Codicillus

Lucius Titius Seium et Maevium libertos suos aequis partîbus heredes scripsit. Deinde codicillis ita cavit: Lucius Titius Seio heredi suo salutem Maevium, libertum meum, quem in testamento pro parte dimidia heredem institui, eam partem hereditatis veto accipêre; in eius locum et partem Publium Sempronium heredem esse iubeo.

codicillus,i m — кодицил (додаткове розпорядження до заповіту);

libertus,i m — вільновідпущеник;

suus,a,um — свій;

aequus,a,um — рівний;

pars, partis f — частина;

heres, heredis m — спадкоємець;

scribo, scripsi, scriptum, êre — писати;

deinde — потім;

ita — так;

caveo,cavi, cautum, ere — застерігати, передбачати;

saluto, avi, atum, are — вітати;

quem(acc. sing.) від qui — який, котрий;

testamentum, i n — заповіт;

dimidius, a, um (dis + medius) — половинний;

instituo, stitui, stitutum, êre — встановлювати, призначати;

eam (acc. sing.) від ea — та, вона;

veto, vetui, vetitum, are — забороняти;

accipio, cepi, ceptum, êre — одержувати;

eius (gen. sing.) від is — він;

locus, i m — місце;

iubeo, iussi, iussum, ere — наказувати.

87

DE VITA ROMAE ANTIQUAE

PERSONALIA

Labeo Marcus Antistius

Лабеон Марко Антистій (близько 45 р. до н. е. — 10/21 р. н. е.) Найвидатніший юрист часів Августа, мав допитливий розум, був оригінальним мислителем і новатором. Крім юриспруденції вивчав логіку, філософію і граматику. Переконаний республі­канець, він не приховував свою ворожість до принципату. Імпе­ратор Август поважав його особистий і науковий авторитет. Усі великі юристи цитували його твори, на жаль, до нас дійшли лише незначні уривки (усього ним було написано близько 400 книг).

Лабеон досяг претури, але відмовився від політичної кар’є­ри, він консультував, викладав право і писав книги. Півроку меш­кав у Римі і навчав праву, півроку писав свої твори у селі. Його перу належать: коментарі Ad legem XII tabularum (До Закону XII таблиць), Ad edictum (До едикту), De iure pontificio (Про право понтифіка), Epistûlae, Responsa та інші.

Ius romanum

Senatus — збори родових старійшин, згодом патриціанський консультативний орган при царі. За часів Республіки сенат як єди­ний конституційний орган прибрав надзвичайну владу і став оп­лотом політичної могутності патриціїв, а пізніше — нобілітету.

Число членів сенату (senatores), що спочатку складався лише з патриціїв (patres), не перевищувало 30 осіб, за часів Сули (дікта-тура Сули 82–79 рр. до н. є.) — 600, за Цезаря доходило до 1 000, за Августа — знову тільки 600. Їх призначали консули, потім цензори, згідно з законом Овінія (lex Ovinia), який, крім того, відкрив доступ до сенату плебеям. Згодом членами сенату прак­тично ставали колишні магістрати.

Senatusconsultum — порада, сенатська постанова, відповідь на питання головуючого магістрату; її текст віддавався до хра­му Церери, а згодом до Храму Сатурна (aerarium Saturni). З кінця II ст. до н. е. senatusconsultum почала створювати у цій формі юридичні правила з більш широкою сферою дії, що втілювали­ся в життя магістратами.

Aerarium Saturni — державна скарбниця при храмі Сатур­на, де знаходився також державний архів.

88

ARS

Статуя Клавдія, I ст. н. е.

Імператори часу розквіту імперії часто споруджували собі статуї величезних розмірів. Пози, у яких вони зображуються скульптора­ми, вирізняються театральністю і підкресленою урочистістю. У статуї Клавдія (Рим, Ватикан) імператор з’являється перед наро­дом уже не як Август у статуї з При­ма Порта. Його образ не величний, а претензійний. У жесті — відкри­тий заклик до поклоніння. Клав-дій зображений подібним до бога Юпітера. Пишна мішура всіляких атрибутів і прикрас не може схо­вати лиховісного погляду Клав-дія, що очікує почестей.

LECTIO XIV (QUARTA DECIMA)