для вили­вання форм. Його перевага над клейовими формами полягає в тому, що формопласт міцний, довговічний, еластичний, водо­стійкий і не потребує змащування мастилами (він не прилипає до бетону, розчину). Недоліком його є те, що він при низьких температурах крихкий і не вогнестійкий.

Рис. 19. Масляна баня (а): 1 - підставка, 2 - масло трансформаторне,

3 - таз, 4 - кришка, 5 - формопластова маса з нарізаних кусків розмі­рами 1...4 см, алюмінієва або фарфорова каструля; піщана баня (б): 1 - формопластова маса, 2 - металева ложка, 3 - алюмінієва ємкість,

4 - таз, 5 - пісок.

Сиеластові форми (гумоподібнир матеріал), виготовлений на основі силіконових полімерів, не потребують дублення і ви­тримують температуру до 200°С.

46. Тваринні клеї

До тваринних клеїв належать глютиновий клей (кістковий, міздровий, риб'ячий) і казеїновий.

Кістковий клей одержують, виварюючи знежирені "кістки" тварин. При варінні утворюється рідкий бульйон (галерта). Кістковий клей, крім галерти, буває плитковийі подрібнений. Плитки клею вищого сорту завтовшки 10...12 мм прозорі, ма­ють темно-жовтий або коричневий колір. Плитки 1, 2, 3 сортів товщиною 10... 16 мм непрозорі. Клей загниває, тому зберіга­ти його потрібно у сухому місці. Загнилий клей має неприєм­ний запах і втрачає клеючу силу. Для збільшення опірності клею загниванню в клейові розчини вводять крейду, антисеп­тик: формалін, фенол тощо.

Клей міздровий одержують, виварюючи з'єднувальні ткани­ни тварин і обрізки шкіри. Міздровий клей або технічний же­латин, буває у плитках, подрібнений й лускоподібний; поді­ляється на 5 сортів.

Клей риб'ячий готують, виварюючи плавальні міхурі, лус­ку та інші відходи при розробці риби. Риб'ячий клей дуже міцний, тому застосовують його в малярних роботах для ма­лювання. Для виготовлення клейових форм застосовують кістковий, але частіше міздровий клей (технічний желатин). Для збільшення міцності клейової форми на 1 кг сухого клею додають 100 г гліцерину.

Для приготовлення подрібне­ний клей замочують у теплій воді на 12-16 годин, а потім ва­рять 2 години на повільному вогні при температурі до 70°С в паровій бані, використовуючи для цього електричну клеєварку (рис. 20).

Якщо варити при тем­пературі вище 70°С, то клеєний розчин втрачає міцність. Негативними властивостями тваринного клею низька водо- і термостійкість. Тому клейові фор­ми краще вберігати в сухих, холодних приміщеннях. Перед тим, як використовувати клейові форми, їх попередньо остуджують до температури 50°С і обробляють дубильними ре­човинами.

При спалюванні міздрового клею залишається білий поро­шок, а після спалювання кісткового - пориста сплавлена маса.