§ 12. Imperativus наказовий спосіб

Наказовий спосіб у латинській мові має дві форми: другу особу однини і множини.

У латинській мові у дієслів усіх чотирьох дієвідмін imperativus утворюється однаково: singularis — шляхом відкидан­ня закінчення -re від інфінітива, pluralis — шляхом приєднуван­ня закінчення -te до форми imperativus singularis. (У ІІІ дієвідміні основа інфекта з’єднується із закінченням -te за допомогою го­лосної -î - .)

Утворення форм наказового способу

Дієвідміна	Infinitivus	Imperativus singularis	Imperativus pluralis
I	condemnare — засуджувати	Condemna! Засуджуй!	Condemnate!— Засуджуйте!
II	docere — учити, навчати	Doce! — Навчай!	Docete! — Навчайте!
III	defendere захищати	Defende! — Захищай!	Defendtte! — Захищайте
IV	punire — карати	Puni! — Карай!	Punite! — Карайте!

23

Для утворення заперечної форми наказового способу необхід­но узяти форму imperativus дієслова nolle — не бажати й інфінітив смислового дієслова.

Наприклад: nocere — шкодити:

Singularis Pluralis

Noli nocere! Nolite nocere!

Не нашкодь! Не нашкодьте!

Дієслова dicêre — говорити, ducêre — вести, facêre — роби­ти, ferre — нести утворюють imperativus без кінцевого -å:Singularis Pluralis

dic —говори dicîte —говоріть

fac — роби facîte — робіть

duc — веди ducîte — ведіть

fer — неси ferte — несіть

Дієслово esse — бути має такі форми наказового способу:Singularis Pluralis

Es (esto) — Будь! Este (estote) — Будьте!

Вправи

I. Визначте дієвідміну дієслів:

dicêre, punire, habere, appellare, debere, scribêre, mutare, agêre, consentire, cavere.

II. Провідміняйте дієслова в praesens indicativi activi:

esse, vetare, credêre, audire, habere.

III. Перекладіть такі дієслівні форми:

veniunt, amamus, vive, scribo, advocamus, sum, noli timere, punis, salvete, audi, nolite sperare, dic.

IV. Перекладіть речення:

I. Respondere, cavere, agêre. 2. Dum spiro spero. 3. Cumtacent clamant. 4. Pecunia non olet. 5. Charta nonerubescit. 6. Si vales, bene est, ego valeo. 7. Qui tacet,consentit. 8. Tantum scimus, quantum memoria tenemus.9. Ignorantia non excusat. 10. Vivêre est militare.

II. Dicêre non est facêre. 12. Cogîto ergo sum. 13. Divîdeet impêra. 14. Qui quaerit, repêrit. 15. Ave, Maria! 16. Lexprospîcit, non respîcit. 17. Unde venis et quo vadis? (Vulg.).18. Non scholae, sed vitae discîmus (Sen.).

24

Словник

1. respondeo, spondi, sponsum, ere — відповідати, давати відповідь; caveo, cavi, cautum, ere — передбачати, вживати запобіжних заходів, складати документи; ago, egi, actum, êre — діяти, подавати позов, судитися.

2. dum — поки; spiro, avi, atum, are — дихати; spero, avi, atum, are — сподіватися.

3. cum — коли; taceo, cui, cîtum, ere — мовчати; clamo, avi, atum, are — кричати.

4. pecunia, ae f — гроші; oleo, ui, –, ere — пахнути.

5. charta, ae f — папір; erubesco, rubui, –, êre — червоніти.

6. si — якщо; valeo, lui, litum, ere — бути здоровим.

7. qui — хто; consentio, sensi, sensum, ire — погоджуватися.

8. tantum — стільки; scio, ivi, itum, ire — знати; quantum — скільки; memoria, ae f — пам’ять; teneo, tenui, tentum, ere — тримати.

9. ignorantia, ae f — незнання; excuso, avi, atum, are — виба­чати.

10. vivo, vixi,victum, êre — жити; milîto, avi, atum, are — бо­ротися, воювати.

11. dico, dixi, dictum, êre — говорити.

12. cogîto,avi, atum, are — мислити; ergo — отже.

13. divîdo, visi, visum, êre — розділяти; impêro, avi, atum, are — панувати.

14. quaero, quaesivi, quaesitum, ire — шукати; reperio, repêri, repertum, ire — знаходити.

15. aveo, –, –, ere — бути здоровим.

16. lex, legis f — закон; prospicio, spexi, spectum, êre — дивити-

ся вперед, піклуватися; respicio, spexi, spectum, êre — диви­тися назад, оглядатися (тобто санкції закону не можуть бути застосовані щодо випадків, які мали місце до його видання).

17. unde — відкіля; venio, veni, ventum, ire — приходити, йти; quo — куди; vado, (vasi), –, êre — йти, направлятися.

18. non — не; schola, ae f — школа; sed — але; disco, didîci, – , êre — учитися, навчатися.

DE VITA ROMAE ANTIQUAE

PERSONALIA Iustinianus

Юстініан (482–565 рр.)

З 527 по 565 р. — візантійський імператор (Східна Римська імперія).

Головна заслуга Юстініана полягає в тому, що за його нака­зом була розроблена кодификація права в 529–535 рр., тексти якої

25

відомі як Corpus iuris civilis (Звід цивільного права). За Юстініана латинська мова стала офіційною.

За часів його правління держава була розширена й укріпле­на. Ідея відновлення елліністичної і християнської Римської імперії була майже реалізована, але послідовникам не вдалося зберегти велич і єдність Римської імперії, створеної Юстініаном. Відомості про життя Юстініана суперечливі: сучасники то підно­сили його до лику святих, то малювали похмурими тонами.

Завдяки Юстініану ми маємо точні і різнобічні відомості про римське право.