De servis romanorum

In civitate Romana magna erat multitudo servorum. In numêro servorum erant Graeci et barbâri captivi. Servorum officia varia erant: alii terram colebant, alii in agris latifundiorum laborabant, alii urbi et domi ministrabant. Multi servorum Graecorum erant docti, in numêro servorum scribae, medîci et magistri puerorum erant Servi rustîci vitam molestam et misêram agebant. Domîni in eos vitae necisque potestatem habebant et omnia exempla suplicii edebant.

Divîtes et nobîles Romani eos appellabant instrumenta vocalia et res mancipi, velut domus et boves. Servos hostium loco habebant. Unde proverbium: «Quot servi, tot hostes».

57

servus, i m - раб;

Romanus, a, um - римський;

magnus, a, um - великий;

multitudo, nis m - безліч;

numаrus, i m - число;

Graecus i m - грек;

barbârus, a, um - чужоземний;

captivus, a, um - захоплений у полон, військовополонений;

officium, i n - обов’язок;

varius, a, um - різний, різноманітний;

alius, a, um - інший;

colo, colui, cultum, êre - доглядати, обробляти;

ager, gri m - поле;

latifundium, i n - латифундія, велике землеволодіння;

laboro, avi, atum, are - працювати;

urbs, urbis f — місто;

domus, us будинок;

ministro, avi,atum, are - служити;

multus, a, um - численний;

doctus, a, um - учений;

scriba, ae m - переписувач;

medcus, i m - лікар;

magister, tri m - учитель, наставник;

puer, êri, m - хлопчик, дитина;

rustlcus, a, um - сільський;

vita, ae f - життя;

molestus, a, um - важкий, гнітючий;

miser, sêra, sêrum - жалюгідний, нещасний;

ago, egi, actum, agêre - вести;

domînus, i m - тут: хазяїн;

is, ea, id (eos - acc pl) - той, та, те, він, вона, воно;

vitae necisque potestatem - право життя і смерті;

habeo, habui, habtum, ere - мати;

omnis, e - весь, усякий;

exemplum, i n - приклад, прецедент, застереження, показове пока­рання;

supplicium, i n - кара, покарання, страта;

edo edi, esus, edêre - здійснювати;

dives, divîtis - багатий;

nobîlis, e - знатний;

appello, avi, atum, are - називати;

instrumentum, i n - інструмент;

vocalis, e - що говорить;

res mancipi - манципована річ; річ, передача якої у власність відбу­валася через спеціальний обряд манципації (передача в руки);

velut - як;

58

bos, bovis m, f — бик, корова; hostis, is m — ворог; locus, i m — місце; unde — звідки, звідкіля; proverbium, i n — прислів’я; quot ... tot — скільки ... стільки.

DE VITA ROMAE ANTIQUAE

PERSONALIA Marcellus Ulpius

Марцелл Ульпій (II ст. н. е.).

Радник Антоніна Пія (римський імператор 138–161рр.) і Мар­ка Аврелія (римський імператор 168–180рр.), видатний юрист, проникливий аналітик. Був першим, хто критикував деякі суд­ження Юліана. На його «Дигести» (31 книга) та інші твори, що були дуже популярні, посилалися Павл, Ульпіан, Модестін, Марціан, Трифонін. Квінт Цервідій Сцевола склав до Дигест Марцелла коментарі.

Ius romanum

Digesta — назва численних і різних юридичних творів, у яких розглядалися складні випадки цивільного і преторського права.

Edictum — публічне оголошення найрізноманітнішого зміс­ту, з яким magistratus maiores (республіканські органи вищої вла­ди та управління) на основі ius edicendi (право будь-якого магістрата, який має владу робити у межах своєї компетенції публічні оголошення, спочатку усні, потім і письмові) звертали­ся до всього населення. Залишалося у силі до кінця року, у яко­му магістрат знаходився при владі.

Edictum praetorium, edictum praetoris urbani — претор­ський едикт; публікувався перед вступом на посаду, містив про­граму діяльності претора на весь його службовий термін (edictum perpetuum). Його основу складало все те, що претор перейняв у свого попередника. Крім цього, кожен претор мав право додава­ти нові положення; у виняткових випадках, якщо виникали не­сподівані та настійні приводи, претор доповнював свій едикт і протягом «свого» року.

Consul — консул, глава Римської республіки (щорічно цен-туріатними коміціями обиралися на один рік два консули — до 367 р. до н. е. тільки з патриціїв, а потім також і з плебеїв).

59

ARS

До витворів республіканського періоду належить бронзовий порт­рет так званого першого консула БРУТА II ст. до н. е. (Рим, палац консерваторів). Справжнє ім’я зоб­раженої людини невідоме, але ство­рений образ свідчить, що це була неабияка особистість, яка, можливо, відігравала значну роль в історії Риму.

LECTIO X (DECIMA)