3. Фізичні властивості

Властивості будівельних матеріалів визначають їх якість і га­лузь застосування. Під властивістю прийнято розуміти здатність матеріалу певним чином реагувати на окремий, або діючий ра­зом з іншими, зовнішній або внутрішній фактор.

До фізичних належать наступні властивості.

Густина матеріалу або речовини - це маса одиниці його об'є­му. Справжня густина р - це маса одиниці об'єму твердої ре­човини (без шпар та пустот); її обчислюють у г/см³, кг/м³, т/м³ за формулою:

де т - постійна маса матеріалу, У_ТВ - абсолютний об'єм матеріа­лу (без пор), який визначається так. Одержаний порошок мате­ріалу засипають у спеціальний прилад, заповнений інертною рідиною (бензином), і за об'ємом витиснутої рідини встановлюють "абсолютний" об'єм матеріалу. Для рідких будівельних матеріалів густину визначають за допомогою ареометра, зану­рюючи його в рідину й фіксуючи за шкалою показник густи­ни.

Середня густина або об'ємна маса, а для насипного матеріа­лу - насипна щільність визначається відношенням маси тіла (т) до всього об'єму V(з порами та пустотами) і визначається за формулою:

Пори - це замкнуті або сполучені між собою чарунки в ма­теріалі, заповнені повітрям або водою.

Іншими словами, маса кубика 1 см х 1 см х 1см в стиснутому стані (без пор) - це справжня густина, а в природному стані (з порами) - це об'ємна маса. Об'єм для зразків правильної гео­метричної форми визначається звичайним вимірюванням, а не­правильної форми (після покриття тонким шаром парафіну або повного насичення водою) - в об'ємометрі за об'ємом витісне­ної інертної рідини.

Відносна густина дорівнює відношенню густини матеріалу до густини, наприклад, води, для якої р _в — 1000 кг/м³. У таб­лиці 1 наведено числові значення густини та об'ємної маси де­яких будівельних матеріалів.

матеріали	Справжня густина, p	Об’ємна маса, кг\м3	Пористість в %, ∏	Водопоглинання в %	Коефіцієнт теплопровідності Ккал/м.ч.град.
1	2	3	4	5	6
граніт	2650…2800	2600…280	0,2…0,8	0,2…0,7	2,8…3,0
сталь	7800…7850	7800…7850	0	0	50…60
пісок	2650	1450…1600 (насипна)	40…45	0,1…0,5	0,75
бетон	2600…2700	2000…500	5…85	5…70	1,3…0,25
Цегла керамічна	2650…2700	1600…1800	25..35	8…20	0,8…0,9
сосна	1550	400…900	61..65	132…59	0,15
пінопласти	900…1200	15..75	96…98	100	0,05…0,07
гіпс		1000…1200			0,4
Вапняне тісто		1300…1400
Негашене вапно (вапно – кипіла)		800…1100
цемент		1100…1400
розчин		1800…2000			0,9…1

Пористість - це ступінь заповнення об'єму будівельного матеріалу порами розмірами не більше 1...3 мм і обчислюється за формулою:

Пористі матеріали, як правило, характеризуються низькою міцністю та морозостійкістю, мають велике водопоглинаня (з відкритими порами) і малу теплопровідність. Водопоглинан­ня матеріалів із закритими порами менше.

Пустотність характеризується наявністю порожнин {пус­тот) у будівельних виробах між кусками даного матеріалу, сприяє зниженню маси будівельних конструкцій і поліпшує теплозахисні властивості. Пористість деяких матеріалів пода­на в таблиці 1.

Об'ємна маса і пористість мають великий вплив на міцність, водопоглинання, теплопровідність, морозостійкість і, отже, довговічність матеріалів.

Водопоглинання - це здатність матеріалу всмоктувати, ут­римувати вологу і визначається за формулами:

де т₂, т₁ - маси матеріалів відповідно в насиченому водою та сухому стані, г; ТУ , УУ₀ - водопоглинення відповідно за масою і за об'ємом, в %.

Насичені матеріали водою знижують міцність, моро­зостійкість і підвищують середню щільність і теплопровідність.

Водостійкість - це здатність матеріалу зберігати міцність

при зволоженні водою.

Вологість - визначається вмістом вологи в порах і на по­верхні пор матеріалу в процентах.

Вологовіддача - це здатність матеріалу віддавати воду при зміні температури та вологості навколишнього середовища.

Водопроникність - це здатність матеріалу пропускати крізь себе вологу, яка характеризується коефіцієнтом фільтрації (К ), який вимірюється в метрах за секунду і залежить від щільності матеріалу та його будови.

Паропроникність - це здатність матеріалу пропускати во­дяну пару. Стіни житлових будинків і лікарень мають "диха­ти", тобто бути досить проникними для водяної пари без її кон­денсації (цементна штукатурка внутрішніх приміщень змен­шує паропроникність).

Гігроскопічність - властивості матеріалу поглинати вологу

із повітря.

Гідрофобність - це здатність твердого тіла не змочуватись водою (відштовхувати воду), наприклад, парафін і бітум.

Морозостійкість - це здатність матеріалу в насиченому во­дою стані витримувати багаторазове навперемінне заморожу­вання і відтавання без зниження міцності. Марки морозо­стійкості Г15, Г25, Г35, Г50, ..., Г500 показують кількість циклів заморожуванню і відтавання. При цьому вода в порах замерзає і збільшується в об'ємі, що спричиняє руйнування ма­теріалу. Тому пористі матеріали мають низьку морозостійкість.

Теплопровідність - це здатність матеріалу передавати теп­лоту від одної поверхні до іншої за наявності різниці темпера­тур на цих поверхнях. Чим менша об'ємна маса матеріалу, тим менша теплопровідність. Вологі матеріали мають більшу теп­лопровідність, ніж сухі.

Коефіцієнт теплопровідності води в 25 разів більше, ніж повітря, а льоду - в 4 рази більше, ніж води.

Термічна стійкість - це здатність матеріалу витримувати навперемінне нагрівання й охолодження без руйнування (ша­мот, базальт, клінкер), а термічно нестійкі - скло, граніт тощо. Теплопровідність кристалічних речовин вища, ніж аморф­них. Матеріали органічного походження мають меншу тепло­провідність. Теплопровідність сосни вздовж волокон менше, ніж впоперек.

Теплоємність — це здатність матеріалу під час нагрівання поглинати теплоту (наприклад, печі).

Теплостійкість - це здатність матеріалу витримувати на­грівання до певної температури.

Вогнестійкість - це здатність матеріалу витримувати дію високої температури і не руйнуватись. За ступенем вогнестій­кості будівельні матеріали поділяють на:

- негорючі - це вогнестійкі (цегла, бетон), вогнетривкі та тер­мічно стійкі;

- важкогорючі, які тліють (поштукатурені дерев'яні конст­рукції);

- горючі (дерево).

Вогнетривкість - це здатність матеріалу витримувати три­валу дію високих температур. Вони поділяються на:

- вогнетривкі, що витримують температуру 1580°С і вище (ша­мот);

- тугоплавкі, що витримують температуру 1350...1580С (ту­гоплавка цегла);

- легкоплавкі - з вогнетривкістю менше як 135СГС (цегла ке­рамічна).